Справа №2а-2663/10/04
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Донець О.В.
при секретарі Муленко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському району м. Харкова про визнання дій протиправними, відновлення порушення права та зобов'язання вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адмiнiстративним позовом до Управлiння Пенсiйного фонду України в Київському районi м.Харкова про визнання бездiяльностi Управлiння Пенсiйного фонду України в Київському районi м.Харкова незаконною; зобов'язання вiдповiдача зробити нарахування та перерахунок пенсії, встановивши основну щомісячну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з встановленої пенсії за віком в розмірі не менше встановленого законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, діючого на момент нарахування пенсії, з 01.01.2007 року по 28.03.2010 р. та зробити донарахування та перерахунок призначеної пенсії, в становивши основну та додаткову пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком відповідно, а також виплатити заборгованість недоплачених сум основної та додаткової пенсій. В обґрунтування позову посилався на те, що право на отримання державної, додаткової пенсії передбаченої ч.4 ст.54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», у вiдповiдностi до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, згiдно якої право громадян визначаються виключно законами, а не iншими нормативно - правовими актами.
Згiдно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державнi соцiальнi стандарти та державнi соцiальнi гарантiї» мiнiмальний розмiр пенсiї за віком визначається виключно законами України, а не Постановами Кабiнету Miнicтpiв України, на якi посилається вiдповiдач. Оскiльки у добровiльному порядку вiдповiдач не прийняв заходи для усунення порушень прав позивача, то позивач звернувся до суду за захистом cвоїх прав.
Позивач в судове засідання не з’явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача - Управлiння Пенсiйного фонду України у Київському районi м.Харкова свого представника в судове засiдання не направив, про дату, час i мiсце судового засiдання був повiдомлений належним чином, надав до суду заперечення проти позову, в якому просить вiдмовити позивачу у задоволеннi позовних вимог в повному обсязі, оскiльки порядок обчислення пенсiй по iнвалiдностi настала внаслiдок калiцтва чи захворювання, i пенсiї у зв'язку з втратою годувальника внаслiдок Чорнобильської катастрофи визначається Кабiнетом Міністрів України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 20.07.1998 року та довідкою МСЕК серії ХАР-07 № 019496.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту Закон №796).
Статтею 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Отже, при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. та постанова Кабінету Міністрів України 16.07.2008 р за № 654 на які посилається відповідач у своїх запереченнях на позов та які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Відповідно до ст.. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою КМУ від 30.05.1997 року за № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі Про державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсій за віком, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.
Положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком, крім передбачених ч.1 цієї статті.
Також суд враховує вимоги ст. 71 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи" про те, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином відповідач повинен проводити перерахунок основної та додаткової пенсії позивачу, виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком у період з 1 січня 2007 року по 1 січня 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 15 грудня 2010 рік.
Згідно ст. 73 Закону України від 08.02.1995 р. №39/95-ВР «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» передбачено, що відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України. А ч.1 ст. 76 зазначеного Закону чітко визначено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності..
На пiдставi вищевикладеного, керуючись ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ вiд 28 лютого 1991 року зi змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17 листопада 2005 року № 3108 - IV, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування», ст.ст. 8-14, 71, 155, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС Україи, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районні М.Харкова щодо відмови здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 та з 23.05.2008 р. по 15.12.2010 р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м Харкова здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 та з 23.05.2008 р. по 15.12.2010 р. та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії та додаткової пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя