Справа № 2-а-6424/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року м. Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми
у складі: головуючого судді Черних О.М.
за участю секретаря –Ільченко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, в якій просив: зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, як інваліду ІІ групи, першої категорії, через захворювання пов’язане з участю у ліквідації Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком; за період з 20 січня 2010 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у 1986 році безпосередньо брав участь в роботах, пов’язаних з усуненням наслідків аварії, йому була встановлена ІІ група інвалідності, першої категорії і призначена пенсія по інвалідності , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначає, що відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Законодавством України встановлено, що мінімальна пенсія за віком повинна розраховуватися виходячи з розміру, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення», обов’язок щодо призначення та оформлення документів для їх виплати покладено на відповідача. Відповідач мав нарахувати та виплатити йому відповідно до вказаних норм діючого законодавства, але в порушення норм закону відповідач нарахував та виплатив пенсію, яка не відповідає розмірам, визначеним законом. Крім того, за цей період відповідач мав нарахувати та виплатити йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю. Однак відповідач протиправно проігнорував вимоги Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і нараховував та виплачував належну позивачу пенсію в значно меншому розмірі, керуючись постановами КМУ. Таким чином відповідачем було порушено його права, гарантовані Конституцією та законами України.
В судове засідання позивач не з’явився, його представник надав заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Від відповідача надійшли заперечення на позов, з наступних підстав. Пенсію позивачу було обчислено згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеною статтею передбачено, що розмір пенсії для інвалідів 2-ї групи не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком. При цьому ч. 5 ст. 54 цього закону зазначає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України» (пункт 28 роздiл II) внесено змiни до Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», а саме: у статтю 50 «Особам, вiднесеним до категорії 1, iнвалiдам II групи, призначається щомiсячна додаткова пенсiя за шкоду, заподiяну здоров'ю, у розмiрi – 20% прожиткового мiнiмyмy, визначеного для осiб, якi втратили працездатнiсть; частини 3 i 4 статтi 54 замiнено текстом: «У всіх випадках розмiри пенсiй для iнвалiдiв, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема: для учасникiв лiквiдацii наслiдкiв аварії на ЧАЕС у 1987-1990 р.р. по II групi iнвалiдностi – 150 % прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.
Розмiр прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, визначається на момент виплати пенсії згiдно iз Законом «Про Державний бюджет України» i не може коригуватися iншими нормативно-правовими актами.
Тобто, починаючи з 1 сiчня 2008 року розмiри пенсiй та додаткових пенсiй встановлюються з урахуванням вищезазначеного Закону.
Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституцiйним положення статтi 67 роздiлу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пiдпункту 7 пункту 19, пунктiв 20-22, 24-34, пiдпунктiв 1-6, 8-12, пункту 35, пунктiв 36-100 роздiлу II внесення змiн до деяких законодавчих актів України.
Однак, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 28 травня 2008 р. №530 врегульовано деякi питання соцiального захисту окремих категорiй громадян, зокрема громадян, якi отримують пенсії, вiдповiдно до Закону України «Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Частиною 4 зазначеної постанови чітко зафіксовані розміри зазначеній категорії громадян як щомісячних додаткових пенсій та к і мінімальних розмірів пенсії, встановлених для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В подальшому Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 16 липня 2008 р. №654 «Про пiдвищення пенсiйного забезпечення громадян» для осiб (лiквiдаторiв наслiдкiв аварій на ЧАЕС у 1986 році), що отримують пенсiю вiдповiдно до Закону України «Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» з 1 липня 2008 року встановлено мiнiмальний розмiр пенсiй для iнвалiдiв 2 групи –1090,00 грн.
Крім того, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» затверджені додаткові пенсії ліквідаторам ЧАЕС , інвалідам 2 групи : з 01.01.2010 р. – 104, 25 грн.; з 01.04.2010 р. – 105, 90 грн.; 01.07.2010 р. – 106,35 грн.; з 01.10.2010 р. – 108, 45 грн.; з 01.12.2010 р. – 110, 10 грн.
Вказують, що пенсію позивачу обчислено згідно з чинним законодавством. Дії управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми є правомірними і законними.
Крім того, вказує, що позивач в позовнiй заявi просить винести рiшення про перерахунок i виплату пенсії, починаючи з 20.01.2010 року, що є також неправомiрним з наступних підстав. Згідно ст. 99 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, інтересів особи встановлений шестимісячний строк, який починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Про розмір підвищення до пенсії позивачу було відмовлено протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі з моменту призначення пенсії, вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності.
Оскільки підстав для визнання позову немає, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Ковпаківського району м. Суми , є інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов’язаному з виконанням обов’язків при ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Сумською облдержадміністрацією (а.с. 6).
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
ОСОБА_1 призначено пенсію за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» по інвалідності ІІ групи захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків при ліквідації аварії на ЧАЕС.
Як вбачається із письмових заперечень управління Пенсійного фонду України у Ковпаківському районі м. Суми (а.с. 16-19) управління просило застосувати правила п. 1 ст. 100 КАС України, оскільки строк звернення позивача до суду пропущений, а позивач не зазначає поважних причин пропуску цього строку.
Строк звернення до суду за захистом прав встановлений спеціальною нормою права статтею 99 КАС України.
Поважних причин пропуску строку позивач не наводить, посилається на те, що в липні 2010 року звертався до суду за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства. Проте, суду не надав жодних доказів, підтверджуючих цей факт.
За обставин, що позивач пропустив строк звернення до суду з підстав, які поважними не можна визнати, у задоволенні його позовних вимог щодо перерахунку пенсії в період з 20 січня 2010року до 12 квітня 2010 року слід відмовити з підстав пропуску строку звернення до суду.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як вбачається зі статті 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм для обчислення основної та додаткової пенсії, особам, щодо яких встановлено зв’язок Чорнобильською катастрофою, визначено мінімальну пенсію за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 №3108-IV - відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 05.10.2006 року встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Згідно вимог ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом абзацу 3 статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.
Тобто мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, зазначених в ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у 2010 році затверджено прожитковий мінімум на для осіб, які втратили працездатність в розмірі з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень.
Таким чином, позивачу нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.
Як вбачається із письмових заперечень УПФ в Ковпаківському районі м. Суми, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії керувався постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», №894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», №1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідач повинен був керуватися ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і нормами відповідного Закону України про визначення мінімальної пенсії за віком на момент виплати, а не Постановами Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг прав позивача, встановлених законом.
Суд визнає безпідставним посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим законом та іншими законами, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.
Тому саме вищенаведені встановлені Законом прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, що беруться для визначення мінімального розміру пенсії за віком, повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу з 12 квітня 2010 року основної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Пунктом 2 частини 1 цього Закону визначено, що пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулось не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначають право на основну та додаткову пенсію особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС. Статтею 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено підстави та порядок для підвищення розмірів основної та додаткової пенсії відповідно до цього Закону. Тобто, зазначені норми закріпляють право на пенсію та перерахунок особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте, жодної з цих норм не передбачено визначення певного часу, яким обмежується здійснення таких виплат.
Таким чином, відповідачем було порушено законне право позивача на отримання державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, в належному розмірі.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і він має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком у період з 12 квітня 2010 року.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не може погодитися з розрахунком, проведеним відповідачем щодо обчислення пенсії позивача та з посиланнями відповідача на ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 86, 99, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 14, 50, 53, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (основної та додаткової) відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати з 12 квітня 2010 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а позивачем протягом 10 днів з дня отримання копії постанови
Суддя О.М. Черних