№ 2а -3008/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2010 Соснівський районний суд м. Черкаси в складі :
головуючого судді – Пироженко В.Д.
при секретарі – Пироженко В.Д.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Черкаській області, ст. лейт.міліції Козаченко Віктора Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення ,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Черкаській області, ст. лейт.міліції Козаченко Віктора Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 17 вересня 2010 р. посадовою особою, старшим інспектором дорожньо-патрульної служби батальйону м. Черкаси - Козаченком Віктором Анатолійовичем складений протокол у справі про адміністративне правопорушення, яким на неї накладено адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, вбачається, що вона 17 вересня 2010 р. о 13 год. 20 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Смілянській, проїхала перехрестя вулиць Смілянська-Оборонна на заборонений сигнал світлофора (жовтий).
З притягненням до адміністративної відповідальності не згодна, вказуючи на те, що 17 вересня 2010 р. вона рухаючись на автомобілі НОМЕР_1 у щільному потоці транспорту була зупинена інспектором ДПС Козаченком Віктором Анатолійовичем за ніби - то порушення ПДР. Проте, для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Вказана постанова, з якою в подальшому ст. лейтенант Козаченко В.А. відмовився її ознайомити, не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав: на місці «порушення» вона рухалася зі швидкістю 50 км/год. з дотриманням вимог правил дорожнього руху та на заборонений сигнал світлофора не проїжджала. Під'їжджаючи до перехрестя, вона почала його перетинати під зелений миготливий сигнал світлофора.
Але, коли безпосередньо знаходилася на самому перехресті, засвітився жовтий сигнал світлофора. Згідно Правилам дорожнього руху, п. 8.11., п.16.8., вона повинна була його звільнити.
На той момент вона керувалася пунктом ПДР п.16.8.: «Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді» та пунктом ПДР п.8.11.,який передбачає, що водій не тільки має право, але і ,по суті справи, зобов'язаний продовжити рух на жовтий сигнал світлофора. «Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху». З протоколом, складеним ІДПС Козаченком Віктором Анатолійовичем про адміністративне правопорушення, вона не погоджується, оскільки в її діях під час керування транспортним засобом не було допущено порушень Правил дорожнього руху. Просить суд скасувати постанову.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, та просила суд їх задовольнити.
Відповідач Козаченко В.А. позовні вимоги позивача не визнав, при цьому пояснив, що протокол та постанова складені у відповідності до чинного законодавства, позивач дійсно порушила правила дорожнього руху, а саме 8.7.3 г, за що передбачено відповідальність за ст. 122 ч. 2 КпАП України. Тому просить відмовити в задоволення позову.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, покази свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає що даний позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими документами.
Крім того, згідно зі ст.. 9 КУпАП для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності інспектором повинна бути встановлена вина в скоєнні цього правопорушення. Проте, як встановлено в судовому засіданні, інспектор діяв формально, вимоги закону ігнорував, акцентуючи увагу лише на фактах що підтверджують обвинувачення у скоєнні порушення, не з’ясовуючи обставин, які б виключали ознаки правопорушення та адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 17 вересня 2010 р. посадовою особою, старшим інспектором дорожньо-патрульної служби батальйону м. Черкаси - Козаченком Віктором Анатолійовичем складений протокол у справі про адміністративне правопорушення, яким на позивача накладено адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, вбачається, що позивач 17 вересня 2010 р. о 13 год. 20 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Смілянській, проїхала перехрестя вулиць Смілянська-Оборонна на заборонений сигнал світлофора (жовтий).
Позивач вказує, що для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав.
Так, на місці «порушення» позивач рухалася зі швидкістю 50 км/год. з дотриманням вимог правил дорожнього руху та на заборонений сигнал світлофора не проїжджала. Під'їжджаючи до перехрестя, позивач почала його перетинати під зелений миготливий сигнал світлофора.
Але, коли безпосередньо знаходилася на самому перехресті, засвітився жовтий сигнал світлофора.
Згідно Правил дорожнього руху, п. 8.11., п.16.8., позивач повинна була звільнити перехрестя.
Згідно з пунктом 16.8. ПДР : «Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді»
Відповідно п.8.11 ПДР, «водій не тільки має право, але і ,по суті справи, зобов'язаний продовжити рух на жовтий сигнал світлофора. «Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху».
Позивач пояснила в судовому засіданні, що вона, впевнившись в безпечності руху закінчила маневр відповідно до п.8.11 ПДР України.
Пунктом 8.7.3 Правил дорожнього руху України, зелений миготливий сигнал світлофора дозволяє рух транспортним засобам. Частина ж 2 ст.122 КупАП, передбачає відповідальність, поміж іншого, за проїзд на заборонний сигнал світлофора. Як було зазначено вище, позивач додержувався вимог правил ПДР та проїхав перехрестя на дозволений сигнал світлофора.
Зазначені позивачем обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3
Згідно зі ст.. 9 КУпАП для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності інспектором повинна бути встановлена вина в скоєнні цього правопорушення. Проте, як встановлено в судовому засіданні, інспектор діяв формально, акцентуючи увагу лише на фактах що підтверджують обвинувачення у скоєнні порушення, не з'ясовуючи обставин, які б виключали ознаки правопорушення та адміністративну відповідальність.
Таким чином, судом при розгляді даної справи не встановлена вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення .
При розгляді кожного конкретного правопорушення відповідний уповноважений орган чи посадова особа повинна керуватись принципом індивідуалізації відповідальності. Цей принцип вимагає, щоб при виборі конкретного заходу адміністративного стягнення враховувались всі обставини вчиненого правопорушення і особа порушника, та характер правопорушення.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач частково довів правомірності свого рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, але враховуючи його малозначність та об’єктивні фактори, що призвели до його настання, суд вважає за можливе, відповідно ст. 22 КУпАП звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, суд, при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення, приймає рішення про скасування постанови та закриття справи.
Керуючись ст.ст. 251, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 86,160,161,162 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія СА № 094820 від 17.09.2010 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і закрити справу про адміністративне правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Головуючий: