Справа № 2-а-6612/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого Ломакіна В.Є.
за участю секретаря Свірської І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Кіровоградській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача УДАІ УМВС України в Кіровоградській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, серії ВА №222344 від 30.10.2010 року, якою його було визнано винним за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., за перевищення встановленої швидкості руху. Свої позовні вимоги мотивує тим, що дорожній знак "Обмеження максимальної швидкості" руху не відповідає вимогам ДСТУ і був непомітним для водія, дорожніх робіт на вказаній ділянці дороги не проводили, а тому позивач вважає, що порушення вказаного в постанові він не допускав. Крім цього, ОСОБА_1 стверджує, що при оформленні адміністративних матеріалів інспектором ДАІ було порушено вимоги нормативних актів, що регулюють їх діяльність. З цих підстав позивач просить оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить оскаржувану постанову скасувати.
Представник відповідача УДАІ УМВС України в Кіровоградській області будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився не повідомивши суд про причини неявки. Приймаючи до уваги вимоги ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив такі факти:
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВА1 № 096502 від 30.10.2010 року, ОСОБА_1 30 жовтня 2010 року о 15 год. 45 хв., керуючи автомобілем "Рено Преміум" державний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Знам’янка – Луганськ – Ізварено 41 км, в зоні проведення дорожніх робіт та встановленні дорожніх знаків 1.27, 3.29 "Обмеження швидкості руху 30 км/год" додатку 1 ПДР України, рухався з швидкістю 55 км/год, перевищив встановлену швидкість руху на 25 км/год, чим порушив вимоги п.12.10 ПДР України.
Постановою в справі про адміністративне правопорушення, серії ВА №222344 від 30 жовтня 2010 року, винесеною старшим інспектором Олександрійської роти ДПС Гриценко К.П., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п. 12.9 "б" ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 – 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до п.12.10 ПДР України, додаткові обмеження швидкості руху можуть бути встановлені виключно у разі проведення дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37 (д.1) "Дорожні роботи".
У разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості.
Однак, доказів того, що на місці де було зупинено транспортний засіб позивача проводились дорожні роботи, про що водіїв попереджено за допомогою додатково встановлено дорожнього знаку "Дорожні роботи" (1.37 додатку 1 ПДР України) суду представлено не було. Крім цього, згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення, на місці зупинки автомобіля позивача встановлено дорожній знак 1.27 Д.1 ПДР України "Залізничний переїзд із шлагбаумом".
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення, до неї не долучено жодних доказів, яким приладом проводилось вимірювання швидкості, чи має він функцію фото-, кінозйомки або відеозапису. При цьому, враховуючи положення ст.251 КУпАП, дана норма носить імперативний характер відносно можливості використання тільки тих технічних приладів і засобів, які мають функцію фото-, кінозйомки або відеозапису та можуть бути доказом по справі. До вказаної постанови не долучено і самих матеріалів, на яких було зафіксовано покази приладу, яким вимірювалась швидкість руху автомобіля позивача.
Також в оскаржуваній постанові не наведено даних про допуск вказаного пристрою для використання в Україні, не представлено сертифікату про проходження ним метрологічної повірки на похибку вимірювання, не зазначено чи допущений працівник ДПС, який склав постанову, до роботи зі спеціальними технічними засобами. Таким чином, відповідачем не було надано докази, які б підтверджували, що вищевказаний прилад має усі передбачені законодавством документи, які б підтверджують правильність його роботи, що робить здійснений замір швидкості руху незаконним.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення, серії ВА № 222344 від 30 жовтня 2010 року, а провадження у справі закрити.
На підставі викладеного, керуючись п.п. 3.29 д.1, 1.27 д.1, 1.37 д.1, 12.4, 12.9 (б), 12.10 ПДР України, ст.ст. 122, 247, 251, 252 КУпАП, ст.ст.1, 10, 11, 18, 71, 128, 158 – 163, 171-2, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов – задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення, серії ВА № 222344 від 30 жовтня 2010 року, винесену старшим інспектором Олександрійської роти ДПС Гриценко К.П., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., а провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ломакін В.Є.
Копія вірна
Суддя Ломакін В.Є.