№ 2-1071

                                                                                                               2010 рік.

                                                       Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И   

   03 листопада 2010 року.                                                             Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                     Богдана С.І.

при секретарі                                                                              Боднар С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Сведбанк » в особі Чернівецького відділення ПАТ « Сведбанк » про розірвання кредитного договору, повернення грошових коштів виплачених та отриманих за договором кредиту, визнання недійсним кредитного договору № 2501/0708/05-018 від 11.07.2008 року та договору іпотеки № 2501/0708/05-018 –Z-I  від 11.07.2008 року та за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства « Сведбанк » в особі Чернівецького відділення АТ  

« Сведбанк » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка в лютому 2010 року звернулася до суду з позовною заявою про захист прав споживача шляхом розірвання кредитного договору.

В позові зазначає, що 11.07.2008 року вона уклала з відповідачем кредитний договір № 2501/0708/05-018. Згідно з п.1.1 банк має право надати готівкові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється  у розмірі, на строк та на умовах передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути кошти одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у строки передбачені договором. Розмір кредиту складав 100000 дол. США, строк користування кредитною лінією встановлений з 11.07.2008 року по 10.07.2009 року включно. Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 13,5 % річних.

На теперішні час її заборгованість перед відповідачем складає 106126,19 дол. США.

Відповідно до ст.. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.. 35 Закону України « Про Національний банк України » гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведені розрахунків між резидентами на території України є гривня. Одночасно сторонам у договорі надано право при визначені розміру грошових зобов’язань в гривні вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіційним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Виходячи з норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України позивачка вважає, що нормативними актами встановлений вичерпний перелік випадків коли зобов’язання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні. Такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі ( контракті ) та як наслідок його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб’єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті  у разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством.

Надання банком позичальникові грошових коштів у вигляді відновлювальної кредитної лінії та проведення нею дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Нацбанку України. Національним банком видаються як генеральні так і індивідуальні ліцензії на підставі яких банки мають право здійснювати банківські операції з валютою.

Таким чином , відповідач надаючи їй відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, повинен був діяти на підставі індивідуальної ліцензій , а також вона повинна була мати індивідуальну ліцензію на отримання кредиту в іноземній валюті.

Проте, на момент відкриття відновлювальної кредитної лінії ні відповідач, ні вона не мали індивідуальної ліцензії на ведення операцій в іноземній валюті, а це згідно діючого законодавства є необхідною умовою.

Проведення розрахунків за кредитним договором, в тому числі і оплата процентів, штрафних санкцій в іноземній валюті також потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

Відповідно до умов кредитного договору плата за користування кредитом наданим в доларах США – 13,5 відсотків річних. Відповідно до виписок, кредит в сумі 100000 доларів США був наданий їй в іноземній валюті, внаслідок чого плата за користування кредитом ( процентів ) також проводилася в доларах США.

Вона перерахувала в користь відповідача грошові кошти в сумі 5246,21 дол. США в якості повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

При цьому , використовуючи іноземну валюту, потрібно була мати індивідуальну ліцензію на розрахунок в іноземній валюті, однак як у неї так і у відповідача така ліцензія відсутня. Для проведення операції стосовно кредитного договору як вона, так і відповідач повинні були звернутися за отриманням індивідуальної ліцензії, але не зробили цього.

Оскільки ні у неї, ні у відповідача немає індивідуальної ліцензії на право проведення валютних операцій за кредитним договором від 11.07.2008 року то є неправомірним вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті. Вказівка в кредитному договорі на іноземну валюту як грошових зобов’язань суперечить Конституції України та діючому законодавству.

Згідно ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені в ч.1 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З врахуванням викладеного вважає, що кредитний договір укладений нею з відповідачем суперечить вимогам цивільного законодавства, Конституції України, інших нормативних документів, а тому його слід визнати недійсним. З таких же підстав слід визнати і іпотечний договір недійсним, який є похідним від основного кредитного договору.  

В ході розгляду справи представник позивачки звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог в якій зазначив, що відповідно до вимог ст.. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, отримане на виконання даного правочину. У зв’язку з цим просив прийняти рішення яким зобов’язати ОСОБА_1 повернути ПАТ « Сведбанк » грошові кошти в сумі 100000 доларів США, а відповідача ПАТ « Сведбанк » повернути ОСОБА_1 грошові кошти 5246,21 долара США, які відповідач отримав на виконання спірного кредитного договору.

Відповідач ПАТ « Сведбанк » в особі Чернівецького відділення АТ « Сведбанк » в ході розгляду справи звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позовній заяві зазначає, що між ПАТ «  Сведбанк » та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2501/0708/05-018 відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1. зобов’язувалася повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитом та виконати своє зобов’язання у повному обсязі.

На виконання зазначеного, банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 99700 дол. США строком погашення по 10.07.2009 року включно, однак відповідачка ОСОБА_1. до цього часу заборгованість не повернула.

Згідно з п. 1,4 кредитного договору, плата за користування кредитною лінією становить 13,5 % річних, які сплачуються щомісячно до 05 числа, однак ОСОБА_1. з січня 2009 року не сплачує проценти за користування кредитом.

Таким чином сума основного боргу за кредитом складає станом на 06.04.2010 року 99700 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 790122 грн. 20 коп., сума процентів за користування кредитом  становить 17192,84 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 136253 грн. 26 копійок.

Крім цього, згідно п.7.1.8 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника повернути кредитну лінію, сплатити проценти за користування нею, а також штрафні санкції, однак ОСОБА_1 не сплачено комісії за невибраний ліміт кредитної лінії та пеню за кожний день прострочення. Відповідачці нараховано комісію за невибраний ліміт кредитної лінії в сумі 6,98 дол. США, що еквівалентно 55 грн. 32 коп. та пеню в сумі 15258,49 дол. США, що еквівалентно 120923 грн. 53 коп..

Таким чином станом на 06.04.2010 року загальна сума заборгованості складає 132158,31 дол. США, що еквівалентно 1 047 354 гривні 61 копійки.

Банк неодноразово звертався до відповідачки з письмовими вимогами про погашення боргу, однак вона не реагує і до теперішнього часу заборгованість не погашена, хоча позивач виконав всі передбачені договором умови в повному обсязі.

Відповідно до п.7.4 кредитного договору банк має право при невиконанні позичальником своїх зобов’язань задовольнити свої вимого за рахунок забезпечення договору.

В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 2501/0708/05-018-Z-1, який був нотаріально посвідчений та забезпечував повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв’язку із порушенням умов кредитного договору.

Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1. передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно – нежилі приміщення, які знаходяться в м. Чернівці. АДРЕСА_1.

Ст. 3 ч.6 Закону України « Про іпотеку » визначено, що у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпеченої нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 33 Закону України « Про іпотеку », у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк надсилав ОСОБА_1 заяву – вимогу 20.07.2009 року з пропозицією в строк тридцяти днів з моменту отримання вимоги погасити борг, а також зазначив, що в разі невиконання вимоги, банк зверне стягнення на предмет іпотеки.

З врахуванням викладеного та того, що відповідач на протязі тривалого часу відмовляється погасити заборгованість за кредитом, умисно ухиляється від погашення заборгованості, позивач просив стягнути з відповідачки всю суму заборгованості 132158,31 долар США, що еквівалентно за курсом НБУ становить 1 047 354 гривні 61 копійку та понесені судові витрати по справі. Також просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки – нежилі приміщення розташовані по АДРЕСА_1 в м. Чернівці.

В судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зустрічних позовних вимог не визнав і дав свої пояснення.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом первісних позовних вимог не визнала, зустрічні вимоги підтримала у повному обсязі і дала свої пояснення.

Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази суд вважає, що в первісному позові ОСОБА_1. слід відмовити, а зустрічний позов ПАТ « Сведбанк » задовольнити .

В судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ « Сведбанк » в особі Чернівецького відділення АТ « Сведбанк » 11 липня 2008 року було укладено кредитний договір № 2501/0708/05-018 згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредитну лінію, яка поновлюється на суму 100000 дол. США, строк користування кредитною лінію встановлений з 11.07.2008 року по 10.07.2009 року, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 13,5 % річних, цільове призначення кредитної лінії – поповнення обігових коштів.

В кредитному договорі зазначено, що кредитна лінія надається в доларах США у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Таким чином при укладенні кредитного договору позивачка сама визначила, що кредит буде надаватися їй в доларах США. Про те, що їй необхідні грошові кошти саме в доларах США підтверджується тими заявками, які сама ОСОБА_1. подавала в банк для виплати їй грошових коштів і які їй виплачувалися. Це підтверджується копіями заявок та квитанціями про перерахування грошових коштів.

При укладенні договору кредиту позивачка ОСОБА_1. була ознайомлена з усіма його умовами, погодилася з ним і підписала його. Таким чином вона була зобов’язана погашати кредит, сплачувати проценти за його використання, однак з січня 2010 року вона перестала сплачувати грошові кошти і тим самим одностороннє, безпідставно ухилилася від виконання умов договору.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 06.04.2010 року існує заборгованість за ОСОБА_1 в сумі 132158 доларів США 31 цент, що еквівалентно за курсом НБУ 1 047 354 гривні 61 копійки і це підтверджується розрахунком заборгованості наданим банком.

Поряд з укладенням кредитного договору , ОСОБА_1. уклала з Банком договір іпотеки в той же день, коли укладався кредитний договір. Даний договір іпотеки був укладений в забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, тобто повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій в разі невиконання договору. В забезпечення основного зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_1. передала в іпотеку нежилі приміщення, які знаходяться по АДРЕСА_1 в м. Чернівці і які їй належать на праві власності.

При укладенні кредитного договору та договору іпотеки з боку Банку не було допущено будь-яких порушень, які би давали підстави визнати їх недійсними, чи давали би підстави для розірвання цих договорів.

Посилання позивачки на те, що при укладенні договору кредиту у неї та у Банку не було індивідуальної ліцензії на право займатися валютними операціями є безпідставний, оскільки  Національним банком України відкритому акціонерному банку  

« Сведбанк » була видана банківська ліцензія № 38 07 грудня 2007 року, яка зареєстрована Нацбанком України 31.10.1991 року під номером 69. Також було надано дозвіл № 38-2 на право здійснення операцій визначених п.п.1-4 ч.2 та 4 ст. 47 ЗУ « Про банки та банківську діяльність » згідно з додатком до дозволу. Видача індивідуальної ліцензії Чернівецькому відділенню АТ « Сведбанк » на право зайняття валютними операціями не потребувалось, оскільки ліцензія видавалась Банку.

Таким чином встановлено, що при укладенні кредитного договору ПАТ  

« Сведбанк » в особі Чернівецького відділення з ОСОБА_1 не було допущено порушень законодавства, договір укладений за наявності волевиявлення обох сторін, направлений був на виконання інтересів самої ОСОБА_1 в отриманні коштів в іноземній валюті, то суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, про визнання його недійсним безпідставні, а тому в цих позовних вимогах слід відмовити.

Оскільки підстав для визнання кредитного договору та договору іпотеки суд не знаходить, то не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про повернення грошових коштів отриманих нею за кредитним договором в користь ПАТ « Сведбанк » в сумі 100000 дол. США, а також поверненню в її користь від ПАТ « Сведбанк » 5246,21 долара США сплачених нею на виконання умов договору кредиту.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1. будучи зобов’язаною повернути кредит та проценти за його користування, сплатити штраф та пеню, умисно ухилилася від виконання свого обов’язку і починаючи з січня 2010 року не сплачує грошові кошти по погашенню кредиту і станом на квітень 2010 року у неї існує заборгованість в сумі 132158,31 дол. США, що еквівалентно 1 047 354 грн. 61 копійки.

Банк пропонував ОСОБА_1 повернути заборгованість за договором кредиту, однак та відмовилася від виконання вимоги.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1. уклала також з банком договір іпотеки в забезпечення виконання неї умов кредитного договору і погашення його у визначений період. Згідно цього договору ОСОБА_1. передала Банку нежитлові приміщення, які розміщені по АДРЕСА_1 в м. Чернівці, і які належать їй на праві власності.

Ст. 33 Закону України « Про іпотеку » передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.          

В п. 10.3 договору іпотеки зазначено, що банк має право у разі невиконання позичальником умов кредитного договору звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, а також всі витрати, пов’язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1. ухиляється від виконання умов кредитного договору, у неї існує заборгованість, вона погодилася на те, що буде відповідати своїм майном у разі невиконання основного зобов’язання по договору кредиту, то в рахунок повернення заборгованості за кредитом слід звернути стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного та ст.ст. 526,530,533,543,546,549, 554,611,612,629,1054 ЦК України, ст.ст. 3,7, 33 Закону України « Про іпотеку », керуючись ст.ст. 10,60,88,209,213,215,218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Сведбанк  » в особі Чернівецького відділення ПАТ « Сведбанк » про розірвання кредитного договору, повернення грошових коштів виплачених та отриманих за договором кредиту, визнання недійсним кредитного договор4 № 2501/0708/05-018 від 11.07.2008 року та договору іпотеки № 2501/0707/05-018-Z-1 від 11.07.2008 року відмовити.

Зустрічну позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства  

« Сведбанк » в особі Чернівецького відділення АТ « Сведбанк » заборгованість за кредитним договором в сумі 1 047 354 гривні 61 копійку, які перерахувати на п/р 37395001222501, МФО 300164, код. ЄДРПОУ 19356840.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору № 2501/0708/05-018-Z-1 від 11.07.2008 року у вигляді нежилих приміщень, які знаходяться за адресою м. Чернівці, АДРЕСА_1 і які належать ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ « Сведбанк » в особі Чернівецького відділення АТ « Сведбанк » понесені витрати по справі за сплату судового збору 1700 гривень та за сплату ІТЗ 120 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                           Суддя                                                        Богдан С.І.