Справа № 1-72/10  

П О С Т А Н О В А  

іменем України  

  смт. Кегичівка                                                                                                                                                      30 грудня 2010 року  

Кегичівський районний суд Харківської області  у складі  головуючого судді  Криворотова  С.В., при секретарі  Михальчук В.В., з участю сторін: з боку обвинувачення - прокурорів  Новікова Ю.О., Сліпака О.О. та Гусара О.П., а також потерпілого ОСОБА_1, з боку захисту - підсудного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу, за якою  

  ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Чапаєве Кегичівського району Харківської області, українець, громадянин України, освіта середня, неодружений, постійного місця роботи не має, проживає по АДРЕСА_1, засуджений Кегичівським районним судом Харківської області: 1) 27.08.1987р.за  ч.2 ст.206 КК (1960р) - до 2 років позбавлення волі; 2) 31.07.1990р. за ч.1 ст. 1961 КК  (1960р) - до 1 року виправних робіт; 3) 17.04.1991р. за ч.2 ст. 206 КК  (1960р) - до 2р.3 міс.6 днів позбавлення волі; 4) 16.02.1996р. за ст. 94, ч.1 ст. 140, ч.3 ст. 206, ч.3 ст.222 КК (1960р) - до 12 р п/в, звільнений 13.07.2007р. умовно-достроково на невідбутий строк 4 міс. 23 дні;  5)16.01.2009р. за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі,  зі звільненням від відбування покарання  на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, покарання не відбув, обвинувачується за ч.2 ст.185 КК України, -  

В С Т А Н О В И В:  

  1 березня  2010 року, приблизно о 06 год. 15 хв., по вул. 50 років Жовтня смт. Чапаєве Кегичівського району Харківської області, ОСОБА_2, проник у котельню магазину ПП «Бойко», звідки умисно, таємно, із корисливих спонукань, викрав телевізор ДС 108 А «DONGSHENG» D 23 см., що належав ОСОБА_1 та знаходився у користуванні ОСОБА_4, чим спричинив потерпілому матеріальні збитки в сумі 135 грн.  

  У пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 185 КК України, підсудний  на досудовому слідстві винним себе визнав повністю, у судовому засіданні – не визнав, дати пояснення погодився і пояснив: у 2008 році він придбав маленький корейський телевізор. Разом із ОСОБА_1 відніс його до ОСОБА_4,  додав антену і кабель, і продав його в розстрочку. Так як ОСОБА_4 грошей не віддавав, 1 березня 2010р., зайшовши у котельню, де працював ОСОБА_4, він цей телевізор забрав. Винним себе не визнає, забрав те, що йому належало. Вважає телевізор своїм, бо це він отримав його, взамін того, що у нього украли. Наполягає на тому, що до котельні пішов з метою забрати телевізор, а не  для того, щоб випити, як написано на досудовому слідстві. На досудовому слідстві вину визнавав, бо працівники міліції чинили на нього тиск, зараз каже правду.  

  ОСОБА_1 пояснив, що це був його телевізор. Приблизно 3 роки тому він давав його  ОСОБА_2 подивитись, у того його украли, натомість йому повернули інший. ОСОБА_2 до телевізора ніякого відношення не має. Після цього телевізор він дав ОСОБА_4, з яким домовився, що гроші за нього той заплатить пізніше, Через деякий час телевізор украли, потім ОСОБА_2 його повернув, після цього він  телевізор  продав ОСОБА_5 Претензій до підсудного не має.  

ОСОБА_4 показав, що телевізор він узяв у ОСОБА_1 з умовою  оплати після отримання зарплати, тому ним користувався, хоча гроші ще не віддав. Яке відношення до нього має ОСОБА_2 – не знає, про те, що телевізор належить йому, той ніколи не говорив. Телевізор стояв у кочегарці, у березні зранку він вийшов, залишивши двері не зачиненими, коли  повернувся то побачив, що телевізора немає. Говорячи про те, що телевізор належить йому, підсудний каже неправду.    

  Свідок ОСОБА_6 показав, що у лютому 2008 року ОСОБА_2 звинуватив брата його дружини Єрмоленка у крадіжці у нього телевізора, тому  він купив інший і віддав ОСОБА_2 взамін, а той повернув його ОСОБА_1.  

  Свідок ОСОБА_7, слідчий  РВ ГУ МВСУ,  показала, що під час розслідування ОСОБА_2 спочатку обманював, казав, що телевізор належить йому. Потім ОСОБА_2 зізнався, що телевізор  він викрав.  

  Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що були присутніми в якості понятих під час відтворення обстановки, коли ОСОБА_2 показував, як він заходив до приміщення кочегарки, як виніс телевізор, переніс через огорожу і помістив у собачу будку. При цьому сказав, що  телевізор він заховав. Ніхто ОСОБА_2  не погрожував і ні  до чого його не примушував.  

  Судом досліджені усі докази у справі.  

Так, зокрема, згідно з постановою  від 09.03.2010р., справу порушено за ч.2 ст. 185 КК України (а.с.1).  

В якості приводу для порушення справи долучено заяву ОСОБА_4, який повідомив про крадіжку, пояснив, що це сталось 1.03.2010р. у котельні магазину. Про це він повідомляв ОСОБА_2, але той нічого не відповів (а.с.3-4).    

У своєму поясненні ОСОБА_2 зізнався, що 01.03.2010р. він зайшов у котельню до ОСОБА_4, того не було; він забрав телевізор, виніс за огорожу, і заховав у собачій будці. Коли ОСОБА_4 повідомив про крадіжку, він йому нічого не сказав, і лише коли до нього прийшов ОСОБА_1, він про все розповів і той телевізор забрав (а.с.6).  

Відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4, телевізор він купив у ОСОБА_1, зберігав його у котельні магазину за місцем роботи, гроші зразу не віддав. 01.03.2010р., коли вийшов з котельні, а потім повернувся, побачив, що телевізор зник. Почав розпитувати про це на вулиці у ОСОБА_2 та інших, ті відповіли, що нікого з телевізором не бачили. Коли сказав ОСОБА_2, що написав заяву до міліції, увечері той зізнався у крадіжці ОСОБА_1. Оскільки він грошей за телевізор так і не віддав, вони з ОСОБА_1 дійшли згоди продати його ОСОБА_5 (а.с.18).  

Як зазначено у поясненні та протоколі допиту ОСОБА_1, у січні 2010р. він продав телевізор ОСОБА_4, гроші в сумі 100грн. ще не отримав. 01.03.2010р. ОСОБА_4 повідомив, що телевізор украли, але він відповів, що гроші той повинен йому віддати. Для себе він зрозумів, що вкрав ОСОБА_2, до того ходила дружина ОСОБА_4, просила віддати телевізор. І лише коли він сказав ОСОБА_2 про заяву до міліції, той зізнався і телевізор віддав (а.с.7,20,35).  

У протоколі допиту ОСОБА_2 в якості підозрюваного зазначено, що три роки тому, вийшовши з місць позбавлення волі, він тимчасово брав у ОСОБА_1, а потім віддав телевізор. 01.03.2010р. взяв пляшку горілки і пішов до ОСОБА_4 випити, був тверезий. У котельні того не було, тоді він побачив і вирішив викрасти телевізор, виніс його на вулицю, заховав за забором у собачій будці, щоб забрати його, коли стемніє. Пішов пити горілку до ОСОБА_1, туди прийшов і ОСОБА_4, повідомив про крадіжку, але він у цьому не зізнався. Увечері до нього прийшов ОСОБА_1 і сказав, що ОСОБА_4 заявив у міліцію, тоді він злякався, зізнався у крадіжці, приніс з будки телевізор і віддав, попросив нікому про це не казати. У скоєному розкаявся (а.с.27).    

Згідно з постановою від 11.03.2010р., обвинувачення ОСОБА_2 пред’явлене за ч.2 ст. 185 КК (а.с.30)  

Аналогічні попереднім пояснення ОСОБА_2 викладені у протоколі його допиту в якості обвинуваченого (а.с.33).  

Під час відтворення обстановки та обставин події 22.03.2010р., ОСОБА_2, у присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 показав про те, як він прийшов до котельні магазину ПП «Бойко», викрав телевізор, виніс і заховав за огорожею у собачій будці, що потім забрати і продати. Уточнив, що брати телевізор йому ніхто не дозволяв. До протоколу додані фототаблиці. (а.с.36-39).  

Проведення цієї слідчої дії підтверджені протоколами допитів понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (а.с.40-41).  

Прокуратурою надано і судом долучено до справи копію постанови від 8.11.2010р., згідно з якою, викладені  підсудним факти застосування до нього з боку працівників міліції незаконних методів слідства не підтвердились, у порушенні кримінальної справи відмовлено.  

  В якості міри запобіжного заходу 11.03.2010р. стосовно ОСОБА_2 обрано підписку про невиїзд (а.с.24-25).  

      Під час судового слідства підсудним заявлене  клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, він вважає кваліфікацію його дій неправильною та необхідним притягнути до відповідальності інших осіб.  

    Прокурор проти цього заперечив, клопотань  не заявив.  

    Захисник клопотання підсудного підтримав, вбачає у справі ознаки ч.3 ст. 185 КК України.  

Потерпілий клопотання підсудного підтримав, подав заяву про направлення справи на додаткове розслідування із-за її неправильної кваліфікації.  

    Судом встановлено, що по справі допущено неповноту і неправильність досудового слідства, порушення права обвинуваченого на захист.  

  Відповідно до ч.1 ст. 132 КПК України, при притягненні як обвинуваченого слід зазначати статтю кримінального закону, якою передбачено відповідний злочин. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,  пред’явленого досудовим слідством, визначена у виникненні у ОСОБА_2 умислу  на крадіжку після проникнення до приміщення. Це не відповідає обставинам справи: як неодноразово пояснив на суді і наполягав на цьому підсудний, він проник до приміщення саме з метою забрати телевізор, що вказує на ознаки ч.3 ст. 185 КК України та необхідність зміни обвинувачення у вчиненні більш тяжкого злочину. Інших, безпосередніх, доказів  суб’єктивної сторони злочину досудовим слідством не виявлено і не надано.  

  При викладених вище обставинах, пред’явлене обвинувачення у судовому засіданні  не змінене, і є неможливим; обставини обвинувачення підлягають зміні у частині суб’єктивної сторони злочину, вони є суттєвими, оскільки тягнуть за собою  зміну кваліфікації у бік погіршення становища підсудного.  

  На досудовому слідстві справа про вчинення більш тяжкого злочину не порушувалась, обвинувачення  у його вчиненні не пред’являлось і можливість  захисту від нього ОСОБА_2 не надавалась, що свідчить про порушення права на захист.  

  При таких обставинах, суд приходить до переконання, що усунення у судовому засіданні допущених досудовим слідством недоліків є неможливим.  

  Залишення кваліфікації без зміни спричинить до винесення неправосудного рішення, що, згідно з п.4 ч.1 ст. 367 КПК України, є підставою для його скасування.  

  Згідно з п.10 Постанов Пленуму Верховного Суду України  від 24 жовтня 2003 року N 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», а також  від 11 лютого 2005 року N 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», це є підставою для  повернення справи на додаткове розслідування.      

Під час  додаткового розслідування необхідно усунути допущену неповноту та неправильність, з’ясувати правильний обсяг об’єктивної та суб’єктивної сторони обставин події, при наявності для цього достатніх доказів, вирішити питання про кваліфікацію дій та пред’явлення обвинувачення особам, які  вчинили злочин, із суворим дотриманням закону та права на захист, із зазначенням дійсної належності викраденого майна та справжнього потерпілого, фактичної вартості цього майна.  

  Після закінчення слідства, забезпечити дотримання прав на повне ознайомлення з матеріалами справи  згідно зі ст.ст. 218-220 КПК та виконання передбачених  ними вимог.  

  Розглядаючи питання щодо міри обраного запобіжного заходу в якості підписки про невиїзд, підстав для її перегляду суд не знаходить.  

    На підставі викладеного, керуючись ст.281 КПК України, суд, -  

  П О С Т А Н О В И В:  

  Справу про обвинувачення ОСОБА_2 направити прокурору Кегичівського району Харківської області для  організації  додаткового розслідування.  

  Міру запобіжного заходу  у вигляді  підписки про невиїзд, залишити без змін.  

  На постанову сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 7 діб з часу її винесення.  

  Головуючий                                                                                                                         С.В.Криворотов