Справа № 2-а-1352/10

П О С Т А Н О В А  

Іменем України  

21 грудня 2010 року суддя Борівського районного суду Харківської області Гуляєва Г.М.                                                                      

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі

про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціального допомоги до пенсії «Діти війни» за 2007 рік, -

В С Т А Н О В И В :  

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Борівського райсуду з адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Борівському р-ні, в якій вказала, що вона має статус „дитина війни”. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У період з 2007 року по 2009 рік така допомога не виплачувалась або виплачувалася не в повному обсязі. Вважає, що відповідач недоплатив їй державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Просить суд зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі здійснити перерахунок та виплату їй підвищення  до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням отриманих сум.  

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов та зазначив, що дії Борівського управління ПФУ повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивачка має правовий статус „дитина війни”, що підтверджується її пенсійним посвідченням №106978 від 07.10.1997 р. (а.с.5).

Законом України  „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд не сприймає позицію представника відповідача, зазначену в його письмових запереченнях, про законність нарахування та виплату позивачці, як особі яка має правовий статус „дитина війни”, підвищення в 2007 році в розмірі встановленому ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» N 489-V від 19.12.2006 року, а саме в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, з наступних підстав.

Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» N 489-V від 19.12.2006 року, з  метою  приведення  окремих  норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

Рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Таким чином, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому при нарахуванні позивачці відповідного підвищення саме ця норма Закону підлягала застосуванню.

Суд приходить до висновку про те, що позивачка як особа, яка має правовий статус „дитина війни”, має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Виплата позивачці підвищення пенсії повинна відбуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки статтею 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Крім того, суд виходить з того, що  УПФУ в Борівському районі Харківської області, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не довело та не надало доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також суд зазначає, що правовідносини які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбаки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області щодо не нарахування ОСОБА_1  доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Борівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

  Суддя                                                                        Гуляєва Г.М.