Справа № 2-а-1160,2010 р.
П О С Т А Н О В А
іменем України
29 листопада 2010 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Марченка М.М.
при секретарі Богатіковій Ю.С.
з участю позивача ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ніжина адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов"язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю , -
в с т а н о в и в :
15.11.2010 року за вх. № 23016 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, в якому зазначає, що з 06 травня 1986 року по 27 серпня 1986 року він працював на ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і має статус постраждалого від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. З 14 жовтня 1991 року йому встановлена 3-я група інвалідності, на підтвердження якої він періодично проходив медичне переосвідчення. З 19 квітня 2007 року інвалідність третьої групи встановлена йому безстроково. Причиною його інвалідності є захворювання, пов»язане з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Це підтверджується експертиним висновком Київської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв»язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС., а також довідками МСЕК. З 14 жовтня 1991 року він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 01.07.2010 року призначена йому пенсія становить 1300.75 гривень, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю складає 50.00 грн. , з 01.10.2010 року державна пенсія складає 1307 грн.05 коп., а додаткова пенсія становить 50.00 грн. щомісячно. В даний час його пенсія як інваліда 3-ї групи постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії становить: державна пенсія 1307 грн.05 коп., а додаткова пенсія становить 50 грн.00 коп.. Як інвалід 3-ї групи відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на отримання додаткової пенсії у розмірі не меншому 50 % від встановленого на даний час розміру мінімальної пенсії за віком, а основна державна пенсія відповідно до ч.4 ст.54 зазначеного Закону повинна бути не меншою шести мінімальних пенсій за віком. Фактично він отримує пенсію меншу, ніж повинен отримувати у відповідності з вищевказаним Законом, який діє і який ніхто не скасовував і не міняв. Згідно Закону України від 27.04.2010 року "Про державний бюджет України на 2010 рік" мінімальна пенсія за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2010 року складає 709 грн., з 1 жовтня 2010 року – 723 грн., з 1 грудня – 734 грн. Виходячи із зазначених розмірів мінімальної пенсії за віком, повинні проводитись перерахунки державної пнсії та додаткової пенсії за шкоду, заподяну здоров»ю, передбачені для постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Якщо провести перерахунок відповідно до закону, то з 01.07.2010 року нарахована йому державна пенсія повинна складати щомісячно 4254 грн., а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здорова»ю – 354 грн.50 коп., не менше; з 01.10.2010 року державна пенсія повинна складати щомісячно 4338 грн., а додаткова пенсія – 361.50 грн., з 01.12.2010 року державна пенсія повинна складати не менше як 4404 грн., а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю – 367 грн. щомісячно. Вважає, що відповідач грубо порушує його права на соціальний захист відповідно до вимог, передбачених ст.ст. 50, 54 ч.4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які пстраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим викликана суттєва недовиплата належної йому по цьому закону пенсії. Він звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень і перерахунок належної йому пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну
- 2 -
здоров»ю. Але отримав відмову відповідача, яку вважає незаконною та протиправною. У відмові управління ПФУ в м.Ніжині від 08.08.2010 року міститься посилання відповідача на застосування в своїй діяльності по визначенню розміра пенсій підзаконних актів Кабінету Міністрів України, якими суттєво звужуються зміст та обсяг його права на достатній життєвий рівень, передбаченого ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2010 року відповідно до ст.50 та ст.54 ч.4 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов»язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області здійснити з 01 липня 2010 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статтей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов»язавши відповідача відповідно до ст.67 ч.3 зазначеного Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і в подальшому здіснювати перерахунок та виплату пенсій відповідно до розмірів, визначених ст.ст. 50, 54 зазначеного закону.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2010 року відповідно до ст.50 та ст.54 ч.4 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов»язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області здійснити з 01 липня 2010 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статтей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов»язавши відповідача відповідно до ст.67 ч.3 зазначеного Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і в подальшому здіснювати перерахунок та виплату пенсій відповідно до розмірів, визначених ст.ст. 50, 54 зазначеного закону.
Відповідач управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області в судове засідання не з"явився, який про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 19.11.2010 року про отримання повістки про виклик в судове засідання на 29 листопада 2010 року на 11 годин 00 хвилин. В письмовому запереченні на зазначений позов від 26.11.2010 року за вх.№ 24184 відповідач просив розглядати справу без участі представника управління Пенсійного Фонду України в місті Ніжині Чернігівської області.
В запереченні відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області, як отримувач пенсії . ОСОБА_1 призначена і виплачується пенсія відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Постановою КМ України № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету" передбачається, що розрахунок пенсій, призначених у відповідності з ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється, виходячи з розміру, розрахункової величини, 19 грн. 91 коп. У зв"язку із внесенням змін до до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв"язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче по статті 54 з 1 липня 2008 року: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по ІІІ групі інвалідності - 980 грн. України. Управління ПФУ в місті Ніжині Чернігівської області діє лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України. У запереченнях відповідач зазначив, що управління ПФУ в місті Ніжині діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, пред"явлених до управління Пенсійного фонду України в
- 3 -
місті Ніжині Чернігівської області, відмовити в повному обсязі.
Суд вважає можливий розгляд справи без нез"явившогося відповідача, повідомленого належним чином про час і місце розгляду справи, який просив розглядати справу без участі представника управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області. Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню із слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та інвалід ІІІ групи безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_1, вкладкою до даного посвідчення № НОМЕР_2 С виданих Чернігівською обласною державною адміністрацією; посвідченням про пільги серії Є № НОМЕР_3, виданих управлінням праці та соціального захисту населення міста Ніжина; експертними висновками від 14.10.1991 року № 15, від 10.03.1998 р. № 05/98 та довідкою сер.МСЕ-ЧНВ № 146138 виданої 19.04.2007 року.
Позивач ОСОБА_1. перебуває на обліку у відповідача та одержує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до ст. ст. 49, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ ( далі Закон № 796-ХІІ), розрахунок пенсії проводився із врахуванням розрахункової величини 19 грн. 91 коп. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 '' Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремих категорій пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету'' (далі постанова № 1 від 03.01.2002 року) та у зв"язку із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", про що зазначає відповідач у своєму письмовому запереченні.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсії і компенсації особам, віднесених до категорій 1,2,3,4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' передбачає, що особам, віднесених до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі - 6 мінімальних пенсій за віком.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах тільки постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 ''Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремих категорій пенсіонерів,
- 4 -
фінансування яких здійснюється за рахунок коштів дежавного бюджету'' та на інші постанови Кабінету Міністрів України, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 прикінцевих положень Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд не приймає посилання відповідача в запереченні на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частиною 1 статті 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 26 березня 2005 року, який набрав чинності 31 березня 2005 року, тоді як частина третя статті 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108, який набрав чинності 12 грудня 2005 року. Згідно ч.2 ст.67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищуються розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України ''Про прожитковий мінімум'' від 15 липня 1999 року № 066-14, а також Закон України ''Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії'' від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України ''Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України'' від 28 грудня 2007 року № 107-VІ були внесені зміни в ст. ст. 50, ст.54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' в яких було зазначено, що відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах : інвалідам ІІІ групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відповідно до ст. 54 вищезазначеного Закону встановлені розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, які не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році : по ІІІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп/2008 вказані зміни в ст.ст. 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' , внесені Законом України ''Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України'' від 28 грудня 2007 року № 107-VІ визнані неконституційними і згідно ст.152 ч.2 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Після рішення Конституційного суду України зміни в Закон України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чонобильської катастрофи" не вносились.Тому суд вважає, що ОСОБА_2 віднесеному до 1 категорії, який визнаний інвалідом ІІІ групи безстроково повинна з 22 травня 2008 року призначатись та виплачуватись
- 5 -
щомісячна додаткова пенсія за шкоду здоров"ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а державна пенсія повинна бути не нижча за вказаний період 6 мінімальних пенсій за віком.
Після прийняття рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом, але цього не зробив. Тому суд вважає можливим визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області з неперерахування ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи за період з 01 липня 2010року по 15 листопада 2010 року, день подачі позову.
Що стосується позовної вимоги призначити і виплачувати в подальшому державну та додаткову пенсію позивачу відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист від порушень, в ст. 17 КАС України зазначено, що компетенція адміністративних судів поширюється, коли мається спір, а по даному питанню порушень і спору не має, тому в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
У рішеннях Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звужування змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Суд приходить до висновку, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положення принципу верховенства права, закріпленого як статею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області перерахувати і виплатити ОСОБА_1, як інваліду 3 групи, постраждалому Категорії 1 учаснику ліквідації аварії ЧАЕС основну державну пенсію та додаткову пенсію, як компенсацію за втрачене ним здоров"я, згідно ст. ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 липня 2010 року по 15 листопада 2010 року; зобов"язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду 3 групи, постраждалому Категорії 1 учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС основну державну пенсію з розрахунку не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію 50 % мінімальної пенсії за віком, як компенсацію за втрачене ним здоров"я відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 липня 2010 року по 15 листопада 2010 року, з урахуванням вже виплаченої пенсії. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст. ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 19 ч. 2, 22 ч.3 Конституції України, ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України , суд –
- 6 -
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області щодо відмови перерахувати і виплатити ОСОБА_1 , як інваліду 3 групи, постраждалому Категорії 1 учаснику ліквідації аварії ЧАЕС основну державну пенсію та додаткову пенсію, як компенсацію за втрачене ним здоров"я, згідно ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 липня 2010 року по 15 листопада 2010 року.
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як інваліду 3 групи, постраждалому Категорії 1 учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС основної державної пенсії з розрахунку не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію 50 % мінімальної пенсії за віком, як компенсацію за втрачене ним здоров"я відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 липня 2010 року по 15 листопада 2010 року, з урахуванням вже виплаченої пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії повної постанови суду.
Суддя