Справа № 2-а-1076/10/1231  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И  

 22  грудня 2010 р. Стахановський міський суд Луганської області у складі :

головуючого -   судді Юрченко І.М.

при секретарі              Скляр М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

                               В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_2 звернувся до Стахановського міського суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов, в якому просить :

1) визнати неправомірними дії відповідача щодо :            

- призначення йому пенсії з 01.01.2004 р., виходячи із коефіцієнтів заробітної плати, розрахованих із середньої заробітної плати робітників та службовців, зайнятих в галузях економіки Україні (далі за текстом цієї постанови - середньої зарплати робітників та службовців) за 1984-1988 роки  в розмірах 170 крб., 174 крб., 179 крб., 185 крб. та 200 крб. відповідно ;

-  проведення з 01.01.2009р. перерахунку його пенсії із застосуванням показнику середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України (далі за тестом цієї постанови - середньої зарплати працівників) за 2007 рік в розмірі 1 197, 91 грн., та із зарплати за період з 01.01.1984 р. по 31.12.1988 р. та з 01.09.2004 р. по 31.10.2008 р. ;  

2) зобов’язати відповідача здійснити перерахунки і виплату його пенсії :

-  з 01.01.2004 р. виходячи із коефіцієнтів заробітної плати, розрахованих із середньої зарплати робітників та службовців, за 1984-1988 роки в розмірах 162, 95 крб., 167, 81 крб., 174, 19 крб., 180, 61 крб. та 194, 99 крб.;

- з 01.01.2009 р. із застосуванням показнику середньої зарплати працівників за 2008 рік в розмірі 1 573, 99 грн. та заробітної плати за період з 01.01.1984 р. по 31.12.1988 р. та з 01.09.2004 р. по 30.04.2006 р., з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати 2,71239,

з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв’язку з порушенням строків її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує від відповідача пенсію за віком на пільгових умовах з 11.10.1998 р. І за цей період відповідач допустив наступні порушення щодо обчислення розміру його пенсії.

1.   З 01.01.2004 р. при розрахунку коефіцієнтів його зарплати, яка враховується для

обчислення пенсії, відповідач застосовує показники середньої зарплати робітників та службовців за 1984 р. в розмірі 170 крб., за 1985 р. - 174 крб., за 1986 р. – 179 крб., за 1987 р. – 185 крб., за 1988 р. – 200 крб. Це, на думку позивача, суперечить положенням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом цієї постанови – Закону про пенсійне страхування), якою передбачено застосування інших показників, а саме – середньої зарплати працівників, які складають : за 1984 р. – 162, 95 крб., за 1985 р. – 167, 81 крб., за 1986 р. – 174, 19 крб., за 1987 р. – 180, 61 крб., за 1988 р. – 194, 99 крб.

Внаслідок цього порушення коефіцієнти зарплати і, відповідно, розмір пенсії позивача занижені. Те, що для вказаних категорій («працівників» і «робітників та службовців»), Держкомстат (Мінстат) за вказаний період (1984-1988 роки) затверджував різні за цифровим значенням показники, чітко видно із показників середньої зарплати по економіці України, які щорічно затверджувалися Держкомстатом (Мінстатом) Української РСР і які містяться у розділі ««Динаміка середньомісячної заробітної плати в галузях економіки (у цілому) за 1940-1994 рр.» на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

2.   При перерахунку пенсії за період з 01.01.2009 р. на підставі його заяви від 14.01.2009р.

відповідач застосував :

-   Середню зарплату працівників за 2007 рік замість цього показника за 2008 рік, що суперечить положенням частини 2 статті 40 Закону про пенсійне страхування, якою передбачено застосування показника середньої зарплати працівників за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії; внаслідок цього розмір пенсії позивача складає меншу суму, ніж повинен складати, тому що показник Середньої зарплати працівників за 2007 рік дорівнює 1 197, 91 грн., що є набагато меншим, ніж цей показник за 2008 рік, який дорівнює 1 573, 99 грн.

-   інший період зарплати для розрахунку розміру пенсії ніж той, з якого його пенсія обчислювалася раніше (до цього перерахунку), не дивлячись на те, що позивач не просив змінювати цей період; внаслідок цього розмір пенсії позивача складає меншу суму, ніж повинен складати, тому що в результаті вказаної зміни періоду зарплати коефіцієнт заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, зменшився з 2, 69069 до 2, 38932.  

Також позивач зазначив про необхідність виплати сум пенсії, які він з 01.01.2004 р. та з 01.01.2009 р. щомісячно недоотримує у зв’язку з заниженням розміру його пенсії через наявність вищезазначених порушень з боку відповідача, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на підставі частини 2 статті 46 Закону про пенсійне страхування. На думку позивача, ця компенсація повинна нараховуватися не тільки на ті суми пенсії, які були нараховані, але й на ті суми, які були не нараховані або не донараховані внаслідок неправомірних дій або бездіяльності з боку органу, що призначає та виплачує пенсію, тому що в таких ситуаціях у пенсіонера виникає право на нарахування пенсії в певних розмірах, але це нарахування в повному обсязі не відбувається саме з вини органу, що призначає і сплачує пенсію (в даному випадку – відповідача).

У судове засідання позивач та представник відповідача не з’явились, хоча обидва вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Від них обох до суду надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. У судове засідання з’явився представник позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи та вимоги позовної заяви, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та надав суду пояснення, які відповідають змісту обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві.  

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач зазначає, що не погоджується з позовом і просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі з наступних причин  :

-   частиною 4 статті 42 Закону про пенсійне страхування з урахуванням змін, що були внесені  Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік ...”, було передбачено проведення перерахунків з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії і з застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передував року перерахунку пенсії, зазначений у статті 40 цього Закону ;  

-  Рішенням Конституційного Суду України (далі за текстом цієї постанови – КСУ) від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008р. вказані зміни були визнані неконституційними, але рішення щодо відновлення дії зазначених норм у минулій редакції вказаного Закону про пенсійне страхування не приймалося; на 2008 рік в зазначені норми закону зміни не вносилися; з цієї підстави перерахунки пенсій проводилися відповідно до п.п. 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України (далі за текстом цієї постанови – КМУ) № 530 від 28.05.2008 р.;

- у зв’язку з тим, що це питання до теперішнього часу є неврегульованим, і до врегулювання питання щодо визначення показника середньої зарплати в середньому на одну особу, в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, перерахунок пенсії проводиться у відповідності до п.п. 3 п. 11 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. і провадиться він з застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу, в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, яка за 2007 рік складає 1 197,91 грн.; з цих підстав відповідач вважає, що пенсія позивачу розрахована вірно і перерахунок проведено у відповідності до діючого законодавства ;

-  індивідуальні коефіцієнти, зазначені у п. 1,2 ч.2 вимог позивача, застосувати неможливо, так як позивачем пропущено строк давності звернення до суду з цими вимогами, а також при заміні довідки про заробіток за 60 місяців в автоматичному режимі змінюється коефіцієнт, так як проводиться оптимізація зарплати, що передбачено Законом про пенсійне страхування.

Стосовно показників середньої зарплати по економіці за 1984-1988 роки, на застосуванні яких наполягає позивач за період з 01.01.2004 р., а також стосовно вимог про нарахування компенсації за втрату частини пенсії, відповідач жодних заперечень не надав.

Перевіривши доводи позовної заяви позивача, пояснення його представника, та заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд визнає позов обґрунтованим частково та таким, що підлягає задоволенню частково з нижченаведених підстав.

Судом встановлено наступне.  

Позивач отримує від відповідача пенсію за віком на пільгових умовах з 11.10.1998 р. За період з 01.01.2004 р. позивачу був здійснений перерахунок пенсії у зв’язку з набранням чинності Закону про пенсійне страхування на підставі статті 43 цього Закону, з використанням для розрахунку коефіцієнтів зарплати позивача за 1984-1988 роки середньої зарплати робітників та службовців в розмірах відповідно 170, 174, 179, 185 та 200 крб.  

За період з 01.06.2006 р. відповідач здійснив позивачу перерахунок його пенсії у зв’язку з роботою після призначення пенсії, з урахуванням страхового стажу для призначення пенсії за період по 30.04.2006 р. та із зарплати позивача за період з 01.01.1984р. по 31.12.1988 р. та з 01.09.2004 р. по 30.04.2006 р. (з урахуванням виключення невигідного періоду) з використанням для розрахунку коефіцієнтів зарплати за 1984-1988 роки в розмірах відповідно 170, 174, 179, 185 та 200 крб., з індивідуальним коефіцієнтом зарплати 2, 69069.  

14.01.2009 р. позивач подав відповідачу заяву з проханням перерахувати його пенсію у зв’язку з роботою після призначення пенсії «по стажу та заробітку». На підставі цієї заяви відповідач здійснив позивачу перерахунок його пенсії за період з 01.01.2009р. із зарахуванням стажу, набутого після попереднього перерахунку пенсії, за період з 01.05.2006 р. по 31.10.2008 р., із заробітної плати позивача за період з 01.01.1984р. по 31.12.1988 р. та з 01.09.2004 р. по 31.10.2008 р. (з урахуванням виключення невигідного періоду) з використанням для розрахунку коефіцієнтів зарплати за 1984-1988 роки середньої зарплати робітників та службовців в розмірах відповідно 170, 174, 179, 185 та 200 крб., з індивідуальним коефіцієнтом зарплати 2, 38932, та із середньої зарплати працівників за 2007 рік в розмірі 1 197, 91 грн.

Зазначені факти сторонами визнаються і не оспорюються.

Вищезазначені заперечення відповідача про безпідставність вимог позивача суд не приймає до уваги з наступних причин.

Стосовно показників Середньої зарплати робітників та службовців за 1984-1988 роки

Правовідносини стосовно визначення показників середньої зарплати по економіці, які повинні застосовуватися при розрахунку коефіцієнтів зарплати, що враховується для обчислення пенсії, регулюються положеннями частини 2 статті 40 Закону про пенсійне страхування, в якій, зокрема, зазначено, що при розрахунку коефіцієнту зарплати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, враховується «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).» Також ці правовідносини регулюються постановою КМУ від 20.11.2003 р. № 1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян», в пункті 1 якої зазначено, що: «Пенсійному  фонду  під  час  призначення  та  перерахунку  пенсій  відповідно  до  Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовувати для визначення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначені Державним комітетом статистики показники за період з 1958 по 2002 рік згідно з додатками 1 і 2.». В таблиці, яка міститься у додатку № 1 до цієї постанови, містяться «Показники середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, за 1958 - 1991 роки …», в тому числі за спірний період (1984-1988 роки) – 169, 55 ; 173, 95 ; 179 ; 185, 01 та 199, 79 крб. відповідно. Саме ці показники (округлені до цілих чисел) фактично застосовує відповідач при обчисленні пенсії позивача за період з 01.01.2004 р. В таблиці, яка міститься у додатку № 2 до цієї постанови, містяться «Показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 1992 - 2002 роки …». В розділі «Динаміка середньомісячної заробітної плати в галузях економіки (у цілому) у 1940-1994 рр.», розміщеному на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України, зазначено, що за 1984-1988 роки середньомісячна зарплата «в розрахунку на одного штатного працівника в цілому по економіці» складала  162, 95 крб., 167, 81 крб., 174, 19 крб., 180, 61 крб. та 194, 99 крб. відповідно (тобто ті показники, на необхідності застосування яких наполягає позивач) , а середньомісячна зарплата «робітників та службовців» - 169, 55 ; 173, 95 ; 179 ; 185, 01 ; та 199, 79 крб. (саме ці показники (округлені до цілих чисел) фактично застосовує відповідач при обчисленні пенсії позивача з 01.01.2004 р.). Також цих правовідносин стосується і абзац 10 описової частини Постанови ВРУ від 11.05.2004 р. № 1700-ІV «Про сучасний стан пенсійного забезпечення та впровадження пенсійного страхування в Україні», в якому зазначено, що «Широкий громадський резонанс викликала прийнята Кабінетом Міністрів України постанова від 20 листопада 2003 року № 1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян», якою були змінені показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за період з 1958 року по 1991 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік. Зазначені дії Кабінету Міністрів України призвели до порушення прав громадян.». В абзаці 1 та 2 пункту 3 резолютивної частини цієї постанови Верховна Рада України зобов’язала КМУ «забезпечити з урахуванням положень частини першої статті 58 Конституції України приведення показників середньомісячної заробітної плати за 1958-1991 роки та середньої заробітної плати за 2002 рік, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян», у відповідність із офіційно опублікованими за ці роки показниками середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, застосування яких, при визначенні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, передбачено статтями 40 і 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 1 січня 2004 року;».

Проаналізувавши вищенаведені положення нормативних актів, які регулюють спірне питання, та відповідні показники середньої зарплати по економіці, визначені Державним комітетом статистики, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині з огляду на наступне.

Показники середньої зарплати по економіці (народному господарству) за 1984-1988 роки, які фактично використовує відповідач при призначенні і подальшому обчисленні пенсії позивача, є середніми показниками, які Державний комітет статистики визначив відносно «робітників та службовців», а не відносно «працівників» (тобто по економіці в цілому), що є порушенням вимог частини 2 статті 40 Закону про пенсійне страхування. При цьому суд бере до уваги те, що в пункті 1 вищезазначеної постанови КМУ від 20.11.2003 р. № 1783 також зазначено про необхідність обчислення пенсій із показників середньої зарплати по економіці, визначених Державним комітетом статистики саме відносно «працівників», що цілком кореспондується з вищезазначеними положеннями частини 2 статті 40 Закону про пенсійне страхування. А вже в додатку № 1 до цієї постанови зазначено про необхідність застосування показника середньої зарплати по економіці відносно іншої категорії – «робітників та службовців», що суперечить як зазначеній нормі закону, так і пункту 1 цієї постанови, при чому в додатку № 2 до цієї постанови знову зазначені показники середньої зарплати по економіці відносно «працівників».

Також суд бере до уваги те, що Державним комітетом статистики показники середньої зарплати по економіці були визначені окремо і для «робітників та службовців» і для «працівників», при чому в цифровому значенні ці показники за одні й ті ж роки суттєво відрізняються один від одного. Тобто, на думку суду, фактичне використання відповідачем при обчисленні пенсії позивача показників середньої зарплати «робітників та службовців» (замість цього показника відносно «працівників») викликано не застосуванням різних методик розрахунку одного й того ж показника (середньої зарплати по економіці), а застосуванням показників, встановлених відносно тієї категорії, яка не передбачена законом (робітників та службовців), при тому, що показники відносно категорії, яка прямо передбачена законом (працівників), існують, але неправомірно були проігноровані і не застосовані відповідачем, що призвело до неправомірного заниження розміру пенсії позивача.

Стосовно показника Середньої зарплати працівників при перерахунку пенсії за період з 01.01.2009 р.

Рішенням КСУ від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 дійсно були визнані неконституційними зміни, які вносилися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік ...» до статей 40 та 42 Закону про пенсійне страхування в частині визначення показника середньої зарплати працівників та здійснення перерахунку пенсій у зв’язку з роботою після призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. При цьому втрата чинності вказаних правових актів у зв’язку з визнанням їх неконституційними випливає безпосередньо з вказаної норми Конституції України, а тому прийняття будь-яких додаткових законодавчих актів з цього приводу не є необхідним. Отже, з 22.05.2008 р. (дати прийняття вказаного вище Рішення КСУ) поновлено дію частини 2 статті 40 Закону про пенсійне страхування у попередній редакції, яка існувала (діяла) станом на 31.12.2007 р., та згідно з якою заробітна плата (дохід) для обчислення (тобто як для призначення так і для перерахунку) пенсії визначається з урахуванням середньої зарплати працівників за календарний рік,  що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії. Тобто, якщо звернення за призначенням (перерахунком) пенсії відбулося в 2009 р., що має місце у випадку з позивачем, то роком, що передує року звернення, є 2008 р., а не 2007 р., як вважає відповідач. При цьому, третє речення підпункту 3 пункту 11 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р., на яке посилається відповідач, також передбачає, що перерахунок пенсії у зв’язку з роботою після призначення (попереднього перерахунку) пенсії проводиться із застосуванням показника середньої зарплати по економіці за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Таким чином, ствердження відповідача про те, що підпунктом 3 пункту 11 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. передбачено проведення перерахунків пенсії із середньої зарплати працівників за 2007 рік, є хибним, тому що воно не відповідає дійсному змісту вказаної норми. Отже, вимоги позивача про необхідність здійснення перерахунку її пенсії із середньої зарплати працівників за 2008 рік в розмірі 1573, 99 грн., суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.  

Стосовно періоду зарплати позивача при перерахунку пенсії за період з 01.01.2009 р.  

Визначення періоду зарплати, яка повинна застосовуватися при перерахунку пенсії, врегульовано абзацом 3 частини 4 статті 42 Закону, дія якого з 22.05.2008р. з вищенаведених підстав теж була відновлена в редакції, яка існувала на 31.12.2007р. Цією нормою встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється із зарплати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Тобто цією нормою закону передбачена можливість здійснення перерахунку пенсії не тільки із зарплати за період, передбачений статтею 40 вказаного Закону (як на цьому наполягає відповідач), але й із зарплати, з якої пенсія обчислювалася раніше. При чому правом вибору періоду зарплати при здійсненні вказаного перерахунку пенсії наділений лише пенсіонер. Орган Пенсійного фонду не має права самостійно змінювати вказаний період зарплати, тому що Закон про пенсійне страхування прямо не наділяє його таким правом. Органи Пенсійного фонду України є органами державної влади, а тому відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України можуть діяти лише у спосіб і в межах повноважень, визначених законами України, тобто за принципом – «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом».  

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на здійснення перерахунку пенсії позивача у відповідності до вимог підпункту 3 пункту 11 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. з таких підстав. Абзацом 1 підпункту 3 пункту 11 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. дійсно передбачено, що перерахунок пенсії із застосуванням показника Середньої зарплати працівників за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, провадиться лише із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені у частині 1 статті 40 Закону про пенсійне страхування (період зарплати позивача, який був визначений відповідачем при перерахунку пенсії з 01.01.2009 р., якраз відповідає положенням частини 1 статті 40 Закону про пенсійне страхування). Але ці положення повністю тотожні тій редакції частини 4 статті 42 Закону про пенсійне страхування, яка була встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік …», і яка, як вже зазначалося вище, була визнана неконституційною  Рішенням КСУ від 22.05.2008 р. Таким чином, вказані положення підпункту 3 пункту 11 постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 теж є такими, що суперечать Конституції України. Крім того вказані положення постанови КМУ суперечать ще й частині 4 статті 42 Закону про пенсійне страхування (в редакції, яка діє з 22.05.2008 р.), тому що остання (її абзац 3) не передбачає ніякої відмінності у можливості застосування показнику Середньої зарплати працівників за попередній рік в залежності від того, який період зарплати був обраний для здійснення перерахунку пенсії. Тому положення вказаної постанови КМУ з огляду на приписи частин 1 та 4 статті 9 КАС України не можуть застосовуватися при розгляді цього спору, так як вони суперечать нормативно-правовим актам більш високої юридичної сили (Конституції та закону).  

При цьому суд зазначає, що період заробітної плати, на застосуванні якого при перерахунку пенсії з 01.01.2009 р. наполягає позивач - з 01.01.1984 по 31.12.1988 р. та з 01.09.2004 р. по 30.04.2006 р. (з урахуванням виключення невигідного періоду), цілком відповідає вимогам частини 1 статті 40 Закону про пенсійне страхування, тому що період з 01.05.2006 р. по 31.10.2008 р. (25 місяців), на обов’язковому врахуванні якого наполягає відповідач, може бути повністю виключений з розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія позивача, тому що він разом з тими 5 місяцями, які відповідач фактично виключив з розрахунку (липень-серпень 2000 р., квітень 2003 р. і липень-серпень 2004 р.) складає лише 30 місяців, а в даному випадку із вказаного розрахунку можливо виключати до 56 невигідних місяців (10 % від страхового стажу позивача (561 місяця станом на 31.10.2008 р.), які можуть бути виключені на підставі абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону про пенсійне страхування).

Судом також не приймаються до уваги ствердження відповідача про автоматичну зміну коефіцієнту зарплати при додаванні додаткового стажу після 01.07.2000р., тому що це суперечить змісту як статті 42, так і інших норм Закону про пенсійне страхування, які такої автоматичної зміни коефіцієнту зарплати не передбачають.  

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про неправомірність зміни відповідачем періоду зарплати при здійсненні перерахунку пенсії за період з 01.01.2009 р., тому що в заяві позивача від 14.01.2009 р. про перерахунок пенсії дійсно не міститься його прохання про зміну періоду своєї зарплати на передбачений частиною 1 статті 40 Закону про пенсійне страхування. Фраза «пенсію перерахувати по … заробітку» не може вважатися таким проханням, бо для зміни періоду своєї зарплати позивач, як мінімум, повинен був би зазначити конкретні 60 місяців своєї зарплати за період до 01.07.2000 р., які він обирає для розрахунку, та кількість місяців в межах 10 % тривалості свого страхового стажу, які підлягають виключенню з розрахунку, тому що ці дії є невід’ємними частинами порядку визначення періоду зарплати, передбаченого частиною 1 статті 40 вказаного Закону, що здійснюються на розсуд пенсіонера, а не органу Пенсійного фонду, і без цих дій неможливо визначити період зарплати, який враховується для обчислення пенсії. До того ж суд вважає слушними доводи позивача про те, що під фразою «пенсію перерахувати по … заробітку» він розумів не зміну періоду заробітку (зарплати), а зміну розміру своєї зарплати, яка враховується для обчислення пенсії, що мала статися (і фактично частково сталася) через зміну показника Середньої зарплати працівників, який застосовується для обчислення пенсій; бо зміна цього показника дійсно повинна була відбуватися (і фактично частково відбулася) автоматично – частина 2 статті 40 Закону визначає, що при призначенні (перерахунку) пенсій зарплата для обчислення пенсії визначається із застосуванням показнику Середньої зарплати працівників за рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.  

Показник Середньої зарплати працівників  стосовно пенсії позивача дійсно був змінений відповідачем – з показника за 2006 рік в розмірі 928, 81 грн., з якого пенсія обчислювалася до перерахунку, на показник за 2007 рік в розмірі 1 197, 91 грн., який зазначений у «Розрахунку заробітку для обчислення пенсії», що міститься в пенсійній справі позивача, в якості «Середнього заробітку за минулий рік» (ар.с.15).  

Показник індивідуального коефіцієнту зарплати, на застосуванні якого за період з 01.01.2009 р. наполягає позивач (2, 71239), суд вважає правильним і достовірним, тому що розрахунок цього показника, доданий позивачем до позовної заяви, виконаний виходячи саме з тих помісячних сум заробітної плати позивача, які містяться в «Розрахунку заробітку для обчислення пенсії» із пенсійної справи позивача, та із показників Середньої зарплати працівників за 1984-1988 роки, вимоги позивача про застосування яких суд по цій справі визнав обґрунтованими.

Таким чином, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про необхідність здійснення перерахунку його пенсії за період з 01.01.2009 р. із зарплати за період з 01.01.1984 р. по 31.12.1988 р. та з 01.09.2004 р. по 30.04.2006 р. (з урахуванням виключення невигідного періоду), та з індивідуального коефіцієнту зарплати – 2, 71239.

Стосовно компенсації втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати

В той же час суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача призначити та сплатити позивачеві компенсацію втрати частини його пенсії, яка повинна була сплачуватися з 01.01.2004 р. та з 01.01.2009 р., у зв’язку з порушенням строків її виплати, задоволенню не підлягають, так як стаття 46 Закону про пенсійне страхування та статті 3 і 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, передбачають нарахування та сплату такої компенсації лише щодо фактично нарахованих, але не сплачених сум пенсії. А отже з урахуванням того, що наявність обов’язку перерахунку пенсії позивачу із застосуванням показників Середньої зарплати працівників за 1984-1988 роки (за період з 01.01.2004 р.) та за 2008 рік (за період з 01.01.2009 р.) встановлено лише постановою суду за результатами розгляду цієї справи, підстави для нарахування зазначеної компенсації відсутні.  

Стосовно строку давності звернення до суду з позовом.

Питання застосування строку давності звернення позивача до суду з позовом по цій справі вже було вирішено судом при відкритті провадження по цій справі і ухвалою суду від 18.10.2010 р. цей строк був позивачу поновлений через його пропуск з поважних причин. Тому повторно це питання судом не розглядається.

Пунктом 1 частини 1 статті 256 КАС України передбачено, зокрема, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць. В той же час пунктом 1 частини 2 статті 256 КАС України передбачено право суду звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті, тобто і пенсій. Позивач є непрацездатною людиною і пенсія є його єдиним джерелом засобів до існування. Тому подальше зволікання з підвищенням розміру його пенсії до того розміру, який він повинен отримувати відповідно до закону, є неприпустимим і призведе до подальшого і штучного порушення прав позивача на належний розмір пенсії. У зв’язку з цим суд вважає за можливе звернути постанову по цій справі до негайного виконання в повному обсязі.  

 На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 40 частиною 1 та 2, 42 частиною 4, 45 частиною 4 абзацом 2, 46 частиною 2 Закону України "Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування», Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 та від 09.09.2010 р. № 19-рп/2010 по справі № 1-40/2010, статтями 8-11, 15, 18 частиною 1 пунктом 3 (в редакції Закону України від 25.12.2008 р. № 808-VI), 99 частиною 3, 100, 159-163, 167, 185, 186, 256 частиною 2 пунктом 1 КАС України,  суд

 ПОСТАНОВИВ :

 Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханов Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов Луганської області щодо :

- призначення пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2004р., виходячи із коефіцієнтів заробітної плати, розрахованих із середньої заробітної плати робітників та службовців, зайнятих в галузях економіки в Україні, за 1984-1988 роки  в розмірах 170 крб., 174 крб., 179 крб., 185 крб. та 200 крб. відповідно ;

- проведення  перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з  01.01.2009 року із застосуванням показнику середньої заробітної плати працівників,  зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік в розмірі 1 197, 91 грн., та із заробітної плати за період з 01.01.1984 р. по 31.12.1988 р. і з 01.09.2004 р. по 31.10.2008 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду в м. Стаханов Луганської області здійснити перерахунки і виплату пенсії ОСОБА_2:

- за період з 01.01.2004 р. – із визначенням коефіцієнтів заробітної плати, які використовуються для обчислення пенсії, виходячи із середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за  1984-1988 роки в розмірах 162, 95 крб., 167, 81 крб., 174, 19 крб., 180, 61 крб. та 194, 99 крб. відповідно ;

- за період з 01.01.2009 року – із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2008 рік в розмірі  1 573, 99 грн., та заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії, за період з 01.01.1984 р. по 31.12.1988 р. і з 01.09.2004 р. по 30.04.2006 р., з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати 2, 71239.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.  

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Стахановський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Оскарження постанови в апеляційному порядку не зупиняє її виконання.

  Суддя :