АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3963 Головуючий у 1 інстанції:
2006 р. Батрак І.В.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів- судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.
Суддів : Онищенко Е.А.
Коваленко А.І.
При секретарі: Череватій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_2., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_1. про стягнення боргу за договором позики.
В позовній заяві зазначала, що відповідачі перебували у шлюбі. ОСОБА_3. у 1989 році була прийнята у члени ЖБК-341 "Прогрес-6". Після чого для придбання квартири необхідно було внести у ЖБК первинний внесок, на якій у відповідачів не було коштів. 29 квітня 1989 року між позивачем та відповідачами було укладено договір позики у письмовій формі на суму 4300,00 руб. Згідно договору позики ОСОБА_3. була зобов'язана повернути суму коштів протягом 10 років після виплати всієї суми пая. Згідно ордеру № НОМЕР_1 від 10.05.19990 року подружжю ОСОБА_4 була надана ЖБК-341 "Прогрес-6", 3-х кімнатна квартира, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1. Пай за квартиру ОСОБА_4 виплатили в 1993 році. Зобов'язання за договором позики повернути гроші до 31.12.2003 року не виконала. 01.07.2004 р. шлюбні відносини між відповідачами було розірвано.
Просила суд стягнути на користь ОСОБА_2. з ОСОБА_3. та ОСОБА_1. суму боргу в розмірі 4515 грн., 3% від простроченої суми - 169,31 грн., втрату від інфляції - 692,14 грн., а всього з кожного по 2 688,22 грн., та державне мито у розмірі 26,90 грн. з кожного.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2006 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3. та з ОСОБА_1. з кожного суму боргу за договором позики по 2 688,22 грн. та держане мито у розмірі 26,90 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить колегію рішення районного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, рішення та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_2. районний суд виходив з того що, відповідачка ОСОБА_3. отримавши 29 квітня 1989 року за договором позики від позивачки гроші в сумі 4300 грн., відповідно з ч. 2 ст. 23 КпроШС України який діяв на той час, діяла за згодою другого подружжя, гроші використані на придбання спільної квартири, а тому подружжя згідно зі ст. 374 ЦК України редакції 1963 року мають обов'язки перед позивачкою по поверненню суми боргу та у відповідності зі ст. 214 ЦК України редакції 1963 року мають сплати 3% від простроченої суми - 169,31 грн., втрату від інфляції- 692,14 грн., а всього з кожного по 2 688,22 грн.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 29 квітня 1989 року відповідачка ОСОБА_3. за договором позики отримала від позивачки гроші в сумі 4300 грн. Договір укладений письмово в присутності свідків. Строк виконання договору визначений в 10 років після сплати подружжя паю за кооперативну квартиру. Пай виплачений повністю в 1993 році. Зобов'язання подружжя не виконали.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачі зобов'язані виконати свої обов'язки перед ОСОБА_2. за договором позики
Вимоги позивача, щодо стягнення ч відповідачів 3% від простроченої суми - 169,31 грн., втрату від інфляції- 692,14 грн. відповідають наданим суду розрахункам та вимогам ст. 214 ЦК України редакції 1963 року.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.