УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
26 липня 2006 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Гриценко С.І. суддів Шпоньки В.П., Каліновського В.І. за участю прокурора Шелудько З.Л. захисника ОСОБА_1 засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 6 травня 2006 року
ВСТАНОВИВ Цим вироком, -
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Запорізькій області, місті Бердянську, проживаючого в цьому ж місті поАДРЕСА_1, який має неповну середню освіту, не працюючого, раніше судимого, за даними вступної частини вироку, -
26 листопада 2001 року Запорізьким апеляційним судом за частиною 2 статті 17 і пунктами „ж", „з" статті 93 КК України (1960 року), на підставі частини 3 статті 42 КК України (1960 року), на 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 23 грудня 2005 року з місць позбавлення волі умовно-достроково на 2 роки 8 місяців 17 днів, -
засуджено за частиною 3 статті 186 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі статті 71 КК України, за сукупністю вироків, засудженому ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років.
Початок строку відбування покарання, з зарахуванням попереднього ув'язнення, засудженому ОСОБА_2 обчислено з 13 лютого 2006 року.
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Запорізькій області, місті Бердянську, проживаючого в цьому ж місті по АДРЕСА_2 (без прописки), який має середню спеціальну освіту, неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, раніше не судимого в силу статті 89 КК України, -
засуджено за частиною 3 статті 186 КК України на 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання, з зарахуванням попереднього ув'язнення, засудженому ОСОБА_3 обчислено з 13 лютого 2006 року.
Питання про речові докази вирішені у вироку відповідно до вимог статті 81 КПК України.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними у вчинені у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб грабежу, поєднаного з
№ 1-456/2006 р. головуючій у 1 інст. - суддя Богомолова Л.В.
№ 11-1322/2006р. доповідач в апеляційній інстанції -суддя ШпонькаВ.П.
проникненням у житло. Як встановлено вироком, ОСОБА_2, ногою, вибив вхідні двері житла ОСОБА_4 в місті Бердянську, разом з ОСОБА_3 зайшов у житло, останній залишився біля двері для попередження можливості виходу з нього мешканців квартири. На вимогу ОСОБА_2 ОСОБА_4 передала йому 10 гривен своїх грошей і 290 гривен належних ОСОБА_5. Крім того, співучасники відкрито викрали дві банки молока і дві банки кофе, телевізор „ВЕКО", вартістю 799 гривен. Матеріальні збитки від злочину склали для ОСОБА_4 809 гривен, ОСОБА_5 - 301 гривен.
Викраденим майном засуджені розпорядилася за своїм розсудом.
В апеляціях на вирок:
ОСОБА_2 просить про пом'якшення покарання, посилаючись на захворювання на туберкульоз легенів;
ОСОБА_3, посилаючись на менш активну роль у злочині, позитивні дані про свою особу, просить про застосування положень статті 69 КК України і визначення йому більш м'якого покарання.
В запереченні на апеляцію засудженого ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_2 спростовує твердження ОСОБА_3 про острах та його менш активну роль у злочині.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він був оскаржений, та основних доводах апеляції і заперечень інших учасників процесу: апелянти підтримали доводи своїх апеляцій, захисник ОСОБА_1 доводи апеляції сина - ОСОБА_2, прокурор знайшов вирок законним й обгрунтованим.
За ініціативи апеляційної інстанції до справи приєднано копію вироку' апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2001 року щодо ОСОБА_2
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстав до задоволення апеляцій засуджених.
Винність засуджених_ у вчинені інкримінованих їм злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і їх діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку. Самі вони не оспорюють юридичну оцінку своїх дій.
Засудженим_суд призначив покарання відповідно до положень Загальної частини КК України - у межах, установлених у санкціях статей Особливої частини КК України, що передбачають відповідальність за вчинені ними злочини, з належним урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, осіб винних та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_3, будучи неповнолітнім, притягався до кримінальної відповідальності за хуліганство, вчинене з особливою зухвалістю та спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 злочин вчинив під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, яке йому призначалося за попереднім вироком. Грабіж засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили у стані алкогольного сп'яніння і суд обгрунтовано визнав цю обставину такою, яка обтяжує покарання на вимогу пункту 13 частини 1 статті 67 КК України.
Таким чином, засудженим_призначені покарання необхідні й достатні для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 373 КПК України, апеляційний суд може змінити вирок у випадку, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого. Такі підстави для зміни вироку щодо ОСОБА_2 є наявними у даній справі виходячи з такого.
На порушення вимог статті 333 КПК України та роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року (з наступними змінами) „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" -
у вступній частині вироку:
не зазначено дані про судимість ОСОБА_2 4 серпня 2000 року Запорізьким обласним судом за сукупністю злочинів, передбачених частиною 2 статті 140, частиною 3 статті 193, частиною 2 статті 81 КК України (1960 року), на підставі статті 42 КК України (1960 року), на 3 роки позбавлення волі;
не зазначено повні дані про злочини у вчинені яких ОСОБА_2 визнано винним за вироком апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2001 року згідно якому ОСОБА_2 цим вироком було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених статтею 94 КК України (1960 року), частиною 2 статті 17 і пунктами „ж", „з" статті 93 КК України (1960 року), на підставі частини 1 статті 42 КК України (1960 року), на 8 років 6 місяців позбавлення волі і за сукупністю злочинів у вчинені яких його визнано винним вироком Запорізького обласного суду від 4 серпня 2000 року і вироком апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2001 року, на підставі частини 3 статті 42 КК України (1960 року), остаточно на 8 років 6 місяців позбавлення волі;
не зазначено повні дані про місцевий суд і дату прийняття судового рішення про умовне-дострокове звільнення ОСОБА_2 від подальшого відбування покарання за вироком апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2001 року. Заданими довідки, яка знаходиться на а.с. 103, ОСОБА_2 було умовно достроково звільнено на підставі постанови Снігурівського місцевого суду Миколаївської області від 16 грудня 2005 року. Це покарання не відбуто.
Керуючись статями 362,365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ
апеляції засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишити без задоволення.
На підставі пункту 4 частини 1 статті 273 КПК України, вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 6 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити:
вступну частину вироку уточнити тим доповненням, що:
ОСОБА_2 має непогашену судимість за вироком Запорізького обласного суду від 4 серпня 2000 року за сукупністю злочинів, передбачених частиною 2 статті 140, частиною 3 статті 193, частиною 2 статті 81 КК України (1960 року), на підставі статті 42 КК України (1960 року), на 3 роки позбавлення волі;
за вироком апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2001 року ОСОБА_2 було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених статтею 94 КК України (1960 року), частиною 2 статті 17 і пунктами „ж", „з" статті 93 КК України (1960 року), на підставі частини 1 статті 42 КК України (1960 року), на 8 років 6 місяців позбавлення волі і за сукупністю злочинів у вчинені яких його визнано винним вироком Запорізького обласного суду від 4 серпня 2000 року і вироком апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2001 року, на підставі частини 3 статті 42 КК України (1960 року), остаточно на 8 років 6 місяців позбавлення волі;
23 грудня 2005 року, з місць позбавлення волі, ОСОБА_2 було звільнено умовно-достроково на 2 роки 8 місяців 17 днів від подальшого відбування покарання, призначеного йому за вироком апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2001 року, - на підставі постанови Снігурівського місцевого суду Миколаївської області від 16 грудня 2005 року.
В решті цей вирок залишити без змін.