Справа № 2-а-1183, 2010 р.
П О С Т А Н О В А
іменем України
01 грудня 2010 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі :
головуючого - судді Марченка М.М.
при секретарі Богатіковій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ніжина адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області про перерахунок та стягнення недовиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,-
в с т а н о в и в :
17.11.2010 року за вх. № 23313 позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області про перерахунок та стягнення недовиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни». В позові ОСОБА_1 зазначає, що вона є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі Закон) їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата підвищення до пенсії мала здійснюватись відповідачем. Її право на державну соціальну допомогу, як дитини війни, було обмежено в 2007, 2008, 2009 та 2010 роках. Відповідач, як орган владних повноважень не здійснив виплату належної їй допомоги, передбаченої ст.6 Закону та гарантованої Конституцією України за 2007 - 2010 роки, чим грубо порушив її права. Вважає таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Просить зобов»язати управління Пенсійного фрнду України у Ніжинському районі, Чернігівської області здійснити перерахунок і виплату їй, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за останні шість місяців в межах строку позовної давності у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилась, але про час і місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 25.11. 2010 року про отримання нею повістки про виклик в судове засідання на 01.12.2010 року на 09 год. 00 хв. В позовній заяві від 17.11.2010 року позивачка ОСОБА_1 просила розглядати справу без її участі та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області в судове засідання не з"явився, який про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 23.11.2010 року про отримання повістки про виклик в судове засідання на 01 грудня 2010 року на 09 годин 00 хвилин. В письмовому клопотанні від 29.11.2010 року за вх.№ 24284 відповідач просить розглядати справу без участі представника управління Пенсійного Фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області.
В запереченні відповідач від 29.11.2010 року за вих.№ 24285 зазначив, що позивачка має статус дитини війни і відповідно до положень ст.6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в певному розмірі, проте управління ПФУ в Ніжинському районі діє лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України. Органами Пенсійного фонду України особам, які мають статус "діти війни" виплачується щомісячна надбавка в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01.10.2008 року і по теперішній час ця надбавка позивачці виплачується в розмірі 49 грн.80 коп. У запереченні відповідач зазначив, що управління ПФУ в Ніжинському районі діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що
- 2 -
передбачені Конституцією України та Законами України. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, пред"явлених до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області, відмовити в повному обсязі.
Суд вважає можливий розгляд справи згідно ст.128 КАС України в порядку письмового провадження без нез"явившихся позивача та відповідача, повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи, які просили розглядати справу без їх участі. Відповідно до ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючих висновків.
Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що надає їй право на отримання державної соціальної підтримки, встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008 р. визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" щодо викладення положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції. Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р.
У 2009 та у 2010 роках дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління перерахунку пенсії позивачці в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2009 та 2010 роках не здійснювало, а також не проводило виплату. За таких обставин суд вважає, що дії відповідача є незаконними щодо не нарахування надбавки до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З заперечення відповідача та довідки про отримання надбавки, як дитині війни вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачці як дитині війни, підвищення до пенсії з 01 жовтня 2008 року і по теперішній час в розмірі 49 грн. 80 коп.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку нарахування та виплати надбавки до пенсії позивачці як дитині війни у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV є незаконними за період в межах строку позовної давності, визначеної ст. 99 ч.2 КАС України.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення невиплаченої суми , суд керуючись
- 3 -
ст.11 ч.2 КАСУ виходить за межі заявлених вимог для повного захисту прав позивачки і вважає необхідним зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму надбавки враховуючи, що ця сума не нарахована в повному обсязі.
Доводи відповідача про відсутність коштів для соціальних виплат у відповідності до ст. 6 ЗУ № 2195-1У до уваги судом не приймаються.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка про свої порушені права знала понад зазначеного строку оскільки отримувала допомогу в меншому розмірі протягом багатьох років, а до суду звернулась тільки 17 листопада 2010 року.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду. Але позивачка ОСОБА_1 просить задовольнити її позовні вимоги за останні шість місяців в межах строку позовної давності, тому суд і проводить розгляд позову в межах позовної давності за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року по день подачі позову.
На підставі викладеного суд вважає можливим визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 дитині війни за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року незаконними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18 листопада 2004 р., з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст .ст. 11, 69-71, 99, 100, 158, 159, 160, 161,162, 163, 167 КАС України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 р., з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя