АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3732 Головуючий у 1 інстанції:
2006 р. ЯмаД.М.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.
Суддів : Онищенко Е.А.
Коваленко Е.А.
При секретарі: Вертелецькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до кооперативу "Наш дім" про спонукання договору найму жилого приміщення, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом до кооперативу "Наш дім" про спонукання договору найму жилого приміщення.
В позовній заяві зазначали, що на підставі ордеру ВАТ "Запорізькій феросплавний завод (ЗФЗ)", який було надано ОСОБА_1. - робітниці підприємства, яке приймало участь у будівництві гуртожитку, з 2001 року проживають у квартирі №АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі. 29.06.2005 року будинок перейшов у власність відповідача.
Просили суд зобов'язати кооператив "Наш дім" укласти з ними договір найму житлового приміщення.
У ході судового розгляду справи, позивачі звернулися до суду з уточненою позовною заявою, просили зобов'язати кооператив "Наш дім" укласти з ними договір найму житлового приміщення та надання житлово-комунальних послуг.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2006 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано кооператив "Наш дім" укласти з ОСОБА_1., ОСОБА_2. договір найму житлового приміщення - квартири №АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі у наведеній редакції.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1., ОСОБА_2. подали апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення районним судом норм матеріального права, просять змінити вказане рішення, зобов'язавши відповідача укласти з ними договір найму житлового приміщення зі змістом п.п. 13.2 та 5.4.2 договору в іншій редакції, яка дає їм право вселяти в займане ними житло інших осіб і зазначає , що договір є безстроковим.
Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, затвердивши текст «Договору найма жилого приміщення», виклав п. 5.4.2 у такій редакції : «Наймач має право «Вселяти в займане Наймачем приміщення неповнолітніх дітей без згоди наймодавця, а також інших осіб за згодою Наймодавця» . П. 13.2. викладено таким чином : «Договір діє протягом 11 місяців і автоматично пролонгується без обмеження кількості пролонгацій на той же строк в тій же редакції за умови, якщо Наймач не має заборгованості по оплаті за комунальні послуги та витрати на утримання та ремонту будинку більш ніж за 2 місяці».
Проте такий висновок суду свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що будинок № АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі до теперішнього часу є гуртожитком, проте оперативне управління в ньому здійснює кооператив «Наш дім» , члени якого є співвласниками цього будинку.
Судова колегія вважає доречним застосувати до даних правовідносин відповідні статті Конституції України та загальні положення цивільного права.
Так статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У статті 22 Конституції України зазначено, що права і свободи людини і громадянина скріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті цих законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки спірний «Договір» фактично є правочином, то необхідно враховувати, що ч.1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам.
Оскільки висновок суду першої інстанції ґрунтується на положеннях ст. 158 ЖК України, яка регулює правовідносини, що виникають у разі укладення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі) , що належить громадянинові, слід зазначити, що це не відповідає обставинам справи.
При вирішенні цієї справи слід врахувати те, що спірні пункти 5.4.2 та 13.2 «Договору», затверджені судовим рішенням, дійсно порушують і обмежують права позивачів ОСОБА_3 в порівнянні з їх первісним становищем, як мешканців гуртожитку, які вселилися на законних підставах у цей будинок на постійне місце проживання.
Таким чином, судова колегія вважає, що по цій справі має місце неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307,309,314,317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2006 року по цій справі змінити. Пункти 5.4.2. та 13.2 «Договору найма житлового приміщення», вказаного в резолютивній частині рішення суду першої інстанції, викласти таким чином : 5.4.2. «Вселяти відповідно до законодавства в займане ним житло інших осіб» 13.2 «Договір діє безстроково».
В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.