Справа № 2-384/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року смт.Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого-судді Орленко Л.О.,
при секретарі Сіренко А.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання ,
В С Т А Н О В И В:
27 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Веселинівського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у вищих навчальних закладах.
На обґрунтування позовних вимог вказала, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Від цього шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після завершення навчання в школі, дочка ОСОБА_3 в 2009 році вступила на навчання у два вищі навчальні заклади, нині являється студенткою другого курсу денного відділення факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету та Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського Інституту історії та права заочної форми навчання.
В зв’язку з навчанням дочки вона несе великі матеріальні затрати: щорічно вносить оплату розміром 3000 грн. за навчання дочки в Миколаївському державному університеті імені В.О. Сухомлинського, сплачує за проживання в гуртожитку 520 грн. на рік, надає дочці кошти на харчування, придбання одягу, за користування бібліотекою та Інтернетом, на купівлю підручників. Дочка ОСОБА_3 не може працювати та забезпечувати себе коштами, оскільки навчається на денній формі навчання і в неї не вистачає часу на підробіток.
Вона працює бухгалтером філії Веселинівського відділення № 5376 ВАТ «Державний ощадний банк України» та отримує заробітну плату розміром 950-970 грн. Через те, що вона отримує невелику заробітну плату, а інших доходів не має, то сама вона не спроможна забезпечити потреби дочки на навчання. Відповідач ОСОБА_2 матеріальну допомогу на навчання дочки не надає, хоча являється матеріально забезпечено людиною, оскільки отримує доходи від обробітку землі. Тому, оскільки дочка ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, а відповідач відмовляється надавати допомогу добровільно, то вона просить суд стягнути з відповідача на користь дочки ОСОБА_3 аліменти на її утримання на період навчання в твердій грошовій сумі розміром 800 грн. щомісячно.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та пояснила, що їй відомо про те, що відповідач є матеріально забезпеченою людиною, оскільки має власну землю, а також обробляє землю близьких родичів, займається заготівлею та продажем сіна, має свою техніку, якою виконує сільськогосподарські роботи, а також має власний автомобіль. Однак, відповідач все своє майно зареєстрував на інших осіб через те, що не бажає сплачувати аліменти на утримання дочки. Дочка ОСОБА_3 стипендію на отримує, оскільки не набрала необхідних балів для її отримання. Її заробітної плати не вистачає для утримання дочки, а тому допомогу в оплаті на навчання надають її батьки, тобто бабуся та дідусь ОСОБА_3. Відповідач з дня навчання дочки ніякої матеріальної допомоги їй не надавав, і це ускладнює навчання ОСОБА_3 в навчальних закладах. Тому вона просить задовольнити повністю її позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що він являється одноосібником та займається обробітком своєї землі площею 4,95 га., а також обробляє землю своєї матері, брата та братового тестя, що становить 20 га. землі. Особисто він має дохід від своєї землі 1500 грн. на рік. Також він займається заготівлею сіна, але від цієї діяльності в нього дохід невеликий в межах 1000 грн. Власної техніки він немає, а наймає її. Автомобілем ВАЗ 21 099 він керує за довіреністю. Він проживає разом зі співмешканкою та її сином. Інших дітей у нього, крім дочки, немає. Тому з врахуванням його невеликих матеріальних статків він спроможний сплачувати аліменти на утримання дочки розміром 200 – 250 грн. на місяць.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 15 грудня 1993 року сторони розірвали шлюб. В 2009 році дочка сторін ОСОБА_3 вступила на навчання у два вищі навчальні заклади, нині являється студенткою другого курсу денного відділення факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету та Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського Інституту історії та права заочної форми навчання. Самостійного заробітку ОСОБА_3 не має, оскільки навчається на денній формі навчання. Матеріальну допомогу їй надає матір ОСОБА_1 Її батько з дня досягнення ОСОБА_3 повноліття відмовляється надавати їй допомогу на навчання, посилаючись на невеликий матеріальний достаток.
Згідно зі ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Та обставина, що дочка сторін ОСОБА_3 продовжує навчання підтверджується довідками з вищих навчальних закладів від 09.09.2010 р. та № 10.109 від 16.09.2010 р. (а.с. 4.5) та угодою про цільову підготовку фахівців з вищою освітою для агропромислового комплексу від 01.09.2009 року і Типовим договором про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами від 27.08.2009 р. (а.с.10,11), відповідно до яких ОСОБА_3 являється студенткою другого курсу денного відділення факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету бюджетної форми навчання та Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського Інституту історії та права заочної форми навчання з оплатою послуг на період навчання розміром 12000 грн.
В зв’язку з навчанням ОСОБА_3 потребує регулярної матеріальної допомоги з боку батьків, оскільки стипендію не отримує, самостійного заробітку не має, але несе значні витрати на навчання, що підтверджується квитанціями № 82 від 02.09.2010 р. та № 2628.665.1 від 28.01.2010 р., з яких вбачається, що нею було внесено 520 грн. на проживання в гуртожитку; та квитанціями про оплату навчання в Миколаївському державному університеті імені В.О. Сухомлинського Інституту історії та права заочної форми навчання, де вона провела оплату за навчання по 1500 грн. за семестр. (а.с.7-9).
Вказану матеріальну допомогу дочці надала її матір ОСОБА_1, яка згідно з довідкою філії – Веселинівського відділення ВАТ Ощадбанку України № 5376 працює бухгалтером в цій установі та отримує заробітну плату біля 1000 грн. (а.с.6).
Відповідач ОСОБА_2 матеріальну підтримку дочці не надає, хоча згідно з ст.59 Закону України Про освіту» від 23 травня 1991 року на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, і батьки зобов’язані сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах.
Відповідно до довідки Веселинівської селищної ради № 2728 від 06.12.2010 р. відповідач проживає в смт.Веселинове разом з співмешканкою та її сином. Інших дітей, непрацездатних утриманців не має.
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 відповідач являється власником земельної ділянки площею 4,95 га., переданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дану земельну ділянку обробляє самостійно, так як являється одноосібником. Крім того, як зазначив сам відповідач, він обробляє землю своїх родичів загальною площею 20 га. та має дохід від заготівлі сіна.
Відповідно до довіреності від 28 листопада 2010 року відповідач уповноважений експлуатувати транспортний засіб – автомобіль ВАЗ 21 0999 та має право розпоряджатися даним автомобілем (продати, обміняти, здати в оренду), а згідно з довідкою про умови кредитування відповідач уклав кредитний договір № 52000017624757 з ПАТ Комерційним банком «Приватбанк», отримавши кредит на 6000 грн., який повертає. Наявність у своєму розпорядженні автомобіля, повернення платежів за кредитним договором, отримання доходу від обробітку землі вказують на те, що відповідач має матеріальний достаток та спроможний надавати матеріальну допомогу на навчання повнолітньої дочки.
Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154 –VІ установлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 грудня 2010 року становить 875 гривень.
З метою забезпечення дочці сторін, яка навчається, прожиткового мінімуму згідно з вказаним законом, суд вважає, що витрати на навчання дочки повинні нести однаково як позивач, так і відповідач в рівних частках, тобто по 437,50 коп.
Враховуючи, що повнолітня дочка сторін ОСОБА_3 не отримує стипендії та не має самостійного заробітку або інших доходів на навчання, оскільки навчається в двох вищих навчальних закладах і в одному з них на денній формі навчання і в зв’язку з цим не може працювати через відвідування занять та підготовки до занять, а розмір витрат на навчання значний, що пов’язано з оплатою послуг на навчання, проїзду, проживання в гуртожитку, придбання щоденно продуктів харчування та витрачання коштів на одяг, придбання підручників, користування бібліотекою та, беручи до уваги, що позивачка отримує невелику заробітну плату і цих коштів не вистачає для надання матеріальної допомоги дочці, а відповідач має матеріальний дохід, і при цьому у нього, крім дочки ОСОБА_3, інших дітей та непрацездатних утриманців не має, то суд вважає, що відповідно до ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» з відповідача на користь повнолітньої дочки ОСОБА_3 необхідно стягнути аліменти в твердій грошовій сумі розміром 400 грн. щомісячно на її утримання на період навчання.
Відповідно до ст.ст. 80, 81, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати: 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Кременівка Веселинівського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1, на користь повнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 400 (чотириста) гривень щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи стягувати від дня набрання рішенням суду законної сили.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, звільнивши від сплати ОСОБА_1.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Веселинівського районного
суду Миколаївської області Л.О. Орленко