Справа № 2-а-1203, 2010 р.
П О С Т А Н О В А
іменем України
06 грудня 2010 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головоючого - судді Марченка М.М.
при секретарі Богатіковій Ю.С.
з участю позивача ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ніжина адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення з органу владних повноважень УПФУ в Ніжинському районі Чернігівської області не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , -
в с т а н о в и в :
2 2.11.2010 року за вх.№ 23610 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення з органу владних повноважень управління Пенсійного Фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. В позові ОСОБА_1 зазначає, що він є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі Закон) йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем. Його право на державну соціальну допомогу, як дитини війни, було обмежено в 2009 та 2010 роках. Відповідно до положень ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Відповідач, як орган владних повноважень не здійснив виплату належної йому допомоги, передбаченої ст.6 Закону та гарантованої Конституцією України за 2009 та 2010 роки, чим грубо порушив його права. Вважає таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Просить поновити пропущений строк звернення до суду; визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни за 2010 рік незаконними; зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити йому за 2010 рік соціальну допомогу, як дитині війни.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити та поновити пропущений строк звернення до суду; визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни за 2010 рік незаконними; зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити йому за 2010 рік соціальну допомогу, як дитині.
Відповідач управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області в судове засідання не з"явився, який про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 25.10.2010 року про отримання повістки про виклик в судове засідання на 06 грудня 2010 року на 09 годин 20 хвилин. В клопотанні від 30.11.2010 року за вх.№ 24358 відповідач просив розглядати справу без участі представника управління Пенсійного Фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області.
В запереченні відповідач від 30.11.2010 року № 24359 зазначив, що позивач має статус дитини війни і відповідно до положень ст.6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в певному розмірі, проте управління ПФУ в Ніжинському районі діє
- 2 -
лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України. У запереченні відповідач зазначив, що управління ПФУ в Ніжинському районі діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, пред"явлених до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області, відмовити в повному обсязі.
Суд вважає можливий розгляд справи без нез"явившогося відповідача, повідомленого належним чином про час і місце розгляду справи, який просив розглядати справу без участі представника управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючих висновків.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що надає йому право на отримання державної соціальної підтримки, встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008 р. визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" щодо викладення положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції. Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 р.
У 2009 та у 2010 роках дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління перерахунку пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2009 та 2010 роках не здійснювало, а також не проводило виплату. За таких обставин суд вважає, що дії відповідача є протиправними щодо не нарахування та не виплати надбавки до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З заперечення відповідача та відповіді позивачу на його звернення вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачу як дитині війни, підвищення до пенсії з 01 жовтня 2008 року і по теперішній час в розмірі 49 грн. 80 коп.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо евиконання законодавчо визначеного обов'язку нарахування та виплати надбавки до пенсії позивачу як дитині війни у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV є незаконними за період в межах строку позовної давності, визначеної ст. 99 ч.2 КАС України.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення невиплаченої суми суд керуючись ст.11 ч.2 КАСУ виходить за межі заявлених вимог для повного захисту прав позивача і вважає необхідним зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму надбавки враховуючи, що ця
- 3 -
сума не нарахована в повному обсязі.
Доводи відповідача про відсутність коштів для соціальних виплат у відповідності до ст. 6 ЗУ № 2195-1У до уваги судом не приймаються.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач про свої порушені права знав понад зазначеного строку оскільки отримував допомогу в меншому розмірі протягом багатьох років, а до суду звернувся тільки 22 листопада 2010 року.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду. У відповідності до зазначеної статті суд своєю ухвалою від 06.12..2010 року залишив вимоги які виходять за межі 6-ти місячного строку без розгляду.
На підставі викладеного, суд вважає можливим, визнати дії управління Пенсійного фонду України в. Ніжинському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 дитині війни за період з 22 травня 2010 року по 22 листопада 2010 року незаконними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 за період з 22 травня 2010 року по 22 листопада 2010 року надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18 листопада 2004 р., з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.11, 69-71,99,100, 158, 159, 160, 161,162, 163, 167 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 дитині війни за період з 22 травня 2010 року по 22 листопада 2010 року незаконними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 за період з 22 травня 2010 року по 22 листопада 2010 року надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18 листопада 2004 р., з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя