Справа №2-3904/10/04  

РІШЕННЯ  

Іменем     України  

(заочне)  

  21 грудня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:  

головуючого - судді     Донець О.В.  

при секретарі       Муленко К.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до  ХКП „Міськелектротранс”, 3-я особа Харківська  міська рада про  поновлення  на  роботі, стягнення  зарплати за  час  вимушеного прогулу, відшкодування  моральної шкоди,  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка звернулася  до  суду  з  позовними вимогами до ХКП „Міськелектротранс” про поновлення  на  роботі, стягнення  зарплати за  час  вимушеного прогулу, відшкодування  моральної шкоди, посилаючись на наступне.  

З 17.03.1975 р. вона працювала в ХКП «Міськелектротранс» у Жовтневому трамвайному депо на посаді учня водія трамваю, водія трамваю, диспетчера, сумлінно ставилася до своїх обов'язків, неодноразово заохочувалася, нагороджувалася, є Ветераном Праці.  

Згодом вона  була обрана головою Вільної профспілки ХКП «Міськелектротранс». ЇЇ діяльність як голови профспілки не подобалася адміністрації Жовтневого трамвайного депо і їй декілька разів робили попередження в усній формі, щоб вона припинила свою активну діяльність як голова профкому.  

10   берез   ня 2010 року заступник начальника Жовтневого трамвайного депо ОСОБА_2 перед закінченням нічної зміни (десь о 7-15 год.) викликав її до себе в кабінет, де наказав дати пояснення щодо, нібито, невиконання посадової інструкції при допуску до роботи водія ОСОБА_3, який, нібито, не мав контрольного талону, без наявності якого, водія не можна допускати до керування транспортним засобом, що мало місце 24 та 28 лютого 2010 р. Приблизно згадавши події двотижневої давнини, вона пояснила, що при допуску водія ОСОБА_3 особисто перевірила наявність у нього всіх документів (посвідчення водія, книжка водія та контрольного талону), які він, як і визначено положенням про книжку водія міського лектротранспорту, пред'являв їй у розгорнутому вигляді, і вона бачила контрольний талон. Поки вона давала усні пояснення, зміна добігла кінця (о 7-30 год.). ОСОБА_2 наказав негайно надати письмове пояснення, на що вона пояснила, що їй потрібно піти з роботи, щоб встигнути на автобус і терміново їхати до хворої матері, а пояснення  пообіцяла надати наступного дня.  

ОСОБА_2 все одно вимагав налання поясне, погрожуючи, що просто не випустить її з території депо. Такі дії керівника збентежили її та ввели у шоковий стан, через що вона, перебуваючи в мленому стані після нічної зміни, не в робочий час не змогла сконцентруватися, зібратися з думками та, під диктовку ОСОБА_2, змушена була написати, саме те, що від неї вимагали: „Водій ОСОБА_3 при виїзді показував свідчення водія, книжку водія все це в розгорнутому вигляді. Про те, що талон  раніше вилучений, диспетчер не попереджував, провірити наявність та достовірність талонів фізично диспетчеру складно”.  

12 березня 2010 року той же ОСОБА_2 передав їй лист № 498 від 12.03.2010р., у якому генеральний директор ХКП «Міськелектротранс» просив ВППЗ та ППО ВП ХКП «Міськелектротранс» дати згоду на її звільнення, згідно зазначеного вище пояснення, перекрутивши його зміст. Оперативний розбір цього випадку, якщо він і мав місце, не проводився. Зрозумівши, що її хочуть звільнити, вона питала у ОСОБА_2 про те, що буде з іншими диспетчерами депо, у яких на змінах також виїжджав водій ОСОБА_3? На це заступник начальника депо відповів, що вони входять до їхнього профсоюзу, і тому їм нічого не буде. Така відповідь керівника її шокувала та вкотре дала зрозуміти, що її дискримінують за профспілковою приналежністю, що заборонено ст.36 Конституції України.  

Щодо порушення нею п. 2.7. посадової інструкції, на підставі якого грунтується формальна причина її звільнення, то, такого порушення не було. Як завжди, так і у випадках з водієм ОСОБА_3 24 та 28 лютого 2010 р. перед допуском його до керування транспортним засобом, він пред'явив у розгорнутому вигляді  посвідчення водія, книжку водія та контрольний талон. Візуально усі документи були в наявності як 24, так і 28 лютого, тому, виконавши п. 2.7. посадової інструкції диспетчера, вона не мала підстав не допустити водія ОСОБА_3 до керування трамваєм.  

Коли ж пізніше з'ясувалося, що у ОСОБА_3, нібито, контрольний талон вилучено і 24 та 28 лютого 2010 р. його не могло бути у  останнього, вона зрозуміла, що ОСОБА_3 пред'являв їй або підроблений контрольний талон, або його кольорову копію. Якби у диспетчерській була інформація про водіїв із вилученими талонами, вона б засумнівалася у справжності талона ОСОБА_3 і одразу ж повідомила б керівництво про фальсифікацію документа. Але такої інформації щодо ОСОБА_3 у диспетчерській не було ані до 24 лютого, ані до 12 березня. Вона, не маючи підстав для сумніву у справжності документів, не бачила необхідності в проведенні додаткового експертного огляду талону,  та часу, оскільки в цей обмежений період потрібно випустити на лінію необхідну кількість водіїв. Водночас вона не мала підстав не допустити водія до рейсу. Натомість, відповідно до Положення про книжку водія міського електротранспорту, ОСОБА_3 зобов'язаний повідомити керівництво відповідних служб і депо про вилучення талону. Чи було це зроблено, їй не відомо.  Керівництво депо, дбаючи про безпеку перевезень, мало б довести цю інформацію до відома диспетчерів, чого не було зроблено.  

Другою формальною причиною її звільнення є порушення 3.2. посадової інструкції, який   надає їй право, а не обов’язок   «не допускати та відсторонювати від роботи водіїв... які не мають необхідних документів на право керування трамваєм». Тому право скористатися цим же правом належить лише їй, а невикористання нею її ж власного права не може бути навіть формальною підставою для звільнення.  

Оперативний розбір з приводу звинувачень в її адресу не проводився, рішення  про звільнення приймалося односторонньо і упереджено, додаткових пояснень, щодо інциденту за 24.02.2010 р. та 28.02.2010 р.,  вона надати не змогла, представників профспілки, членом якої вона є, при прийнятті рішення не повідомляли і не запрошували.  

В період з 20.03.2010 р. по 29.03.2010 р. вона знаходилась на амбулаторному лікуванні, що підтверджено лікарняним листом, тому не змогла раніше прибути до профкому для дачі пояснення згідно листа № 498. Під час лікування, в лікувальний заклад надісланий лист від ХКП «Міськелектротранс» з проханням надати інформацію щодо її захворювань. Такі дії є втручанням в її особисте життя і порушують ст.ст.21,22,32 Конституції України.  

30.03.2010 р. засідав профком первинної профспілкової організації Вільної профспілки ХКП «Міськелектротранс» з приводу листа від 12.03.2010 р. №498, 31.03.2010 року було засідання профкому ВППЗ з приводу цього ж листа, і згоди на розірвання трудового договору по ст.40 п. З КЗпП України профком ХКП «Міськелектротранс» та ВППЗ не давали, для більш детального вивчення обставин справи, якщо вони дійсно мали місце, недопущення і попередження в подальшому подібних випадків, та надання об'єктивного рішення профкомів зробили запит про надання ряду документів. Адміністрація ХКП „Міськелектротранс”, не дочекавшись відповіді профкому, наказом за №1366-ВК від 30.03.2010 р. звільнила її з посади диспетчера за ст. 40 п.З КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків.  

Роботодавцю було відомо, що вона з 20.03.2010 р. по 29.03.2010 р. лікувалася, і тому бути присутньою на профкомах, щоб дати пояснення з приводу звинувачень, не змогла. Профком первинної профспілкової організації та ВППЗ виконали умови ст. 247 п.10 КЗпП України та ст.ст. 38 п.10, 39, ЗУ „Про професійні спілки, їх права та гантії діяльності". Адміністрація ХКП «Міськелектротранс», порушуючи умви, передбачені ст.ст. 43,149, 252, КЗпП України, ст. 41 ЗУ „Про професійні яки, їх права та гарантії діяльності", а саме: не надала до профкомів обґрунтованого письмового подання ст. 43 п.2 КЗпП України; не дочекавшись відповіді прийняла рішення про звільнення; не побажала встановлювати причини, якщо такі дійсно мали місце, невиконання, або неналежного виконання позивачем трудових обов'язків, що стало приводом для звільнення і послужило підставою для розірвання трудового договору; вина працівника в невиконанні або в неналежному виконанні трудових обов'язків; важкість провини, обставини, при яких їх вчинено, наслідки провини, накладення на працівника раніше інших стягнень за дану провину; поведінка працівника до провини, його відношення до роботи; дотримання строків звільнення після накладення стягнень, якщо такі мали місце; систематичність порушень трудової дисципліни; застосування до позивача раніше заходів дисциплінарного або громадського стягнення, правильність накладення цих стягнень; підстава покладання обов'язків на працівника (правила внутрішнього трудового розпорядку, трудового договору, розпорядження роботодавця); причини невиконання обов'язків.  

До дисциплінарної відповідальності раніше вона не притягувалась, тому у поданні №498 від 12.03.2010 року Адміністрація ХКП «Міськелектротранс» було надане тільки її письмове пояснення, написане ситуаційно під диктовку ОСОБА_4, і посадова інструкція диспетчера, інших документів, які б підтвердили звинувачення і допомогли б прийняти об'єктивне рішення, не надавались. Таке письмове подання не можна вважати обґрунтованим, а звинувачення в порушенні посадової інструкції потребували підтвердження, вивчення та прийняття об'єктивного рішення.  

Адміністрація ХКП «Міськелектротранс», щоб позбавити голову Вільної профспілки брати активну участь у захисті соціально - економічних прав працівників ХКП «Міськелектротранс», звинуватила її у проступку, можливо який навмисно був створений, а можливо і взагалі не мав місце, а щоб скрити упередженість, без оперативного розбору, надала не обґрунтоване подання, не дочекавшись відповідей, звільнила безпідставно, необґрунтовано, з порушенням процедури звільнення з роботи.  

Під час звільнення 30.03.2010 року по ст. 40 п.3 КЗпП України з роботи, де вона пропрацювала майже 35 років і неодноразово заохочувалась і нагороджувалась, вона була надто схвильована, ображена, а тому поставила підписи в журналі про отримання трудової книжки, наказу про звільнення, повного розрахунку та на інших паперах, але повний розрахунок з нею проведений тільки 02.04.2010 року після її письмового звернення, що є грубим порушенням ст. 116 КЗпП України.  

В результаті протизаконних дій адміністрації ХКП «Міськелектротранс» вона стала вагатися чи потрібно відстоювати колег та свої соціально-економічні права, чи можливо торгувати своєю честю і совістю, в результаті чого втратила повноцінний сон, та можливість в життєво-установленому ритмі спілкуватися з своїми знайомими та друзями   ,   стала замикатися на проблемах, які виникли в результаті її звільнення. В процесі спілкування з своїми товаришами і чоловіком вона підсвідомо доводить про правильність та законність свого життєвого вибору у відстоюванні соціальних прав та інтересів. Хвилювання в результаті незаконного звільнення та наслідки незаконного звільнення призвели не тільки до фізичних та моральних страждань, а і до загострення її хвороб, які вона не взмозі лікувати так-як єдине джерело доходів, яке було у її сім’ї, вона втратила, незаконне звільнення з грубим порушенням чинного законодавства України призвело до розриву її нормальних життєвих зв'язків. Все це завдає їй моральні страждання, тому просить стягнути з відповідача в відшкодування завданої їй моральної шкоди 10 000 гр..  

В судовому засіданні позивачка, її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.  

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

Суд, вислухавши позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги законними та обгрунтованими, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що з 17.03.1975 р. ОСОБА_5 працювала в ХКП «Міськелектротранс» у Жовтневому трамвайному депо на посаді учня водія трамваю, водія трамваю, диспетчера, неодноразово заохочувалася, нагороджувалася, є Ветераном Праці, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивачки.  

Згодом ОСОБА_5 була обрана головою Вільної профспілки ХКП «Міськелектротранс».  

Наказом №1366-ВК від 30.03.2010 р. ОСОБА_5 звільнена з посади диспетчера за п.3 ст. 40 КЗпПУ за систематичне невиконання обов’язків.  

Підставою для звільнення стало нібито, невиконання позивачкою посадової інструкції при допуску до роботи водія ОСОБА_3, який, не мав контрольного талону, без наявності якого, водія не можна допускати до керування транспортним засобом, що мало місце 24 та 28 лютого 2010 р.  

Під час звільнення 30.03.2010 року позивачка отримала трудову книжку, наказ про звільнення та з нею був проведений повний розрахунок.  

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником  без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.  

  Відповідно до ст. 43 КЗпПУ розірвання договору з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 40 цього кодексу, може бути проведена лише за попередньою содою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.  

  Таким чином, обов’язковою умовою для звільнення працівника за п.3 ст. 40 КЗпПУ є систематичність невиконання працівником своїх обов’язків та обов’язкове застосовування до нього заходів дисциплінарного чи громадського стягнення. Крім того, за цією підставою працівник не може бути звільнений без згоди виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.  

Як пояснила позивачка ОСОБА_5, до дисциплінарної відповідальності раніше вона не притягувалась, заходи громадського стягнення до неї також не застосовувались.  

30.03.2010 р. засідав профком первинної профспілкової організації Вільної профспілки ХКП «Міськелектротранс» з приводу листа від 12.03.2010 р. №498, 31.03.2010 року було засідання профкому ВППЗ з приводу цього ж листа, і згоди на розірвання трудового договору по ст.40 п. З КЗпП України профком ХКП «Міськелектротранс» та ВППЗ не давали, для більш детального вивчення обставин справи, якщо вони дійсно мали місце, недопущення і попередження в подальшому подібних випадків, та надання об'єктивного рішення профкомів зробили запит про надання ряду документів.  

Таким чином, станом на 30.03.2010 р., на день видання наказу про звільнення ОСОБА_5 з посади диспетчера за ст. 40 п.З КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків, адміністрація ХКП „Міськелектротранс” не мала згоди профкому на її звільнення.  

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Представник відповідача не з’явився в судове засідання та не надав доказів, які б спростовували пояснення позивачки та надані нею докази.  

Таким чином, суд вважає доводи позивачки такими, що знайшли своє повне підтвердження. Звільнення ОСОБА_5 здійснено з порушенням вимог п.3 ст. 40, ст.. 43 КЗпПУ, а тому наказ № 1366-ВК від 30.03.2010 р. про звільнення ОСОБА_5  за ст.40 п.3 КЗпП України суд визнає незаконним та поновлює її на роботі на посаді диспетчера Жовтневого трамвайного депо ХКП „Міськелектротранс”.  

Відповідно до ст.. 235 КЗпПУ, суд також стягує з ХКП „Міськелектротранс” на користь позивачки заробітну плату  за  час  вимушеного прогулу у розмірі 16 868, 10 грн., з яких зарплату у розмірі місячного заробітку 1938 грн. 86 коп. підлягає негайному стягненню.  

В результаті незаконного звільнення ОСОБА_5 відчуває хвилювання та моральні страждання, що призвело до загострення її хвороб, які вона не взмозі лікувати так-як єдине джерело доходів, яке було у її сім’ї, вона втратила, незаконне звільнення з грубим порушенням чинного законодавства України призвело до розриву її нормальних життєвих зв'язків. Все це завдало їй моральну шкоду, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині та стягує з відповідача на користь ОСОБА_5 в відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.  

  Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд також стягує з відповідача в доход держави судовий збір в розмірі 168,68 грн. та 8,5 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 10,11,60,212-215,224-226 ЦПК України, ст..ст. 40,43, 232,233,235-238 КЗпПУ, суд -  

  ВИРІШИВ:  

  Позовні вимоги  ОСОБА_5  задовольнити.  

Визнати незаконним наказ № 1366-ВК від 30.03.2010 р. про звільнення ОСОБА_5  за ст.40 п.3 КЗпП України.  

Поновити  ОСОБА_5 на  роботі на посаді диспетчера Жовтневого трамвайного депо ХКП „Міськелектротранс”, що виконати негайно.  

Стягнути з ХКП „Міськелектротранс” на користь ОСОБА_5 заробітну плату  за  час  вимушеного прогулу у розмірі 16 868, 10 грн., з яких  зарплату у розмірі місячного заробітку 1938 грн. 86 коп. піддати  негайному   стягненню.  

Стягнути з ХКП „Міськелектротранс” на користь ОСОБА_5 в відшкодування  моральної шкоди 10 000 грн.  

Стягнути  з ХКП „Міськелектротранс” в дохід держави витрати по оплаті державного мита в розмірі 177,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього  288  грн.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.  

        Суддя