Справа №5-433/10

 П О С Т А Н О В А

 28 грудня 2010 року              Староміський  районний суд міста Вінниці

 в  складі:

судді Шидловського О.В.,  

при  секретарі Шеванюк О.О.,  

з участю прокурора Чабана С.В.,

представника установи Ключника С.В.,

розглянувши у виїзному відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницької установи виконання покарань УДДПВП України у Вінницькій області (№1) заяву засудженого ОСОБА_2 про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства вироку Запорізького обласного суду від 09.12.1999 р.,  

в с т а н о в и в :

03.12.2010 р. засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд та приведення у відповідність до вимог чинного законодавства вироку відносно нього, мотивуючи свої вимоги тим, що вироком Запорізького обласного суду від 09.12.1999 р. його було засуджено за ст. ст.  93 п.п. «а», «і», 142 ч. 3, 140 ч.2 КК України (в ред. 1960 р.) до смертної кари. Зазначає, що постановою Запорізького обласного суду, якої він не бачив, смертна кара йому була замінена на довічне позбавлення волі. ОСОБА_2 вважає, що в даний час отримав право на пом’якшення йому міри покарання на 15 років позбавлення волі відповідно до ч.4 ст. 5 КК України. Мотивував заяву також тим, що рішенням Конституційного Суду України від 29.12.1999р. визнано неконституційність існування і застосування смертної кари як виду покарання. Вважає, що це рішення є нормою прямої дії і з 29.12.1999р. в Україні санкція ст. 93 КК України містить покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. Тому нова редакція ст.93 КК України 1960 року отримала зворотну дію і поширювалась на осіб, які вчинили злочини до 29.12.1999 року. Законом від 22.02.2000 року було введено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Отже, кримінальна відповідальність знову була посилена порівняно з тією, яка була передбачена КК України в редакції чинній після 29.12.1999 року. Тому Закон від 22.02.2000 року не має зворотної дії у часі. Вирок, яким засуджено до смертної кари, повинен бути переглянутий судом і приведений у відповідність до чинного законодавства. Оскільки він вчинив злочин до 29.12.1999 року, то йому не може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, і призначена йому смертна кара повинна бути замінена на позбавлення волі строком не більше 15 років.  

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 просив привести вирок у відповідність до вимог закону.  

Прокурор просив відмовити в задоволенні вимог засудженого, оскільки вирок Запорізького обласного суду від 09.12.1999 р. відповідає вимогам чинного законодавства, а рішення Конституційного Суду України про неконституційність самого виду покарання як смертна кара не може бути підставою для перегляду вироку засудженого.  

Представник установи поклався на думку суду.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що  в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Запорізького обласного суду від 09.12.1999 р. ОСОБА_2 було засуджено за ст. ст.  93 п.п. «а», «і», 142 ч. 3, 140 ч.2 КК України (в ред. 1960 р.) до смертної кари. Згодом міра покарання була замінена на довічне позбавлення волі.  

22.02.2000р. Верховною Радою України внесено зміни до Кримінального Кодексу України (в редакції 1960р.), Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України і ст. 24 КК України, яка передбачала міру покарання «смертна кара» - виключено, а доповнено ст. 25-2 КК України, згідно якої найсуворішою мірою покарання є «довічне позбавлення волі».

Пояснення засудженого про те, що рішенням Конституційного Суду України від 29.12.1999р. положення ст. 24 Загальної частини та положення санкції статей Особливої частини КК України, які передбачають смертну кару як вид покарання, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і в зв’язку з цим вирок повинен бути приведений у відповідність вимогам, є безпідставними, оскільки згідно чинного законодавства України, Конституційний Суд не є законодавчим органом і приймає рішення лише щодо конституційності нормативно правових актів, а у разі визнання акту неконституційним, зобов’язує орган, який видав його, внести зміни чи скасувати. Рішення Конституційного Суду України вступає в закону силу з дня його постановлення.

 Найбільш суворим видом покарання, передбаченого санкцією ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), була смертна кара, яка в подальшому замінена на довічне позбавлення волі, яке передбачене і за нині діючим КК України 2001 року за аналогічні злочини, і не має строкового виміру, тому на засудженого ОСОБА_2 не розповсюджується дія ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15.04.2008р.

Керуючись ст.ст. 409, 411 КПК України, суд,

 п о с т а н о в и в :

 В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства вироку Запорізького обласного суду від 09.12.1999 р. – відмовити.

Постанова може  бути  оскаржена  до  апеляційного  суду Вінницької  області  на  протязі  7 діб з дня її проголошення.

              Суддя /підпис/

 Згідно з оригіналом.

      Суддя

      Секретар