Справа 2-6607/10/15
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого-судді - Шмадченко С.І.,
при секретарі - Бурдіній Н.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії акціонерного комерційного банку «Імексбанк» в м. Харкові про тлумачення умов договору, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до філії акціонерного комерційного банку «Імексбанк» в м. Харкові, якою просив протлумачити положення пункту 1.1.1. ст. 1 договору про надання відновленої кредитної лінії № 09-0842 від 25.12.2007 р. в редакції передбаченій додатковою угодою № 1 до договору укладеного між позивачем і відповідачем 14.01.2009 р. в частині визначення моменту виникнення заборгованості за кредитом за період лютий-квітень 2009 року, а відповідно і моменту виникнення права на нарахування пені за цей час.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25 грудня 2007 року він з відповідачем уклав договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 09-0842.
Згідно з п.1.1. ст.1 цього договору відповідач зобов'язався надати йому у тимчасове користування кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Пунктом 1.1.1. тієї ж статті передбачалось, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 59400 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста) дол. США , надалі "Транш", зі сплатою 16 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма Траншами до 24 грудня 2008 року на умовах, визначених цим договором".
Він не зміг виконати взяті на себе зобов'язання у строк, визначений договором та звернувся до відповідача з проханням подовжити строк дії договору.
14.01.2009 року, відповідач запропонував йому укласти додаткову угоду до кредитного договору, згідно з яким строк користування кредитними коштами в сумі 59400 дол.США було продовжено до 31.01.2009 року, після спливу якого останні підлягали поверненню згідно встановленого графіку.
Його прохання щодо більш чіткого та зрозумілого визначення сум та дат повернення кожної частини кредитних коштів до уваги прийнято не було. За таких обставин він був змушений підписати запропоновану додаткову угоду в редакції відповідача.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 09-0842 від 25.12.2007 року, укладеної 14.01.2009 року, п. 1.1.1. cm. 1 цього договору був викладений у наступній редакції:
"Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим Договором в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 59400 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста) дол. США 00 центів, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 16 (шістнадцять) відсотків річних.
Ліміт кредитування зменшується за наступним графіком:
• - з 25 грудня 2007 р. по 31 січня 2009 р. - 59 400,00 дол.США;
• - з 01 лютого 2009 р. по 28 лютого 2009 р. - 39 122,36 дол.США 36 центів;
01 березня 2009 р. по 31 березня 2009 р. - 26 080,58 дол. США 58 центів;
01 квітня 2009 р. по ЗО квітня 2009 р. - 13 038,80 дол. США 80 центів ; та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма Траншами до 30 квітня 2009 року на умовах, визначених цим Договором".
Положеннями ч.1 п.1.1.1. договору (у новій редакції) передбачалось, що максимальний ліміт заборгованості встановлюється на рівні 59400 дол. США.
Частиною 2 цього ж пункту передбачалось, що ліміт кредитування зменшується за наступним графіком
з 25 грудня 2007 р. по 31 січня 2009 р. - 59 400,00 дол. США.;
• - з 1 по 28 лютого 2009 р. - 39 122 дол.США 36 центів ;
• - з 1 по 31 березня 2009 р. - 26 080 дол. США 58 центів ;
• - з 1 по 30 квітня 2009 р. - 13 038 дол. США 80 центів.
На його думку, виходячи зі змісту положень п.1.1.1. договору (у новій редакції) він мав право користуватися кредитними коштами у сумі 59400 дол.США до 24 год. 00 хв. 31.01.2009 року і це не вважалось порушенням умов договору.
Далі, в період з 00 год. 00 хв. 1 лютого до 23 год. 59 хв. 28 лютого 2009 року (включно) він мав право внести до каси відповідача (разово або декількома платежами, будь-яку суму у будь-який день), з розрахунку того щоб станом на 24 год. 28 лютого 2009 року виконати свій обов'язок по зменшенню ліміту кредитування до 39122,36 USD.
Вважає, що факт перевишення (станом на 00 год. 01 хв. 01.03.2009 року) залишку ліміту кредитування (39122,36 USD) свідчив би про порушення ним узгодженого графіку, та давав би йому законні підстави вважати виконання зобов'язання простроченим та нарахувати з 01.03.2009 року відповідну пеню на суму перевищення ліміту кредитування за лютий 2009 року..
Відповідач, при тлумаченні цього ж пункту договору, має іншу, протилежну від нього думку. Він вважає, що, передбачений графік зменшення ліміту кредитування (за лютий 2009 року) повинен розраховуватись не на кінцеву дату місяця а на перше число місяця.
Так, за його твердженням залишок ліміту кредитування в сумі 39122,36 USD повинен бути не станом на 24 год. 28.02.2009 року, а станом на 00 год 01 хв. 01.02.2009 року, тому вважає, що виконання зобов'язання є простроченим з 01.02.2009 року, тому саме з цієї дати він і нараховує відповідну пеню на суму перевищення ліміту кредитування.
Таке тлумачення відповідачем положень п.1.1.1. договору позивач вважає хибним та безпідставним, оскільки воно суперечить змісту закладеному у тексті цього пункту.
Приписами ч.1 cm.637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до cm.213 ЦК України.
Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 от.213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) або судом, який може постановити рішення про тлумачення змісту правочину на вимогу однієї або двох сторін.
Відповідно до п.З постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або двох сторін правочину в порядку позовного провадження.
У зв'язку з тим, що різне тлумачення цього пункту договору впливає на правильність визначення моменту виникнення заборгованості за кредитом, а відповідно і моменту виникнення права на нарахування пені, він вирішив звернутися до суду з позовом про тлумачення цього пункту договору.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що питання яке ставить позивач перед судом згідно ч. . 2 ст. 16 ЦК України не входить в перелік способів захисту прав позивача.
На цей час, в суді Комінтернівського району м. Харкова розглядається позов про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №09-0842 від 25.12.2007 року. Вищезазначене питання щодо моменту виникнення боргу, нарахування відсотків, позивач ставив перед судом Комінтернівського району м. Харкова, в зв'язку з чим було запропоновано суду привести в засідання кредитного фахівця, який би надав суду інформацію по питанню нарахування відсотків за період виникнення боргу та іншу інформацію стосовно розрахунку кредитної заборгованості.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд відмовляє у позові позивачу, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, а саме:
1. 1) визнання права;
2. 2) визнання правочину недійсним;
3. 3) припинення дії, яка порушує право;
4. 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5. 5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6. 6) зміна правовідношення;
7. 7) припинення правовідношення;
8. 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже позов позивача містить вимоги лише про тлумачення пункту умов договору, а позовних вимог щодо порушення його прав позивач не заявив, тому суд не знаходить підстав для задоволення його позову.
Керуючись ст..ст.10,11,212-215 ЦПК України, ст..15, ч.2ст.16 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
У позові ОСОБА_1 до філії акціонерного комерційного банку «Імексбанк» в м. Харкові про тлумачення умов договору відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд протягом 10днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя