Справа № 2-6103\10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:
Головуючого судді –Токової С.Є.
при секретарі – Овчаренко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету телебачення та радіомовлення про поновлення на посаді, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного комітету телебачення та радіомовлення про поновлення на посаді. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 березня 2010 року між ним та відповідачем був укладений контракт № 150 за яким ОСОБА_1 наймається ( призначається ) на посаду генерального директора Черкаської державної телерадіокомпанії на термін з 05.03.2010 року по 01.12.2013 року. 01 червня 2010 року він подав заяву про надання відпустки за 2008,209,2010 рік починаючи з 08 червня 2010 року . 02 серпня 2010 року відповідач видав наказ № 211-к « Про звільнення ОСОБА_1 та розірвання з ним контракту за п.8 ст. 36 КЗпП України, підпункту «л», пункту 25 контракту від 05 березня 2010 року № 150. Зазначений наказ вважає незаконним, таким, що порушує його права оскільки Постановою кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 « Про затвердження положення про державний комітет телебачення та радіомовлення України» державний комітет є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом міністрів України через Віце прем»єр Міністра України . Довідкою від 29 липня 2010 року з відділу кадрів ЧНУ ім. Б. Хмельницького № 142 вказувалось, що ОСОБА_1 працює у вищезазначеному навчальному закладі на посаді старшого викладача кафедри політичних наук, культурології і державного управління на 0,25 ставки за сумісництвом по 30.09.2010 року на умовах строкової угоди Н-3 № 375 від 01.10.2009 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 « Про роботу за сумісництвом керівників державних підприємств , установ і організацій», встановлено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ, організацій мають право працювати за сумісництвом . На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі , організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно. Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватись керівниками державних підприємств, установ та організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці , додаткова робота на яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров»я та безпеці виробництва. Крім того, відповідач звільнив його з роботи під час перебування у черговій відпустці та на лікарняному. Просив суд скасувати наказ № 211-к « Про звільнення ОСОБА_1 та розірвання з ним контракту» та поновити його на посаді Генерального директора Черкаської обласної державної телерадіомовної компанії, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
22.09.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд крім визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнати недійсним п. п.л) контракту № 150 таким, що порушує вимоги ст. 213 ЦК України.
В подальшому, позивач ОСОБА_1 від вимоги про визнання недійсним п.п.л) контракту № 150 відмовився та просив суд визнати незаконним наказ № 211-к від 02.08.2010 року « Про звільнення ОСОБА_1 та розірвання з ним контракту», скасувати вказаний наказ, поновити його на посаді Генерального директора Черкаської обласної телерадіокомпанії та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42360,96 грн. В судовому засіданні позивач та його представник пояснили, що угоду про викладацьку діяльність ОСОБА_1 уклав задовго до укладення контракту. Останню лекцію в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького прочитав 22.01.2010 року і з того часу викладацькою діяльністю не займався, лекцій не читав. Як такого не було і вступу на роботу за сумісництвом. Відповідач не виконав вимоги ст. 149 КЗпП України та не відібрав у нього пояснення, з яких було б встановлено дану обставину. Довідка Національного університету імені Богдана Хмельницького , яка стала підставою для прийняття спірного наказу добута незаконним шляхом, так як позивач із запитом про її видачу не звертався, а особа , яка її видала понесла дисциплінарну відповідальність. Крім того, позивач на час видачі спірного наказу, перебував у відпустці та на лікарняному.
Також позивач прочитав лише 130 годин лекцій, в той час як робота за сумісництво вимагає, щоб таких годин було не менше 240. Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення проведено з порушенням строків його накладення.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1, уклавши контракт з Державним телерадіокомітетом не мав права працювати за сумісництвом. Довідка про роботу позивача за сумісництвом була отримана одним із членів робочої групи Комітету, яка працювала в області. Своє перебування у відпустці позивач не погодив з відповідачем як того вимагає пункт 9 Порядку кадрових погоджень щодо кандидатур на посади начальників, заступників начальників і начальників відділів управлінь у справах преси та інформації обласної, Севастопольської міської, управління преси та інформації Київської міської державної адміністрації, а також щодо заступників керівників і головних бухгалтерів підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Держкомтелерадіо, затвердженого наказом Держкомтелерадіо від 28.12.2007 р. № 446 відповідно до вимог якого заява про погодження часу і порядку використання щорічної відпустки керівник підприємства подає на ім.»я Голови Держкомтелерадіо за зразком згідно додатком до цього положення. Проте, позивач погодив свою відпустку лише із першими заступниками голови, в обов»язки яких таке погодження не входить. Більше того, розірвання контракту відповідно до діючого законодавства відбулося не з підстав порушення позивачем трудової дисципліни, а з підстав невиконання умов контракту, а тому відповідач мав право розірвати контракт і в період його тимчасової непрацездатності.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
05 березня 2010 року між Державним комітетом телебачення та радіомовлення України, на який покладено функції управління майном, що перебуває у державній власності, в особі в.о. Голови Держкомтелерадіо та позивачем ОСОБА_1 укладено контракт № 150 відповідно до якого останній наймається ( призначається) на посаду генерального директора Черкаської державної телерадіокомпанії на термін з 05 березня 2010 року по 01 грудня 2013 року. На підставі даного контракту виникли трудові відносини між керівником установи ( організації) та органом управління майном цієї організації ( установи).
Наказом Державного комітету телебачення та радіомовлення № 211-к від 02 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 звільнений з посади директора Черкаської обласної телерадіокомпанії та розірвано з ним контракт від 05.03.2010 року № 150.
Пунктом 8 статті 36 КЗпП України встановлена така підстава припинення трудового договору як обставини, що зазначені в контракті. За змістом вказаної статті Закону право сторін контракту передбачити підстави його розірвання не підлягає сумніву. Але контрактом можуть бути передбачені різні підстави його припинення, тому при звільненні з підстав, передбачених контрактом , необхідно робити посилання на вищевказану статтю Кодексу, а у формулюванні звільнення вказати і дану в цьому пункті і передбачену контрактом.
Як вбачається з Наказу № 211-к від 02.08.2010 року звільнення позивача проведено відповідно до п. 8 статті 36 КЗпП України , підпункту « л» пункту 25 контракту від 05.03.2010 року № 150.
Підпунктом «л» пункту 25 вищевказаного контракту визначено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади , до закінчення терміну його дії у разі вступу на роботу за сумісництвом.
Обгрунтовуючи незаконність звільнення, позивач серед інших, посилається на той факт, що вступу на роботу за сумісництвом не було, оскільки на посаді старшого викладача кафедри політичних наук, культурології і державного управління на умовах строкової угоди в Черкаському національному університету імені Богдана Хмельницького він працював ще до укладання контракту з Державним комітетом телебачення та радіомовлення, останнє практичне заняття провів 13.01.2010 року та прийняв екзамен 22.01.2010 року, після чого викладацькою роботою не займався.
Між тим, як свідчить довідка Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького № 1647\01-11 від 16.11.2010 року, надана суду позивачем , ОСОБА_1 , згідно з наказом від 01.10.2009 року № 375 -к було продовжено термін роботи з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року на посаді старшого викладача кафедри політичних наук, культурології і державного управління на 0,25 ставки за сумісництвом ( зовнішнім) на умовах строкової угоди для викладання в магістратурі за спеціальністю « Державна служба». Тобто, термін строкової угоди для виконання роботи за сумісництвом позивачу був визначений до 30.09.2010 року. Даний наказ не скасований , а тому є чинним на час розгляду справи в суді.
Таким чином, на час укладення контракту № 150 з Державним комітетом телебачення та радіомовлення України строкова угода , що передбачала роботу за сумісництвом між Черкаським національним університетом і позивачем існувала, навчальне навантаження ним було виконано за 2009 – 2010 рік ( довідка університету від 07.09.2010 р. № 1223\01-11) а тому посилання на те, що не було факту вступу на роботу за сумісництвом та припинення саме викладацької діяльності в січні 2010 року, до укладення контракту не відповідають зібраним по справі доказам.
Суд також не погоджується із доводами позивача про те, що відповідач не мав права звільняти його під час перебування у черговій відпустці та на лікарняному виходячи з слідуючого.
Позивач ОСОБА_1 звільнений із займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, з причин невиконання ним умов контракту, а саме у зв’язку із виконанням роботи за сумісництвом.
Роз»яснення, що містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 року № 9 з послідуючими змінами та доповненнями « Про практику розгляду судами трудових спорів» про недопустимість звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з підстав, установлених ст.ст. 40,41 КЗпП України та в інших випадках , коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто йдеться про звільнення за порушення трудової дисципліни з підстав, установлених законодавством, які можуть бути зазначені і в контракті.
В даному випадку розірвання контракту відбулося не з підстав порушення позивачем трудової дисципліни, а з підстав невиконання ним умов контракту, в частині роботи за сумісництвом, а тому у даному випадку Державний комітет вправі був розірвати з позивачем контракт і в період його тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці.
Що стосується посилання позивача на незаконність отримання відповідачем довідки № 142 від 29.07.2010 року , виданої на ім.»я ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Оспорюючи порядок видачі зазначеної довідки, позивач в той же час не вказує, які недостовірні дані вона містить, оскільки як видно з її змісту ОСОБА_1 дійсно працює в Черкаському Національному університеті імені Богдана Хмельницького на посаді старшого викладача кафедри політичних наук, культурології і державного управління на 0,25 ставки за сумісництвом по 30.09.2010 року на умовах строкової угоди ( наказ № 375-к від 01.10.2009 року)
Судом було витребувано у відповідача наказ № 375-к по Черкаському національному університету від 01.10.2009 року дані якого повністю співпадають з даним вищевказаної довідки, а посадова особа університету, яка видала довідку наразі притягнута до дисциплінарної відповідальності не за недостовірність даних, зазначених у довідці, а за те, що підписала її замість керівника та видала сторонній особі.
Також суд вважає безпідставними посилання позивача на невиконання відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України щодо обов»язкового відібрання від порушника трудової дисципліни до застосування дисциплінарного стягнення письмових пояснень, так як зазначалось вище, позивач звільнений не за порушення трудової дисципліни.
З даних підстав суд вважає і юридично неспроможними посилання позивача на пропущення строку накладення дисциплінарного стягнення відповідно до ст. 148 КЗпП України.
За таких обставин суд вважає, що звільнення позивача проведено з дотриманням чинного Законодавства України та приходить до висновку про те, що позов до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись п. 8 ст. 36, ст. 40,41 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів», ст..ст. 10,11,27,30,31,60,61,88,130,212,212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволення позову ОСОБА_1 до Державного комітету телебачення та радіомовлення про поновлення на посаді - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий :