Справа №2-2051/10  

Р І Ш Е Н Н Я  
І м е н е м      У к р а ї н и  

  23 грудня 2010 року                                                        місто  Вінниця  

  Староміський районний суд м. Вінниці в складі:  

головуючого  судді                                                                   Олійника О.М.  

при секретарі                                                                         Творун М.О.  

з участю представника позивача                                        ОСОБА_1                                                                  

представника  відповідача                                                   Федоришина В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці  цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, виконкому Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинне  будівництво,    

    в с т а н о в и в :  

    ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконкому Вінницької міської ради, Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, мотивуючи вимоги тим, що у 1996 році він самовільно побудував житловий будинок, гараж та сарай на земельній ділянці, яка належить Вінницькій міській раді. У 2000р. він звернувся до відповідачів з заявою про закріплення за ним самовільно зайнятої земельної ділянки, однак йому було відмовлено. На підставі цього виконком Вінницької міської ради пред’явив до нього позов про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 29.10.2001р. в задоволенні позову виконавчого комітету Вінницької міської ради про вилучення у нього земельної ділянки  відмовлено і дане рішення набуло чинності 29.11.2001р. У 2008р. позивач звернувся до відповідної комісії з приводу введення в експлуатацію спірного майна. Згідно витягу з протоколу №6 від 21.10.2008р. комісією було прийнято рішення рекомендувати управлінню земельних ресурсів міської ради оформити право землекористування на 10 соток. МКП «Місто» на його замовлення розробило завдання містобудівного обґрунтування земельної ділянки по вул. Нагірна (Квітуча, б/н). 09.12.2008р. він звернувся до Управління земельних ресурсів міської ради для з’ясування питання щодо варіантів оформлення землекористування ділянкою, однак до цих пір відповіді не отримав. Крім того, він звернувся до фахівців, які виготовили технічний звіт про стан будівельних конструкцій будинку та господарських будівель, отримав висновки відповідних служб, проживає в даному будинковолодінні разом з сім’єю, сплачує комунальні послуги, обробляє земельну ділянку, але оформити право користування земельною ділянкою відповідач погоджується тільки за умови визнання за ним права власності на житловий будинок. З відмовою відповідача він не погоджується, тому звернувся з даним позовом за захистом своїх прав.  

  В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, викладені в позові. Суду пояснила, що відповідач тривалий час збирає документи та звертається до відповідачів з заявою прийняти в експлуатацію будинок та оформити право землекористування, але згідно вимог відповідачі зробити одне без іншого не може, тому єдиним виходом в даній ситуації позивач вбачає захист своїх прав в судовому порядку. Просила задоволити позов в повному обсязі.  

  Представник виконкому Вінницької міської ради та Вінницької міської ради Федоришин В.В. з приводу задоволення позову  - покладався на думку суду.  

  Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.  

Судом встановлено, що позивач на земельній ділянці, площею 0,1711 га, яка йому не виділялась в установленому порядку, самовільно побудував житловий будинок з господарськими будівлями, які відображені в технічному паспорті на житловий будинок по вул. Квітучій,б/н, виготовленому 30.07.2009р. КП «ВМБТІ».  

  В 2001р. виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Але рішенням місцевого суду  Староміського району м. Вінниці від 29.10.2001р. в задоволенні вимог виконкому Вінницької міської ради було відмовлено і дане рішення набуло чинності 29.11.2001р.  

  Як вбачається з витягу з протоколу №6 засідання комісії по розгляду конфліктних питань та апеляцій в сфері містобудування від 21.10.2010р., комісія, заслухавши повторне звернення ОСОБА_3, в якому він просить прийняти в експлуатацію самочинно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1, та оформити право землекористування, рекомендувала управлінню земельних ресурсів міської ради оформити право землекористування (до 10 соток) та управлінню житлового господарства з’ясувати питання обліку енергоносіїв заявника.  

На підставі договору №ЗР – 611 від 18.11.2008р., укладеного між ОСОБА_3 та МКП «Місто», останнім було виконано розробку містобудівного обґрунтування визначення меж та площі земельної ділянки під індивідуальний житловий будинок по вул. Нагірна, б/н, у м. Вінниці.  

Відповідно до листа МКП «Місто», позивачу було запропоновано звернутися до Управління земельних ресурсів міської ради для з’ясування питання, щодо варіантів(можливості) оформлення землекористування даної земельної ділянки, яка розміщена в межах прибережно-захисної смуги.  

Згідно висновку технічного звіту, виготовленого  Вінницькою обласною асоціацією спеціалістів з охорони праці ТОВ «АСПО-ЛТД», технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку, гаражу та господарської будівлі по вул. Квітучій,24, м. Вінниці задовільний. Аналогічні позитивні висновки зроблені управлінням наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України у Вінницькій області від 24.06.2009р. №08-2/5834 і державною санітарно-епідеміологічною експертизою від 18.06.2009р. №02-02/6249.  

  Як вбачається з довідки, виданої Управлінням містобудування і архітектури, рішенням міської ради від 30.03.2004р. №618, одній з вулиць в районі вулиці Нагірна присвоєно назву: вулиця Квітуча.  

  Позивачем надані копії абонентських книжок, на підставі яких від здійснює оплату житлово-комунальних послуг, та додані до них квитанції про сплату послуг.  

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття власності не встановлена судом.  

  Право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 331 ч. 2 ЦК України).  

Відповідно до ст. 376 ч. 3 ЦК України,  право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.  

Як вбачається з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.  

Оскільки позивач не може оформити право власності на спірні будівлі без оформлення права землекористування, а право користування земельною ділянкою без оформленого права власності на будівлі, тому правовідносини, які виникли між сторонами слід розглядати в судовому порядку.  

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також те, що відповідачі не ставили питання про знесення самовільно побудованого будинку з господарськими будівлями протягом дев’яти років, враховуючи, що  спірні будівлі збудовані за власні кошти, з дотриманням будівельно-технічних, пожежних та санітарних норм, позивач проживає в будинку та користується господарськими спорудами понад 15 років, добросовісно сплачує житлово-комунальні послуги, обробляє земельну ділянку, суд  приходить до висновку, що ОСОБА_3 набув права власності на дане новостворене майно, тому за ним слід визнати відповідне право власності.  

Визнання права власності за ОСОБА_3 не порушуватиме прав і законних інтересів інших осіб, оскільки відповідно до позиції представника відповідачів, з приводу задоволення позову він покладався на розсуд суду.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,  

    в и р і ш и в :  

    Визнати за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудовані: житловий будинок, 1994 року побудови, позначений на плані літерою «А», що складається з: 1-1 коридор (6,6кв.м.), 1-2 кухня (12,0кв.м.), 1-3 кімната (11,0кв.м.), 1-4 кімната (24,2кв.м.), 1-5 кімната (15,9кв.м.), 1-6 кімната (17,4кв.м.), 1-7 ванна (5,6кв.м.), 1-І веранда (9,6кв.м.), загальною площею 102,3кв.м.; гараж 1995 року побудови, позначений на плані літера «Б»; сарай, 1996 року побудови, позначений на плані літерою «В», що розташовані в АДРЕСА_1.  

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

    Повний текст рішення суду виготовлено 27.12.2010р.  

Суддя: