Справа №2а-543
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючої судді Стоцької Л.А.
при секретарі Цимбал-Семенчук І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про бездіяльність органів виконавчої влади, які грубо порушують соціальні права громадян,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про бездіяльність органів виконавчої влади, які грубо порушують соціальні права громадян.
Посилався на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року він є дитиною війни.
Згідно ст.6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їм (позивачам) повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте така допомога йому відповідачем не виплачувалася.
Статтями 77 п.17, 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення ст.6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, які встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.
Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, вважає, що невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Просив визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати йому щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006 року.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці - Лупу К.К. в судовому засіданні позов не визнала, підтримала доводи, зазначені в запереченні та просила в задоволенні позову відмовити повністю, наполягала на застосуванні судом наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.
Суд, заслухавши пояснення всіх присутніх в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року , що стверджується копією його паспорта. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Отже, позивач є дитиною війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону від 18.11.2004 року (яка набрала чинності з 01.01.2006 року). Даною нормою закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В 2006 – 2007 роках така допомога не виплачувалась, а в 2008 – 2010 році виплачена, але не в повному розмірі, згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла з 01.01.2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% від мінімального розміру пенсії за віком, розрахованої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З 22.05.2008 року позивачу нараховується та виплачується підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року №530.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008 зміни, внесені п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VI в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими що не відповідають конституції (є неконституційними). Тобто, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяла в редакції від 18.11.2004 року, якою встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також діє редакція від 18.11.2004 року зазначеного вище закону з 22.05.2008 року по даний час.
Таким чином, бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Першотравневого району м. Чернівці є протиправною, так як ним не нараховувалось та не виплачувалось позивачу, відповідно до зазначених вимог.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсії, що встановлюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни», так як згідно ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч. 7 ст. 9 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Викладене також підтверджується і ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року по справі 2-25/2009, згідно якої поширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058–ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195–ІV.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на законодавчому рівні не прийнято нормативних актів на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України виходячи з наступного.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних підвищень дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначене підвищення. Однак, суд вважає, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання підвищення до пенсії, яке прямо передбачене законом. Суд вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці не може нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі більше ніж передбачено відповідною постановою кабінету міністрів України, оскільки фінансування виплат дітям війни згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має здійснюватися з Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 4 п.2.1. розділу ІІ Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, в редакції постанови від 25.02.2008 року №5-5, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.05.2002 року №442/6730 (далі – Положення) основним завданням управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Посилання відповідача на те, що виплати позивачам проводились з 22.05.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суд відхиляє, оскільки дана постанова в частині розміру щомісячного підвищення (щомісячної соціальної допомоги) суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено виплату дітям війни допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стаття 6 даного закону діє в редакції від 18.11.2004 року, що встановлено рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року. Закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно – правові акти, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Згідно ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач був зобов’язаний здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити її виплату у розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Проте, Управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівці будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком та виплатою позивачці підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» не здійснювало.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає, що відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто до правовідносин, що склалися між сторонами слід застосовувати ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищенні до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція та практика Європейського суду держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Судом встановлено , що позивач звернувся до суду 16 листопада 2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Таким чином, в даному випадку право на перерахунок надбавки до пенсії у позивача виникло з 16.05.2010 року, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.100 ч.2 КАС України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Оскільки позивачем не надано суду доказів поважності причин пропущення ними строку звернення до суду з даним позовом, суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.
Таким чином, за період з 16.05.2010 року по 16.11.2010 року позивачу повинно бути здійснено перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дітям війни, з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених сум.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.8, 22 ч.3, 152 ч.2 Конституції України, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008, ст.ст.2, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 87, 94, 99, 100, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці протиправною, в частині ненарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 16 травня 2010 року по 16 листопада 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 16.05.2010 року по 16.11.2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л.А.СТОЦЬКА
Справа №2а-543
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
23 грудня 2010 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючої судді Стоцької Л.А.
при секретарі Цимбал-Семенчук І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про бездіяльність органів виконавчої влади, які грубо порушують соціальні права громадян,-
ВСТАНОВИВ:
Керуючись ст.ст.8, 22 ч.3, 152 ч.2 Конституції України, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008, ст.ст.2, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 87, 94, 99, 100, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці протиправною, в частині ненарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 16 травня 2010 року по 16 листопада 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 16.05.2010 року по 16.11.2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л.А.СТОЦЬКА