Справа № 2-5067/10р  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  07 жовтня 2010 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:  

головуючого –   Пироженко В.Д.  

при секретарі –   Жук О.М.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця – фізичної особи ОСОБА_3  про виплату заробітної плати за час затримки трудової книжки та відшкодування моральної шкоди,  

  В С Т А Н О В И В:  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача приватного підприємця ОСОБА_3 вказуючи, що у вересні 2009 року він уклав трудовий договір з ПП ОСОБА_3 - відповідачем по справі, який має невеликий власний автобусний парк. Він зобов»язувався виконувати обов»язки водія маршрутного таксі по маршрутах міста Черкаси, а відповідач зобов»язався сплачувати йому заробітну плату, забезпечувати умови праці та страхові виплати.  

На доказ укладення трудового договору він подав відповідачеві письмову заяву та надав трудову книжку з відповідними записами про роботу за попередні роки, особистий паспорт та довідку в оригіналі про ідентифікаційний код. Чи видав відповідач наказ про допуск його до роботи, чи вніс в трудову книжку запис про прийом на роботу – йому невідомо.  

До роботи він був допущений з вересня 2009 року. За відпрацьований період з вересня по грудень 2009 року відповідач виплачував йому заробітну плату в розмірі 17% від отриманої за минулий місяць виручки. Його заробітна плата становила 3000 – 3500 грн. щомісячно.  

05.12.2009 року, під час керування ним маршрутним таксі, з його вини сталася авто пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль ЗАЗ та незначно пошкоджений автобус відповідача. Автобус відповідача він відремонтував власними силами та за власні кошти, проте в подальшому відповідач не допустив його до роботи і з 05.12.2009 року він фактично не працює, не отримує заробітної плати, чи видавався наказ про його звільнення йому невідомо. Його трудова книжка, паспорт, довідка ідентифікаційного коду йому не видані а тому він позбавлений можливості працевлаштуватись. Розрахунок з ним не проведений.  

За цей період минуло більше шести місяців. Втрачений заробіток склав більше 21000 грн. Крім того, неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у хвилюванні з приводу безробіття, неможливості працевлаштуватись без документів, відсутність будь-яких засобі до існування його та його сім»ї. Просить стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу викликаного затримкою трудової книжки, паспорта та довідки про ідентифікаційний код в період з 05.12.2009 року по день розгляду справи судом в сумі  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.  

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що 27.11.2009 року позивач написав заяву про прийняття його на роботу водієм маршрутного автобуса і з цього часу по 03.12.2009 року позивач проходив стажування. Після цього 03.12.2009 року був виданий наказ про закріплення за позивачем автобуса і був виданий наказ про прийняття його на роботу.  

05.12.2009 року позивач, в перший день своєї роботи скоїв ДТП і наказом від 06.12.2009 року по 29.12.2009 року позивач був відсторонений від роботи. 30.12.2009 року ОСОБА_1 з»явився до нього та попросив надати йому в борг певну суму коштів для закриття питання по ДТП. Просив надати йому ще місяць. Вийшов позивач на роботу 31.01.2010 року і вийшовши на роботу знову  скоїв ДТП, в результаті чого були пошкоджені два автобуси. 01.02.2010 року  він виніс наказ про звільнення ОСОБА_1  ОСОБА_1 надав йому заяву на звільнення. В цей же день він отримав трудову книжку при свідках. Просив в позові позивачу відмовити. Що стосується паспорта позивача та ідентифікаційного коду, то в день прийняття позивача на роботу були зроблені ксерокопії даних документів і віддані позивачу на руки. Необхідності в триманні даних документів у нього не було.  

Заслухавши сторони, свідків,  дослідивши матеріали  справи, суд приходить до наступного.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1  працював у приватного підприємця – відповідача по справі водієм маршрутного автобусу. Як зазначає позивач в своїх позовних вимогах, він працював з вересня 2009 року по грудень 2009 року.  

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується  наданими відповідачем письмовими доказами, позивач з 27.11.2009 року по 03.12.2009 рік проходив стажування та спеціальної підготовки  водія на маршруті. Доказом цього є лист проходження спеціальної підготовки і стажування водіїв.  

03.12.2009 року відповідачем виданий наказ № 29 про прийняття на роботу ОСОБА_1, з яким він був ознайомлений. Цього ж дня, відповідачем виданий інший наказ № 30  про закріплення за  ОСОБА_1 автобуса ПАЗ 32054-07 д/н НОМЕР_1  

03.12.2009 року відповідно приймально – передаточного акту ОСОБА_1 прийняв автобус під матеріальну відповідальність.  

05.12.2009 року сталася дорожньо – транспортна пригода за участю позивача. Постановою Соснівського районного суду він притягнутий до адмінвідповідальності та застосовано штраф в сумі 340 грн.  

06.12.2009 року наказом приватного підприємця ОСОБА_3 № 31 в зв»язку з дорожньо – транспортною пригодою яка сталася , ОСОБА_1 відсторонений від роботи для вирішення особистих питань.  

29.01.20010 року в зв»язку із зверненням ОСОБА_1 стосовно роботи, позивач був допущений до самостійної роботи водія автобуса.  

31.01.2010 року  ОСОБА_1 знову скоїв дорожньо – транспортну пригоду, про що був складений акт від 31.01.2010 року про пошкодження автомобіля та окремих його частин. З даним актом ознайомлений сам позивач та написав пояснення.  

Відповідачем надана копія заяви ОСОБА_1, яка була оглянута в судовому засіданні в оригіналі, про його звільнення з роботи та датована 01.02.2010 року.  

Наказом № 4 від 01.02.2010 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади в зв»язку із систематичними фактами виникнення дорожньо-транспортних пригод.  

Як пояснив в судовому засіданні відповідач, трудова книжка позивачу була видана в той же день без запису на руки.  

Даний факт в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_4, який пояснив, що після скоєння ДТП, позивач сам написав заяву на звільнення і йому в той же день віддали трудову книжку на руки та заробітну плату.  

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона працює медичною сестрою по випуску водіїв на лінію маршруту. В журнал вона кожного дня заносить результати медогляду кожного водія.  

Судом був оглянутий журнал щозмінного перед рейсового та після рейсового медичного огляду водіїв ПП ОСОБА_3 який розпочатий 01.09.09 року, та закінчений 21.03.10 року. В даному журналі зазначено, що стажер вперше пройшов медогляд 27.11.09 року. Медогляд проведений 05.12.2009 року, 30.01.2010 року та 31.01.2010 року. Інші записи відносно водія ОСОБА_1 в журналі відсутні.  

Таким чином, твердження позивача про те, що він працював у відповідача з вересня 2009 року по 05.12.2009 року  не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.  

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства , установи, організації, проводиться в день звільнення.  

З наданих відомостей про видачу заробітної плати за листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року вбачається, що з позивачем проведений розрахунок за відповідно відпрацьовані дні.  

Пояснення позивача щодо того, що дані підписи  в наказах, відомостях є не його, суд не може взяти до уваги. Позивач не заявляв клопотання щодо проведення судово – почеркознавчої експертизи, а інших доказів стосовно цього позивач не навів.  

Посилання позивача на ст. 235 КЗпП України щодо затримки видачі трудової книжки з вини власника є також безпідставними. Дана стаття передбачає поновлення на роботі та зміну формулювання причин звільнення працівника та наслідки затримки видачі трудової книжки.  

Не підлягають до задоволення і вимоги позивача щодо відшкодування йому моральної шкоди. Факти які викладені позивачем в позовній заяві не знайшли свого підтвердження, а тому і матеріальна шкода не підлягає до стягнення.  

Судовий збір в сумі  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення суд вважає віднести за рахунок держави.  

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 209, 212, 214, 215,218, ЦПК України, ст.  116,235, 237, КЗпП України, суд ,–  

  В И Р І Ш И В:  

  Позов  ОСОБА_1 до приватного підприємця фізичної особи ОСОБА_3 про виплату заробітної плати за час затримки трудової книжки та відшкодування моральної шкоди – залишити без задоволення.  

Судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення віднести за рахунок держави.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

ГОЛОВУЮЧИЙ: