Справа № 2 – 2213,  2010 р.  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                    

06 грудня 2010 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської  області в складі: головуючого – судді Чернюк В.Д.,

при секретарі  Рубан Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-                                                                  

  в с т а н о в и в :  

 В листопаді 2010 року позивач – банк звернувся в суд з цим позовом до відповідачки ОСОБА_2, посилаючись на порушення нею його прав, а також зобов’язань відповідача за кредитним договором.  

В судове засідання представник позивача Капінос Н.М., що діяла на підставі відповідної довіреності / а.с. 15, 27 /, не прибула, подавши до суду письмову заяву, в якій заявлений позов підтримала, просила задовольнити його, а також розглянути справу у її відсутність. Заперечень проти заочного розгляду справи цим представником позивача не висловлено / а.с. 26 /.

 Відповідачка ОСОБА_4, будучи зареєстрованою за адресою, зазначеною в позовній заяві, та повідомленою про день, час, місце розгляду справи в порядку, визначеному ч. 5 ст. 74 ЦПК України, в судове засідання не з’явилася, заперечень щодо заявленого позову не подала, що фактично вказує на визнання нею цього позову / а.с. 19, 23, 24 /.  

В справі мається достатньо матеріалів про права та взаємини сторін. Протокольною ухвалою суду відповідно до положень ст. ст. 77, 225 ч. 1 ЦПК України  ухвалено справу розглянути у відсутність відповідачки в порядку її заочного  вирішення, проти чого представник позивача не заперечував / а.с. 26 /.

Дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що між банком – позивачем та відповідачем ОСОБА_2  склалися і існують правовідносини, які випливають із виконання зобов’язань за укладеним кредитним договором.

14 квітня 2008 року між позивачем – банком та відповідачкою укладено кредитний договір, яким визначено права та обв’язки його сторін. Згідно пунктів 1.1, 1.4, 2.4 згаданого Договору банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 5600 гривень, а позичальник за користування кредитними коштами сплачує 24 % річних      / а.с. 4 – 8 /.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України  за кредитними договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом пунктів 4.3, 2.7.2 кредитного договору, укладеного між сторонами по справі, за неналежне виконання зобов’язань, передбачених пунктом 3.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25% від суми неналежно виконаного зобов’язання і банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, у випадку невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором.  

Як видно з доказів, наданих стороною позивача, банк виконав свої зобов’язання перед відповідачкою, надавши їй строковий кредит, а остання ухиляється від належного виконання своїх зобов’язань за Договором.

За розрахунками позивача – банку на час розгляду справи відповідачка заборгувала йому 6089 гривень 81 копійку / а.с. 11 /.  

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтями 610, 611 ЦК України  встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання ). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому  підлягають до задоволення.                  

Судові витрати по розгляду даної справи, які документально підтверджені       / а.с. 1, 2 /, підлягають відшкодуванню позивачу з відповідачки на підставі положень ст. 88 ч. 1 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 62, 64, 77, 88, 208, 209, 214, 215, 224, 225, 226  ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 525, 526, 530, 610, 611,625, 1054 ЦК України, пунктами 1.1, 1.4, 2.4, 2.7.1, 4.3, 7.1 Кредитного договору від 14 квітня 2008 року, суд,–                                                                                                  

в и р і ш и в :  

  Позов Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк ( юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, МФО № 380537, тр/р 37396880020 в ПАТ „ВІЕйБі Банк” в м. Києві )   6089    / шість тисяч вісімдесят дев’ять / гривень 81 копійку  в рахунок заборгованості за кредитним договором та в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору і  витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи   180 / сто вісімдесят / гривень 90 копійок.   

Всього стягнути з відповідача на користь позивача   6270 гривень 71 копійку.  

 Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня одержання його копії.

Суддя Миргородського  

міськрайонного суду                                                    Чернюк В.Д.