Справа №2-а-264 /10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2010 року м. Бобровиця
Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії ,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернулась із зазначеним позовом до суду, в якому вказує, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі за текстом – Закон №2195-IV) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Управлінням ПФУ така надбавка до пенсії у повному розмірі не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач зазначив , що дії Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії є неправомірними та такими, що суперечать Конституції України та Законам України. За наведених обставин позивач просить визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату за 2010 рік йому недоплаченої як дитині війни, щомісячної державної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Відповідач надав до канцелярії суду заперечення на позов, в якому він позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В запереченнях відповідач зазначив, що позивачка має статус дитини війни і відповідно до положень ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в певному розмірі, проте Управління ПФУ діє лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України. За 2010 рік позивачу виплачено надбавку як дитині війни на суму 547,80 грн. З огляду на це відповідач вважає, що з його боку не було допущено бездіяльності, про яку вказано в позові. У запереченнях відповідач зазначив, що Управління ПФУ в Бобровицькому районі діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Крім того відповідач наполягав на застосуванні шестимісяного строку позовної давності звернення до суду, передбачений ст. 99 п. 2 КАС України, який позивачем було пропущено.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 і має статус дитини війни, що надає їй право на отримання державної соціальної підтримки, встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції.
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, мають для суду преюдиціальне значення.
У 2009 році та у 2010 році дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28травня 2008року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління перерахунок пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в 2010 році не здійснювало, а також не проводило виплату.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області, за місцем проживання позивача.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються, таким чином держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30%, але відповідач не вчинив жодних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причин.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку нарахування та виплати надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV є незаконними за період в межах строку позовної давності, визначеної ст. 99 ч.2 КАС України.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач про свої порушені права знала понад зазначеного строку оскільки отримувала допомогу в меншому розмірі протягом багатьох років, а до суду звернулася тільки 22 листопада 2010 року . Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду. У відповідності до зазначеної статті суд своєю ухвалою від 06 грудня 2010 року залишив вимоги які виходять за межі 6-ти місячного строку без розгляду.
Відповідності до ст.4 п.34 Декрету КМУ «Про державне мито» Пенсійний фонд, його підприємства, установи та організації звільнені від сплати судового збору, крім того згідно ст.94 ч.1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони , яка не є суб'єктом владних повноважень , суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України .
На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 69-71,99,100,160, 162, 183-2 КАС України, суд –
п о с т а н о в и в :
Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Бобровицькому районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни за період з 22 травня 2010 року по 22 листопада 2010 року незаконними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Бобровицькому районі Чернігівської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 за період з 22 травня 2010 року по 22 листопада 2010 року надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004р., з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. витрат за сплату судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя підпис В.І.Бойко
Вірно: суддя В.І.Бойко