Справа № 2-а-1362/10

П О С Т А Н О В А  

Іменем України  

22 грудня 2010 року суддя Борівського районного суду Харківської області                                                                         Гуляєва Г.М.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі

про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2009 р.р.,-  

В С Т А Н О В И В :  

13.12.2010 року ОСОБА_1 звернулася до Борівського районного суду Харківської області з позовом про  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2009 роки.  

 В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. А відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

 Просила задовольнити позов на підставі ст.ст.8,22,55,95 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов та зазначив, що дії Борівського управління ПФУ повністю відповідають чинному законодавсту України, тому відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством.  

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

 Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Позивачка має статус «Дитини війни», що також підтверджується копією пенсійного посвідчення №НОМЕР_1 від 08.02.1995 р. (а.с.9).

 Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

      Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 В частині 1 ст.46 Конститувції України вказано про те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.            

      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначані  та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

 Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення(02.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підаищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного вище Закону.

 Наявність у позивачки права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституції України.

 Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Разом з тим, згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

 Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися судом до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на Управління законодавством, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

 Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

 Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційниим положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Рішенням Коснтитуційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційним положення п.41 розд.2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Що стосується до підвищення пенсії дітям війни у 2007р., то п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007р.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституцій України (є неконституційними).

Відповідно до вимог частини 2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. позивачка не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачене це право, була зупинена, а з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. – відповідно мав таке право.

 Крім цього, судом враховується положення п.5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 про те, що Контситуцією України у статті 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об*єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.    

 У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

 Так, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, визнано таким, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VІ.

Таким чином, Конституційний Суд України вирішив, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

      Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

 Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеритик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

      Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами: пенсії та інші види соціальних вилат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.           

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім»ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

 Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною 3 статті 28 вказаного вище Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

 Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.) та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

 Поряд з цим, частина 1 статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атків України» від 28.12.2007 викладено в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесенно зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008р.

 Приймаючи до уваги викаледне, суд приходить до висновку, що надбавка, передбачена у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.), підлягала виплаті у період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.

Що стосується вимог позивачки про зобов’язання відповідача виплачувати їй в період січень-грудень 2009 р. включно щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги частково обгунтованими.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 р.» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009р.» розміри державних соціальних гарантій на 2009р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, Законом України «Про державний бюджет на 2009р.», нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, в період січень-грудень 2009р. позивачці підлягають доплати до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Враховуючи наведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності і співставленні, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду достатніх доказів в спростування доводів позивача і відповідно в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу підвищити пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, визнати дії відповідача щодо відмови підвищити пенсію позивачці на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» незаконними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. і з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. – в межах заявлених позовних вимог, за виключенням вже здійснених Управлінням пенсійного фонду виплат за 2008р. і 2009р., а в іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

 Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

  Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.  

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6-14,71,159-163,167,183-2,186 КАС України, суд,-  

П О С Т А Н О В И В :  

 Позовні вимоги   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги – задовольнити частково.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та провести донарахування за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. і з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. – в межах заявлених позовних вимог, за виключенням здійснених виплат за 2007р., 2008р. і 2009р.

 В іншій частині позовних вимог відмовити.

 Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1   витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.  

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Борівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

  Суддя                                                                                         Гуляєва Г.М.