АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Римар Т.М.
суддів – Стадника О.Б., Кунця І.М.
за участю прокурора – Горбуляка І.В.
потерпілого – ОСОБА_1
представника потерпілого – адвоката ОСОБА_2
засудженого – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_1 на вирок Збаразького районного суду від 14 квітня 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ст. Вишнівець Збаразького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою технічною освітою, непрацюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч.1 ст.185 КК України на 5 місяців арешту.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 постановлено рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 залишено без змін — підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 в його користь 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
________________________________________________________________________________
Справа № 11 – 238, 2010 р. Головуючий у І інстанції – Ткаченко О.М. Категорія – ч.1 ст.185 КК України Доповідач – Римар Т.М.
Постановлено стягнути з засудженого 797 грн. 64 коп. судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за злочин, який згідно вироку, вчинений за наступних обставин.
31 березня 2009 року у вечірню пору доби ОСОБА_3 таємно викрав з території нежитлового господарства ОСОБА_1, яке знаходиться по АДРЕСА_3 три дерев'яні балки, тринадцять крокв, двадцять одну дошку загальним об'ємом 3,6 куб. метрів, які за допомогою автомобіля САЗ-3507 д.н.з. НОМЕР_1, який згідно доручення знаходиться в користуванні його сина ОСОБА_4, перевіз на земельну ділянку своєї дружини ОСОБА_5, яка розташована по АДРЕСА_2. В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода на загальну суму 5040 грн.
В апеляціях:
- засуджений ОСОБА_3 стверджує, що злочину за який його засуджено не вчиняв, на досудовому слідстві себе обмовив. Вказує, що проведена експертиза, не підтвердила, що сліди автомобіля, які виявлені на території господарства ОСОБА_1, були залишені автомобілем, яким користується його син ОСОБА_4 Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;
- потерпілий ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування.
Стверджує, що досудовим слідством та судом неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_3, за ч.1 ст.185 КК України, оскільки злочин ним було вчинено за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, відбитки пальців якого виявлені на місці вчинення злочину, крім того, в результаті злочинних дій ОСОБА_3 йому була завдана значна шкода, а тому його дій слід було кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України.
Вказує, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого, є несправедливим внаслідок м'якості. Зазначає, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні цивільного позову, при обранні міри покарання засудженому суд не врахував думку потерпілого, а також судом не враховані фактичні обставини справи.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляцію, а апеляцію потерпілого просить відхилити, потерпілого ОСОБА_1 та його представника – адвоката ОСОБА_2, які підтримали подану потерпілим апеляцію, а апеляцію засудженого просять залишити без задоволення, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку і відсутність підстав для задоволення апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.
Вина засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, повністю доведена зібраними та дослідженими судом першої інстанції доказами, які наведено у вироку.
Щодо доводів засудженого в апеляції про те, що злочину, за який його засудженого, він не вчиняв, а на досудовому слідстві себе обмовив, то вони є безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, з протоколу явки з повинною ОСОБА_3 (а.с.75) та його пояснень (а.с.76) вбачається, що він сам без фізичного чи морального тиску з боку працівників міліції написав, що саме він 31.03.2009 року викрав з хутора Дубини будматеріали (3 дерев’яні балки, 13 крокв, 21 дошку), які загрузив в кузов автомобіля САЗ-3507 д.н.з. НОМЕР_1 та завіз на земельну ділянку, що розташована в смт. Вишівець по вул. Садовій, де в подальшому згідно протоколу огляду місця події (а.с.26) було виявлено та вилучено 3 дерев’яні балки, 13 крокв, 21 дошку, що не заперечив в суді першої інстанції сам засуджений.
В ході досудового слідства засуджений ОСОБА_3 неодноразово допитувався в присутності свого адвоката ОСОБА_6 і щоразу під час допитів давав детальні та послідовні покази щодо вчинення ним крадіжки будматеріалів з господарства ОСОБА_1 (а.с.85, 169). Крім того, щоразу під час допитів ОСОБА_3 роз’яснювалась ст.63 Конституції України, згідно якої він міг відмовитись давати показання проти себе, проте жодного разу він цього не зробив, а давав признавальні покази про вчинення крадіжки будівельних матеріалів з господарства ОСОБА_1 на хуторі Дубини.
Під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_3 детально показав та розказав, як саме він вчинив вказану крадіжку (а.с.89).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що був присутнім в якості понятого під час відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_3, який під час вказаної слідчої дії добровільно, без будь-якого примусу, розказував та показував як вчинив крадіжку будівельних матеріалів з господарства ОСОБА_1 (а.с.243).
З урахуванням наведеного доводи ОСОБА_3, що він злочину не вчиняв, а в ході досудового слідства обмовив себе спростовуються зібраними у справі доказами і, зокрема, його особистими показаннями під час досудового слідства, які суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони підтверджені сукупністю інших об’єктивних доказів.
Щодо твердження засудженого про те, що проведена експертиза не підтвердила того, що залишені на місці вчинення злочину автомобільні сліди належать автомобілю САЗ-3507 д.н.з. НОМЕР_1, який згідно доручення знаходиться у користуванні його сина ОСОБА_4, то воно є також безпідставним, оскільки згідно висновку судово-трасологічної експертизи №1-560/09 від 04.06.2009 року виявлені 03.04.2009 року в ході огляду місця події –господарства ОСОБА_8, що на АДРЕСА_3, сліди шин, які були зафіксовані на гіпсовому зліпку, залишені шинами задніх здвоєних коліс автомобіля САЗ-3507 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с133-142).
Також безпідставними є доводи потерпілого ОСОБА_1 про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.185 КК України, оскільки досудовим слідством та судом його дії кваліфіковано правильно.
Твердження потерпілого про те, що дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючою ознакою спричинення йому значної шкоди та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, є безпідставні.
ОСОБА_1, вказуючи на неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3, посилається на те, що злочин останнім було вчинено з участю сина - ОСОБА_4, оскільки на місці вчинення злочину було вилучено пляшку з під горілки з відбитком його пальця, а тому вважає, що злочин був вчинений за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4
В ході досудового та судового слідства дані доводи ОСОБА_1 ретельно перевірялись і підтвердження не знайшли.
Як вбачається з матеріалів справи дійсно під час огляду місця події було виявлено та вилучено пляшку з-під горілки (а.с.15) і згідно висновку дактилоскопічної експертизи виявлений на поверхні даної пляшки слід пальця руки залишений середнім пальцем лівої руки, ОСОБА_4 (а.с.118-119), однак, як ствердив свідок ОСОБА_4 дана пляшка з-під горілки ним була викинута на його автомобіль САЗ-3507 д.н.з. НОМЕР_1 для того, щоб разом з іншим сміттям вивезти на смітник, в господарстві потерпілого ОСОБА_1 він ніколи не був, 31.03.2009 р. автомобілем САЗ-3507 д.н.з. НОМЕР_1 нікуди не їздив, а приблизно з 17 год. разом з своєю дружиною ОСОБА_9 перебував в гостях у ОСОБА_10, що підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 під час досудового та судового слідства (а.с.101, 103, 235-236).
Безпідставним є твердження ОСОБА_1 про те, що злочином йому завдана значна шкода, оскільки згідно примітки 2 до ст.185 КК України значна шкода визначається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 28 травня 2004 року “Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб” визнаючи діяння, вчинене після 1 січня 2004 р., таким, яке тягне кримінальну або адміністративну відповідальність, та кваліфікуючи його, - у разі, коли настання відповідальності чи кваліфікація обумовлені певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - необхідно виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” для відповідного року (з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”).
Соціальна пільга на момент вчинення злочину - 31.03.2009 року становила 302 грн. 50 коп., тобто для того щоб потерпілому була завдана значна шкода, сума збитків повинна була б становити мінімум 30250 грн., а сума збитків, які були завдані ОСОБА_1 становить 5040 грн. згідно довідки від 15.05.2009 р. (а.с.68).
Також необґрунтованими є доводи потерпілого про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди, оскільки, викрадені ОСОБА_3 будівельні матеріали повністю повернуто ОСОБА_1
Посилання ОСОБА_1 в обґрунтування свого цивільного позову на “Локальний кошторис на влаштування покрівлі будинку”, виданий ПП “Помічник”, правильно визнано судом першої інстанції необґрунтованим та не взято до уваги, оскільки даний кошторис не містить жодних даних про його належність до будинку потерпілого, крім того, твердження ОСОБА_12 про те, що саме засуджений розібрав його будинок не знайшли свого підтвердження ні на досудовому слідстві ні в суді, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив потерпілому у задоволенні його цивільного позову в повному обсязі, а задовольнив його частково - в частинні стягнення 3 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення, яке б сприяло запобіганню вчиненню нею нових злочинів.
Суд першої інстанції зазначені вимоги закону належним чином та в повній мірі врахував і призначив ОСОБА_3 покарання, яке відповідає вчиненому і є таким, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Як вбачається з вироку, покарання ОСОБА_3 призначено з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, який позитивно характеризується за місце проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, викрадене майно повернуто потерпілому.
Колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженому ОСОБА_3 є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Збаразького районного суду від 14 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3 — без змін .
Головуючий –
Судді -