Справа №2-а-5122/2010 р.                                      ПОСТАНОВА  

                                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

28 грудня 2010 року                                м.Ізюм

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Герцов О.М. розглянувши в порядку письмового провадження у судовому засіданні   в м. Ізюмі справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, зобов`язання  здійснити перерахунок пенсії та стягнення недоотриманої пенсії,-

                                                                                                                                                                                                                                                               В С Т А Н О В И В :

                  9 грудня 2010 р.  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області  про визнання протиправними дій та бездіяльності Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, зобов`язання  здійснити перерахунок пенсії та стягнення недоотриманої пенсії.  

                  Просив визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, пов’язаних з  виплатою основної та додаткової пенсії у розмірах, менших від встановлених ч.4 ст.54, ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язання відповідача визнати за ним право на основну пенсію як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зробити перерахунок і виплатити позивачу пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з  22 травня 2008 р.

                   Позивач отримує пенсію у меншому розмірі, в зв’язку з чим 22.11.2010 р. він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, однак листом від 29.11.2010 року № 4610/п-14 Управління ПФУ в Ізюмському районі Харківської області  відмовило позивачу у перерахунку пенсії.  

                   В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просить розглянути справу без його  участі.

               Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проти позову заперечував, просив справу розглядати без участі представника відповідача. В запереченнях пояснив, що позивач отримає пенсію по інвалідності яка призначена за нормами ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 та ч.4 ст.54 Закону України де призначення проводиться виходячи з мінімального розміру пенсії за віком – 19 гривень 91 копійок і відповідає вимогам постанови КМУ від 30.05.1997 року №523. У відповідності до ч.1, 3 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і застосовуються виключно для визначення розмірів пенсії, призначених з цим Законом. Крім того, витрати повязані з задоволенням позовних заяв отримувачами пільг внаслідок рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп2008 року не враховані в Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік”.  

                         З поданих до суду письмових заперечень, листа від 29.11.2010р. та довідки УПФУ в Ізюмському районі Харківської області вбачається, що позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків.  

                    Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності визначено у розмірі 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

             Суд, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.  

            Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з серпня 2006 р. є інвалідом ІІ групи із захворювання, яке пов’язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області   (а.с.5,10,11).  

                        Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або         тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                       Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

                Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІI групи. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до наданих позивачем довідок він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.  

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.

Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 3 групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, виплата якої відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як особи, віднесеної до категорії 1.

Частина 4 ст. 54 цього Закону передбачає, що у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Встановленим Законом нормам відповідають положення п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523.

Між тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону № 796 були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2008 року у всіх випадках пенсії для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою не можуть бути нижчими 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія становила інвалідам  II групи 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак 22.05.2008 року Конституційним Судом України було винесено рішення, яким вищезазначені зміни до Закону № 796 були визнані неконституційними, оскільки відповідно до ст. 22 Конституції України при прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Таким чином, з 22.05.2008 року у зв’язку з набранням чинності рішенням  Конституційного Суду України спірні відносини регулюються відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими у позивача існує право на обчислення та виплату пенсії за вказані періоди у встановленому Законом розмірі.    

Проте  відповідачі протягом нарахування пенсії керувалися постановами КМУ № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008  року, в яких були визначені мінімальні розміри пенсій, зокрема, встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  обчислювалась виходячи з розміру 19,91 грн, з травня 2008 року щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується інвалідам ІI групи у розмірі - 20 відсотків до прожиткового мінімуму (ст. 50), встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а починаючи з 1 липня 2008 року - встановлено доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексацій та інших доплат встановлених законодавством) досягали таких розмірів: інвалідам II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також ліквідаторам наслідків на ЧАЕС у 1986 році становить-1090.00 грн.(ч. 4 ст. 54).    

З огляду на положення Конституції України суд не приймає до уваги визначених цими постановами Кабінету Міністрів розмірів пенсії, виходячи з того, що питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.  З огляду на положення Конституції України суд не приймає до уваги визначених цими постановами Кабінету Міністрів розмірів пенсії, виходячи з того, що питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.    

Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача в листі на заяву позивача на встановлення відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону порядку обчислення пенсії по інвалідності Кабінетом Міністрів  України, з огляду на те, що останній, визначаючи такий порядок, не може допустити звуження змісту та обсягу встановлений законом прав в порушення положень цього закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмірі мінімальних пенсій за віком.        

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України  виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент-Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - нормативно-правовими актами змінювати положення законів.    

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати розміри компенсацій, встановлених цим законом.    

Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування пенсій в порядку, встановленому саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.    

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8 - рп / 2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1 - 21 / 2005 ), пов'язаною з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.  

До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.    

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте в сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення даного права є виконання, прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.    

Отже, за конституційними нормами та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. 22 Конституції України.  

Виходячи з цього, суд вважає дії відповідачів по нарахуванню пенсії в розмірі, встановленому постановами КМУ, неправомірними.    

Згідно ч. З ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.    

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.  

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону випливає, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.    

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком також встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.    

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.    

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державної конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966 - 14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017 - III, згідно із ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу  щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.    

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України «Про Державний бюджет», тому при розрахунку державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796, має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний  рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Разом з тим, не підлягає застосуванню і ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», виходячи з того, що за її нормою Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.    

Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.    

Відтак, при нарахуванні пенсії, визначеної ст.ст. 50, 54 Закону № 796, відповідачі повинні керуватися ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки  для обчислення і призначення державної та додаткової пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, вихідним критерієм  виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.  

                       Дія ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2009 р. та 2010 р. не призупинялась.  

                  Згідно ст. 73 Закону України від 08.02.1995 року № 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" передбачено, що  відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України.  А  ч. 1 ст. 76 зазначеного Закону чітко визначено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.      

Суд, вирішуючи  клопотання  позивача про  відновлення  пропущеного строку для звернення до суду за захистом його прав, вважає необхідним прийняти до уваги  те, що про належну доплату до пенсії їй стало відомо лише після отримання листа відповідача 29.11.2010р., а тому є підстави визнати причину пропущення позивачем строку  для звернення до суду поважною.  

          Розподіл судових витрат суд здійснює згідно вимог ст.94 КАС України.

          Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити, починаючи з 22.05.2008 року.    

          За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати здійснити перерахунок пенсії до виплати позивачу з підвищенням основної пенсії до 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», -  Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області з 22.05.2008 року, за вирахуванням здійснених відповідачами  за ці періоди виплат пенсії .                        

                      На підставі викладеного, ст.ст. 1, 3, 21, 22,  ч.2 ст.19, п.1 ч.2 ст.92, ч.1-3 ст.95 Конституції України, ст.ст. 48, 50, 54, 58, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р., ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

 ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

                     Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.2008р.  

                       Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в в Ізюмському районі Харківської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком за період з період з 22.05.2008р. за виключенням здійснених відповідачем за цей період таких виплат.      

                     У задоволенні інших позовних вимог відмовити.  

            Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а якщо постанова була проголошена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду

      Суддя                                                                               О.М. Герцов