Справа №2-6275/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року                                                                                          місто  Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого – судді Котенко О.А., при секретарі – Чайка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Сумської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за кордон,-

                                                                ВСТАНОВИВ:

   Позивач звернулася до суду з позовом і свої вимоги обгрунтовує тим, що від шлюбу з ОСОБА_2 має сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шлюб між ними був розірваний в 2007 році. Після розірвання шлюбу дитина проживає з нею.  Згідно з рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 02.04.2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до неї про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено за необгрунтованістю. Після розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 склались неприязні стосунки, він переслідував її, погрожував. Поведінка батька впливала і на психологічний стан дитини. Дитина після відвідин відповідача та його батьків ставала плаксивою,лякливою, погано спала.  Дитина потребувала зміни оточення та створення сприятливого психологічного клімату.  Саме в інтересах дитини, не поставивши до відома батька дитини, вона вимушена була вивезти сина до Росії (Московської області)  за місцем проживання чоловіка ОСОБА_4, з яким вона уклала шлюб 15.12.2009 року. За період проживання в Росії син відвідує дитячий садок «Золотий півник», де створені всі умови  для всебічного розвитку дітей, індивідуально дитина займається з логопедом та педагогом-психологом, оскільки у ОСОБА_3 були емоційні ускладнення.  Всі витрати по створенню здорового психологічного клімату для ОСОБА_3 взяв на себе її чоловік ОСОБА_4, дитина називає його татом. Відносини, що склалися між нею та відповідачем, позбавляють її можливості отримати від відповідача нотаріально завірену згоду на виїзд сина до Росії, тому вона вимушена звернутись до суду з позовом. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким дозволити виїзд дитини – ОСОБА_3  за межі України в супроводі матері – ОСОБА_1 до повноліття дитини для подальшого навчання та оздоровлення без згоди та супроводу батька дитини (а.с.93-94).

В судовому засіданні позивач, представники позивача позовні вимоги підтримали з зазначених підстав.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали, пояснивши, що ні за яких умов відповідач не згоден надати дозвіл на виїзд дитини за кордон. Відповідачу та його батькам створюються перешкоди у вихованні  дитини та спілкуванні з дитиною і в той час,  коли дитина проживала в м.Суми, і коли без згоди батька дитину вивезли за кордон. З приводу створення йому перешкод у спілкуванні з дитиною він звертався з численними заявами до правоохоронних органів, у провадженні Зарічного районного суду м.Суми перебуває справа за його позовом та його батьків  про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Також він звернувся з заявою до органів прокуратури про здійснення перевірки факту незаконного вивозу малолітньої дитини за кордон. Розпорядження Ковпаківської районної в м.Суми адміністрації від  20.12.2007 року про встановлення порядку його участі у вихованні дитини  є чинним і підлягає виконанню позивачкою. В суді є невирішений спір з ОСОБА_1 про усунення перешкод для зустрічей з дитиною, що також є перешкодою згідно з Законом «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" для виїзду позивачки та дитини за кордон. Просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, показання свідків, перевіривши матеріали справи, вважає позов обгрунтованим і таким, що підллягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено, що з 22.11.2003 року сторони перебували у шлюбі, від шлюбу мають дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між стронами розірваний в 2007 році.

Викладені обставини підтверджуються свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.5), свідоцтвом про народження дитини (а.с.6).

15.12.2009 року позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином РФ ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу (а.с.21).

Згідно з рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 02.04.2008 року (а.с.7-9) ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини з ним. В цьому ж рішенні суду зазначено, що відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 01.10.2007 року дитина залишена на виховання матері ОСОБА_1

Відповідно до розпорядження Ковпаківської районної в м.Суми адміністрації від 20.12.2007 року (а.с.63) встановлений порядок участі ОСОБА_2 у вихованні сина, визначений  час зустрічей з дитиною щоп’ятниці з 17-00 до 18-00 години суботи в зимовий період та до 19-00 години в літній. В теперішній час в провадженні Зарічного районного суду м.Суми перебуває справа за позовом ОСОБА_2 та його батьків до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, провадження по якій зупинено.

Свідок ОСОБА_5, яка працювала вихователем в дитячому садку «Олімпійський» (м.Суми), який відвідував ОСОБА_3 в 2008-2009 роках, підтвердила, що батька ОСОБА_3 вона бачила в дитячому садку двічі. Після одного з відвідувань дитина була дуже засмучена, плакала, ОСОБА_3 побоювався, що батько забере його з собою. ОСОБА_3 прив’язаний до матері.

Свідок ОСОБА_4, який є чоловіком позивачки, суду підтвердив, що в 2008 році позивачка та він зверталися до відповідача щодо надання дозволу на виїзд дитини, але відповідач відмовив, при цьому зазначивши суму коштів в доларах (20 тис.), при сплаті якої він може погодитися на надання дозволу. Після відвідувань ОСОБА_3 відповідача та його родини дитина була дуже плаксивою, з ОСОБА_3 неможливо було спілкуватися. З приводу спілкування з дитиною відповідач не звертався до його дружини ОСОБА_1 Він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 в грудні 2009 року. Він, його дружина ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який називає його «татом», проживають в його квартирі в Підмосков’ї. В квартирі створені умови для проживання дитини, де ОСОБА_3 має окрему кімнату, оскільки він перепланував двохкімнатну квартиру в трьохкімнатну.  

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

З 01.09.2009 року дитина відвідує дитячий садок «Золотой петушок» в Московській області, де проходить загальноосвітню програму «Райдуга» та додаткові заняття з хореографії, плавання, лікувальної фізкультури, англійської мови, займається з вчителем-логопедом та педагогом-психологом (а.с.17, 110, 114). В цоьму дошкільному закладі створені всі умови для всебічного розвитку дітей. Дитина потребувала консультації лікаря-психіатра влітку 2009 року, що пояснювалось його відвідуваннями сім’ї відповідача, реакцією дитини після спілкування з батьками відповідача, що підтверджується консультативним висновком лікаря-психіатра (а.с.18,111).

Всі витрати по наданню освітніх послуг дитині в дитячому садку «Золотий петушок» взяв на себе чоловік позивача ОСОБА_4, що підтверджується договором про надання освітніх послуг (а.с.116-119,120-130). Позивач ОСОБА_1 з дитиною та чоловіком ОСОБА_4 проживають в квартирі, яка належить останньому в селищі «Сосенское» Московської області (а.с.156-160). Позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 отримали дозвіл на тимчасове проживання в Московській області за місцем проживання чоловіка позивачки ОСОБА_4

З оглянутих в судовому засіданні фотокарток дитини за час його перебування в Московській області вбачається, що дитина почуває себе впевнено, змінився на краще емоційний стан дитини, ОСОБА_3 щасливий і радісний в оточенні своїх рідних, з ким він проживає, та вихователя і друзів в дитячому садочку.

Відповідач ОСОБА_2 ухилявся від виконання обов’язків по утриманню дитини. Згідно з рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 03.12.2010 року (а.с.230-231) з відповідача стягнута неустойка за прострочення сплати аліментів в розмірі  15000грн. та встановлено, що з 15.08.2007 року по 01.01.2010 року утворилася заборгованість по сплаті аліментів в сумі 4585грн.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ.  

Згідно ст. 3 зазначеного Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється при пред'явленні одного з документів, вказаних в ст. 2 цього Закону. Відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.  

Згідно п. 18 Правил оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, в редакції затвердженої Постановою КМУ від 24.03.2004р. № 380, оформлення проїзного документу здійснюється на підставі згоди батьків, а у разі, коли вони не перебувають в шлюбі між собою за наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлений на підставі рішення суду.  

Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Як встановлено в суді, відповідач  відмовлявся надавати згоду на виїзд дитини за кордон. В судовому засіданні представник відповідача заявив, що такої згоди відповідач за жодних умов не надасть.  

Неодноразові звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу перетину ОСОБА_1 разом з дитиною державного кордону України не мають доказового значення для вирішення цієї справи, а лише підкреслюють ту неприязнь та недовіру зі сторони відповідача по відношенню до позивачки.    Суд звертає увагу сторін на те, що процес вирішення будь-яких суперечок між батьками неповнолітніх дітей не повинен негативним чином впливати на права та інтереси цих дітей. Суд не заперечує право батька на отримання повної і достовірної інформації щодо місця перебування його дитини, проте реалізація такого права відповідачем, на думку суду, здійснюється недобросовісно, і шкодить інтересам в першу чергу дитини. Позивач не приховує від відповідача місце проживання (перебування)  дитини, зазначаючи під час судового розгляду справи, що віповідач має можливість спілкуватися з дитиною за місцем проживання дитини в Московській області. Але за час судового розгляду справи відповідач не виявив бажання зустрітися з дитиною, продовжуючи звертатися з заявами до правоохоронних органів щодо вивозу дитини за кордон. При недосягненні згоди з позивачкою щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною відповідач не позбавлений можливості звернутись до органу опіки та піклування або до суду з приводу визначення  його участі у вихованні дитини згідно з ст.ст.158-159 СК України.

Наявність в суді невирішеного спору за позовом ОСОБА_2 та його батьків до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не є підставою для відмови в позові щодо надання дозволу на виїзд дитини за кордон у супроводі матері. Введення тимчасових обмежень у праві виїзду за кордон особи згідно з ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» є обмеженням конституційних прав громадян і наявність підстав для цього може бути предметом окремого судового спору.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Рішенням суду місце проживання дитини – ОСОБА_3 визначено з матір’ю, з якою дитина проживає весь час після розлучення з відповідачем. В задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з ним йому було відмовлено. Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки вихованням та всебічним розвитком дитини займається позивачка ОСОБА_1 та її чоловік, виїзд дитини за межі України у супроводі матері відповідає інтересам  дитини, за своєю метою має сприяти загальному гармонійному розвитку, оздоровленню дитини, навчанню дитини, в той же час відповідач безпідставно відмовляється від нотаріального посвідчення оформлення проїзних документів, що в розрізі даних правовідносин порушує права та інтереси дитини. Суд приймає до уваги сумлінне ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх батьківських обов’язків.

Згідно з ст.367 ЦПК України не передбачено негайне виконання рішення суду в частині дозволу виїзду дитини за межі України.

Керуючись ст.ст.150, 155, 157, 161 Сімейного кодексу України,  ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215  ЦПК України,-

                                                                  ВИРІШИВ:

      Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Дозволити виїзд за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1   в супроводі матері - ОСОБА_1  до повноліття дитини для подальшого його навчання та оздоровлення без згоди та супроводу батька – ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 08грн.50коп. в відшкодування судового збору і 120 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до  апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми.    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.          

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  

       СУДДЯ                                                                                                О.А.КОТЕНКО