Справа 2-2538/10/15
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого-судді - Шмадченко С.І.,
при секретарі - Бурдіній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка просить визнати недійсним договір поруки № 169-П/2 від 02 квітня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та ВАТ ВТБ Банк.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що її чоловік ОСОБА_2 02 квітня 2008 року уклав з ВАТ ВТБ Банк договір поруки № 169-П/2 та додаткові угоди до договору № 1 від 17.04.2008 р., №2 від 28.10.2008 р. Згідно умов договору ОСОБА_2 поручався перед банком за виконання зобов’язань позичальника за генеральною угодою № 169 від 02.04.2008 р. та договорами про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1 від 02.04.2008 р., № 169-Ю/2 від 07.04.2008 р., № 169-Ю/3 від 09.04.2008 р., № 169-Ю/4 від 17.04.2008 р.
У разі невиконання зобов’язань за угодою або договорами про відкриття кредитної лінії ОСОБА_2 та позичальник відповідає перед банком як солідарні боржники.
Позивачка вважає договір поруки таким, що суперечить вимогам ч.2 ст.65 СК України, а саме вона не давала письмової згоди на укладення чоловіком договору поруки. Даний договір повинен бути нотаріально посвідчений та потребує державної реєстрації.
Крім того, укладений ОСОБА_2 договір поруки суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх дітей. У разі звернення стягнення на спільну власність подружжя за договором поруки, сім’я ОСОБА_2 потрапить у тяжке матеріальне становище та не зможе гарантувати належні дітям майнові та житлові права.
Чоловік помилково вважав, що він поручається лише особистими коштами, а не нерухомим майном, та тим паче не підозрював, що поручається усім спільним майном подружжя, та не мав на меті ставити сім’ю у тяжке становище.
Позивачка вважає підставою для недійсності договору поруки, суперечність можливих наслідків виконання договору вимогам законодавства, а саме ст..55,ст..180 СК України та ст..8,18 ЗУ «Про охорону дитинства».
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 та з-ї особи ОСОБА_2 ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити.
Представник Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення «Харківська регіональна дирекція ВАТ ВТБ Банк (далі ВАТ ВТБ Банк) проти позову позивачки заперечувала, посилалася на те, що доводи позивача, викладені у позові є необгрунтованими, безпідставними та такими що не відповідають дійсності. Договір поруки був укладений відповідно до вимог норм діючого законодавства. Зокрема з додержанням норм законодавства щодо форми договору поруки та норм діючого законодавства щодо повноважень сторін правочину.
Заслухавши сторони, дослідивши надані до позову докази, суд у позові відповідачки відмовляє, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
02 квітня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 169-П/2. Згідно умов договору ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання позичальником своїх зобов’язань в повному обсязі за Генеральною угодою №169 від 02.04.2008 р. та кредитними договорами про відкриття кредитної лінії.(а.с.7-8)
Указаний правочин вчинений у письмовій формі та підписаний представником ВАТ ВТБ Банк, ОСОБА_2, позичальником, що відповідає вимогам ст..207 ЦК України, згідно якої, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст.. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Отже порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядженням майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
З наданих до справи заяв від 02.04.2008 р., від 17.04.2008 р., від 28.10.2008 р. вбачається, що позивачка не заперечувала проти підписання її чоловіком ОСОБА_2 договору поруки № 169-П/2 від 02.04.2008 р. та додаткових угод до договору поруки (а.с.28-30).
Згідно зі ст.65 СК України згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином суд доходить до висновку, що договір поруки №169-П/2, який був укладений 02 квітня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк і ОСОБА_2 відповідає вимогам діючого законодавства.
Керуючись ст..ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, ст..207,ст..553, ст..547 ЦК України, ст..65 СК України, суд
В И Р І Ш И В :
У позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд протягом 10днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя