АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4363 2006 р. Головуючий у 1 інстанції:
Полева С.Ф. Суддя доповідач:
Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Гончара О.С. при секретарі: Ткаченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 8 червня 2006 року про відмову у відкритті провадження у справі та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до державної виконавчої служби у м. Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області, державного виконавця В'юник Оксани Вікторівни про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом. При цьому зазначив, що 10 березня 2006 р. державним виконавцем Державної виконавчої служби у м .Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області на підставі постанови № 000796 від 13 грудня 2005 р. Головавтотрансінспекції про стягнення з нього фінансової санкції у сумі 850 грн. Вартість описаного і заарештованого майна, а саме: телевізора і пилососа перевищує суму накладеної на нього фінансової санкції. Після того, як державний виконавець відмовився забрати вищеназване майно, він 22 травня 2006 р. одержав постанову державного виконавця В'юник О.В. А № 990149 від 11 травня 2006 р. про арешт майна боржника і об'явлення заборони на його відчуження. Вартість арештованого майна, а саме: частина квартира, розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. АДРЕСА_1, набагато перевищує суму накладеної на нього фінансової санкції. Своїми діями державний виконавець В'юник О.В. порушила ст..55 Закону України «Про виконавче провадження». На обґрунтування своїх вимог послався на статті 6,17,19 КАС України.
Ухвалою ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 8 червня 2006 року ОСОБА_1. відмовлено у відкритті провадження у справі.
В скарзі на вказану ухвалу ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом вимог процесуального законодавства, просить ухвалу судді скасувати і направити справу до суду першої інстанції для розгляду позовних вимог по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права і свободи, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом, в якому оскаржує дії державної виконавчої служби у м. Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області і державного виконавця і просить скасувати постанову про арешт майна боржника і об'явлення заборони на його відчуження, акту опису та арешту майна.
Відмовляючи ОСОБА_1. у відкритті провадження у справі суддя послався на те, що позивач подав позовну заяву всупереч ст..ст.383-385 ЦПК України , згідно яких учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням , дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Разом з тим, цей висновок є хибним.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження не є дія чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судового рішення. Позивач оскаржує дії виконавчої служи та державного виконавця по виконанню постанови службової особи Головавтотранс-інспекції про стягнення з нього фінансової санкції.
За таких обставин слід прийти висновку, що дія ст..с.383-385 ЦПК України до цих правовідносин не застосовується.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Проте суд, всупереч зазначеним вимогам закону, постановив ухвалу в порядку цивільного судочинства, тобто, за нормами ЦПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія, приходить до висновку, що ухвала судді підлягає скасуванню з направленням позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог ст. 107 КАС України. Керуючись п.4 ч.1 ст.307, ст.ст.312,313,314,317 ЦПК України,
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 8 червня 2006 року про відмову у відкритті провадження у цій справі та повернення позовної заяви скасувати, позовну заяву ОСОБА_1 до державної виконавчої служби у м. Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області, державного виконавця В'юник Оксани Вікторівни про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження повернути до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Ухвала набирає сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до на протязі двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.