Справа № 2-а-87/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.05.2007 року М.Кіровоград
Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі колегії суддів:
головуючого Завгороднього Є.В.
суддів Панфілової А.В.
Кабанової В.В. при секретарі Болокан Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного Банку України про визнання неправомірними дій , зобов»язання до вчинення дій ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Національного
банку України щодо визнання неправомірними дій щодо відмови в
присвоєнні рангу державного службовця та просить зобов"язати НБУ присвоїти ранг державного службовця ,посада якого відноситься до п"ятої категорії державного службовця, судові витрати покласти на відповідача. В суді позивач , представник позивача вимоги підтримали в повному обсязі в обгрунтування вимог зазначили , що 09.07.1999року позивач ОСОБА_1 був звільнений відповідачем з посади начальника дільниці інкасації за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком ст. 38КЗпП України про що свідчить запис у трудовій книжці відповідно до наказу № 19-к від 05.07.1999року. Президентом України Л.Кучмою був підписаний закон України «Про Національний Банк України» саме 20 травня 1999року. Офіційно вищезазначений Закон України було опубліковано 22.06.1999році в газеті «Голос України». Відповідно до ст. 64 Закону України «Про національний Банк України» працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Национального банку та займають посади, передбачені штатним розписом.
Службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України "Про державну службу", якщо цей Закон не встановлює іншого. Отже Закон України набрав чинності 22.06.1999року саме коли ще працював позивач.
Зазначають, що Закон України «Про Національний Банк України» - це нормативно-правовий акт. Наказ Національного Банку України №27 від 06.03.2000року «Про прирівняння і віднесення посад службовців Національного банку України до категорії посад державних службовців» -
підзаконний нормативно-правовий акт. Перш за все право на присвоєння рангу позивачу надав Закон України «Про Національний Банк України» під час трудової діяльності позивача.
Наказ Національного Банку України №27 від 06.03.2000року в якому зазначено, що посада позивача - начальника дільниці інкасації віднесена до п'ятої категорії державного службовця.
Відповідно до ст. 64 ЗУ «Про Національний Банк України» Ранги державних службовців Національного банку, що відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України. Інші ранги присвоюються Головою Національного банку. Ніхто крім відповідача не може присвоїти ранг державного службовця. Із-за цього права та основні свободи позивача порушуються відповідачем.
Окрім того , представник позивача у своїх обгрунтуваннях ях підставах для задоволення позову посилається на право позивача на захист його порушених пенсійних прав в позиції ст.1 Протоколу№ 1 Конвенції з захисту прав людини та основоположних прав 1950р.та ст.ст.24,55,64 Конституції як на норми прямої дії, відповідно до яких суд , зобов'язаний поновити порушене право позивача.
Відповідно до ст.51 КАС України доповнив вимоги щодо поновлення строку позовної давності.
Представник відповідача позов не визнав , в обгрунтування заперечень зазначив , що Національний банк України вважає, що правових підстав для задоволення вказаного позову немає з таких підстав.
У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Функціонування державної служби в системі Національного банку України бере початок з прийняття Закону України "Про Національний банк України", який набрав чинності 2 липня 1999 року.
В ст. 64 вказаного Закону зазначено, що працівниками Національного банку України є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом. Службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України "Про державну службу", якщо цей Закон не встановлює іншого. Питання функціонування державної служби у Національному банку та класифікацію посад вирішує Правління Національного банку відповідно до законодавства України.
Законодавець вказаним Законом надав право Національному банку самому вирішувати всі питання, пов'язані з функціонуванням державної служби в Національному банку України.
Після того, як Закон набрав чинності, службовці Національного банку України автоматично не набули статусу державних службовців, для цього необхідно було щоб Національний банк України своїм правовим актом відніс ту чи іншу посаду до певної категорії державних службовців.
30 червня 1999 року Національний банк України прийняв постанову №317 "Про класифікацію посад та ранги службовців Національного банку України" (далі - постанова №317), якою були віднесені посади службовців Національного банку України до відповідних категорій посад державних службовців та затверджено Положення про ранги державних службовців Національного банку України.
Посада начальника дільниці інкасації, на якій перебував на час звільнення ОСОБА_1, постановою №317 не була віднесена до відповідної категорії посад державних службовців. Тому, ОСОБА_1, який звільнився з посади начальника дільниці інкасації 09.07.1999р. у зв'язку з виходом на пенсію, не перебував на посаді державного службовця та не мав права на отримання пенсії державного службовця, так як його посада на цей час не була віднесена до відповідної категорії посад державних службовців і Національний банк України не мав правових підстав для присвоєнняОСОБА_1 рангу державного службовця.
Крім того, зазначає, що відповідно до п.2 постанови №317, віднесення інших прирівняних посад службовців до категорій посад державних службовців здійснюється наказами Національного банку України. Так, наказом Національного банку України від 06.03.2000 №27, посада начальника дільниці інкасації, на якій до виходу на пенсію перебував ОСОБА_1, віднесена до п'ятої категорії посад державних службовців. Вказаний наказ теж не дає правових підстав для присвоєнняОСОБА_1 рангу державного службовця, так як посада начальника дільниці інкасації віднесена до категорії посад державного службовця значно пізніше його звільнення та виходу на пенсію.
На підставі зазначеного, вважають, що Національний банк України цілком правомірно відмовивОСОБА_1 у присвоєнні рангу державного службовця, а його позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини
- 09.07.1999року позивач ОСОБА_1 був звільнений
відповідачем з посади начальника Кіровоградської дільниці сектору
перевезення цінностей та інкасації. за власним бажанням у зв'язку з виходом
на пенсію за віком ст. 38КЗпП України про що свідчить запис у трудовій
книжці відповідно до наказу №19-к від 05.07.1999року.
-Відповідно до записів трудової книжки позивача (а.с.41-45) позивач
працював на даній посаді з 23.04.86року та переведений на дану посаду з
посади водія відділу інкасації та перевезення цінностей.
-22.06.1999 року , після опублікування , набрав чинності Закон України "Про
Національний Банк України". Визначаючи статус працівників Національного
банку України , частини 2 , 4 ст. 64 Закону вказують , що працівниками Національного банку України є особи , які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій НБУ та займають посади передбачені штатним розписом. Питання функціонування державної служби у Національному банку та класифікації посад вирішує Правління Національного банку , відповідно до законодавства.
-30.06.1999 р. на виконання вимог ч.4 ст. 64 вказаного Закону , Правлінням Національного банку України видано постанову № 317 "Про класифікацію посад та ранги державних службовців Національного банку України" , якою посади службовців прирівняно і віднесено до відповідних категорій державних службовців.
-Пункт 2 постанови № 317 передбачає, що віднесення інших прирівняних посад службовців до категорії державних службовців здійснюється наказами Національного банку України.
-06.03.2000 року, на виконання вимог ст. 25 Закону України "Про державну службу" та перелічених вище правових норм, Національним банком України видано наказ № 27 "Про прирівняння і віднесення посад службовців Національного банку України до категорій державних службовців", чим затверджено перелік посад державних службовців і створені правові підстави для присвоєння рангів державних службовців працівникам , які станом на 06.03.2000 року працювали в структурі НБУ на посадах , в тому числі і на якій до виходу на пенсію працював позивач.
Акти цивільного законодавства , які регулюють дані правовідносини , не мають зворотної дії у часі, крім випадків , коли пом»якшують, або скасовують цивільну відповідальністьособи. Новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків , що виникли з моменту набрання ним чинності.
Закони України "Про Національний Банк України" ,"Про державну службу" відповідно до їх Перехідних положень набирають чинності з моменту їх публікації і не мають зворотної сили , їх дія не розповсюджується на правовідносини, пов"язані з виходом позивача на пенсію , що мало місце до набрання чинності і створення структури державної служби в НБУ , тому вимоги позивача не грунтуються на Законі і задоволенню не підлягають.
При цьому слід відмітити , безпідставність посилань представника позивача на порушення відповідачем ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод 1950р., оскільки в позиції Європейського суду дана стаття передбачає віднесення до понять майна пенсійних прав чи законних сподівань заявника на отримання майнових вигод у випадку наявності конкретного права заявника в національному Пенсійному законодавстві. В даному випадку позивач звільнений до набрання чинності Законом , що передбачає право на присвоєння рангу державного службовця та відповідно наступних пенсійних прав.
Крім того, окремою підставою для відмови в задоволенні вимог
позивача є пропуск строку позовної давності. Поважність причин пропуску строку звернення до суду за період з 1999року по 2007рік- як незнання законодавства не може бути прийнята судом.
В зв"язку з відмовою в задоволенні основних позовних вимог не підлягають задоволенню вимоги щодо відшкодування судових витрат .
Керуючись ст. 25 Закону України "Про державну службу" з відповідними змінами і доповненнями в т.ч. і станом на 9.06.99року, ст.64 та Перехідних Положень Закону України "Про Національний Банк України " від 20.05.99року зі змінами і доповненнями та в т.ч. станом на 9.06.99року, ст.п.2 постанови Правління Національного банку України № 317 "Про класифікацію посад та ранги державних службовців Національного банку України", наказу № 27 від 06.03.2000 р. "Про прирівняння і віднесення посад службовців Національного банку України до категорій державних службовців", керуючись ст. 11,ч.2 ст.99,163 КАС України , -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного Банку України про визнання неправомірними дій , зобов»язання до вчинення дій повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського Апеляційного Адміністративного Суду шляхом подачі заяви про апеляцію протягом 10 днів , та подачі в наступні 20 днів апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Кіровограда .