АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 4027 Головуючий у 1-й інстанції: Дюженко Л.А.
2006 р. Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Гончара О.С.
при секретарі: Ткаченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду М.Запоріжжя від 18 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2005 року ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5. звернулися в суд із позовом до ОСОБА_1., зазначаючи що 29 липня 2004 року, приблизно об 11 год., на 366 км автодороги Харків-Сімферополь з вини відповідача, яка управляла автомобілем ГАЗ-24 "Волга" сталася ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль ОСОБА_2. -ВАЗ-21063"Жигулі", у салоні якого на той час, як пасажири , знаходились ОСОБА_3.,ОСОБА_4. і ОСОБА_5. Дії ОСОБА_1. не відповідають вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, вона вчинила злочин, відповідальність за який передбачена ч.2ст.286 КК України. У зв'язку з цим щодо ОСОБА_1. було порушено кримінальну справу за вказаною статтею Кримінального кодексу України, яка постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 05.07.2005 року припинена внаслідок акту амністії. Згідно акта дослідження фахівця-автотоварознавця від 28 вересня 2004 р. ОСОБА_2. заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 12 599 грн.77 коп. Крім того, він поніс витрати за складання вказаного акту у розмірі 300 грн., за евакуацію належного йому автомобіля до М.Запоріжжя у розмірі 400 грн., а також за надання юридичної допомоги у розмірі 1 500 грн. Крім того, в результаті винних дій відповідача ОСОБА_2. і ОСОБА_3. одержали тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_4.- тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_5.-легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Вважають, що з вини відповідача їм спричинено моральну шкоду , яка полягає в тому, що в результаті ДТП вони одержали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, що заподіяло їм фізичні страждання, у зв'язку з цим вони перенесли нервовий стрес, викликаний їх травмами і травмами їх родичів, ушкодженням автомобіля. Відсутність автомобіля змінила звичний устрій їх сімейного життя, що викликало для сім'ї значні незручності, відповідач ОСОБА_1. в добровільному порядку заподіяну матеріальну і моральну шкоду не відшкодовує, що завдає їм додаткових моральних страждань,що тривають до теперішнього часу. ОСОБА_2,
ОСОБА_3., ОСОБА_4. оцінили завдану їм моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. кожний, ОСОБА_5.-у розмірі 10 000 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_1. на свою користь матеріальну і моральну шкоду у вказаних вище розмірах.
Рішенням Ленінського районного суду М.Запоріжжя від 18 травня 2006 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 14799 грн.77 коп. матеріальних збитків і 7500 моральної шкоди; на користь ОСОБА_3. - 7500 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_4. - 10 000грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_5. - 5000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки , відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом , механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі чи майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що діх останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Як встановлено судом і таке вбачається із матеріалів справи, 29 липня 2004 р., об 11 год., на на 366 км автодороги Харків-Сімферополь сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення ОСОБА_1. п.13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобіль під керуванням ОСОБА_2. зазнав пошкоджень.
Обставини дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідачки у її скоєні підтверджені постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 5 липня 2005 р., якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1. у скоєні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, за заявою останньої закрита внаслідок акту амністії, поясненнями позивачів, відповідача, свідка та іншими матеріалами справи.
Відповідно до акта автотоварознавчого дослідження № НОМЕР_1, складеного 28 вересня 2004 р. спеціалістом консультативно-експертного бюро вартість відновлюваного ремонту автомобіляпозивача ОСОБА_2. ід 28 вересня 2004 р. ОСОБА_2. заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 12 599 грн.77 коп., а з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням дослідження, в сумі 300 грн., розмір шкоди становить 12 899 грн. 77 коп. Суд першої інстанції оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов правильного висновку, що матеріальна шкода, заподіяна позивачу ОСОБА_2. в сумі 12 899 грн.77 коп., та витрати, понесені ним за доставку належного йому автомобіля евакуатором у М.Запоріжжя у сумі 400 грн., за надану йому юридичну допомогу 1500 грн., а всього 14799 грн. 77 коп., підлягає стягненню з ОСОБА_1.
Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна, шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовуються особою, яка її завдала за наявності її вини.
Судом першої інстанції правильно встановлено, щоу зв'язку з винним діями ОСОБА_1. у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., заподіяна моральна шкода, викликана тим, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди зі значним пошкодженням автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Окрім того, позивачі, що є родичами між собою, були позбавлені користуватися автомобілем, у них порушились звичні життєві зв'язки, спілкування між собою, витрачати свій час для участі у розгляді їх позову, оскільки відповідач від добровільного відшкодування шкоди за пошкодження автомобіля відмовився.
Судом при визначені розміру відшкодування моральної шкоди на користь кожного з позивачів також прийнято до уваги, що ОСОБА_2. і ОСОБА_3. у результаті дорожньо- транспортної події зазнали тілесних ушкоджень середньої тяжкості, ОСОБА_4.-тяжкого тілесного ушкодження, а ОСОБА_5. -легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Стягуючи з відповідача на користь позивачів моральну шкоду, суд взяв до уваги вказані вище обставини, тому підстав для перегляду її розміру колегія суддів не вбачає.
У відповідності до роз'яснень Верховного Суду України, що містяться у п.9 постанови Пленуму від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" коли відшкодування шкоди у натурі неможливо, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна. Постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків, особі, відповідальній за шкоду.
З акту № НОМЕР_1 дослідження спеціаліста-товарознавця від 28 вересня 2004 р.(а.с.18-19) вбачається, що вартість відновлюваного ремонту (16240 грн.02 коп.) на час оцінки перевищує риночну вартість транспортного засобу (12590 грн.77 коп.) і що у даному разі матеріальна шкода дорівнює риночній вартості транспортного засобу на момент дослідження (12599 грн.77 коп.), оскільки такий транспортний засіб відновлювати недоцільно.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції не взяв до уваги вказаних вище роз'яснень Верховного Суду України та висновків дослідження спеціаліста-товарознавця про недоцільність відновлення ушкодженого транспортного засобу і не обговорив питання передачі ОСОБА_1. ушкодженого автомобіля після відшкодування нею збитків.
Враховуючи викладене, ушкоджений автомобіль підлягає передачі відповідачу після відшкодування нею матеріальної шкоди (риноковї вартості транспортного засобу), завданої в результаті ДТП.
Керуючись ст. ст.307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2005 р. по цій справі залишити без змін. До повнити резолютивну частину рішення реченням наступного змісту:" Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ушкоджений автомобіль ВАЗ-21063"Жигулі" держномер НОМЕР_2 після відшкодування нею матеріальної шкоди у сумі 12599 грн.77 коп. (ринкової вартості транспортного засобу).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.