У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі :
Головуючого – Декайла П.В.
Суддів – Гавриш Г.П., Крукевича М.Н.
з участю прокурора – Маслюка О.П.
засудженого – ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора Бережанського району на вирок Бережанського районного суду від 14 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець
та житель АДРЕСА_1
кв. 51, українець, гр-н. України, одружений, має
утриманні трьох дітей, не працюючий, раніше
судимий :
24 червня 2010 року Тернопільським міськрай-
судом за ч.2 ст. 309 КК України до 3-х років
позбавлення волі із звільненням від відбування
покарання з випробуванням та іспитовим строком
на два роки і шість місяців
засуджений за ч.2 ст.309 КК України до 3-х років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України призначене засудженому ОСОБА_1 покарання за цим вироком та покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року визначено виконувати самостійно.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 змінений з застави на взяття під варту із залу суду.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та
житель АДРЕСА_2
Тернопільської області, українець, гр-н. України,
розлучений, має на утриманні одну дитину, не
працюючий, раніше не судимий
засуджений за ч.2 ст.307 КК України до 5-ти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на два роки.
У відповідності до ст. 76 КК України зобов’язано засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання і періодично з’являтись в ці органи для реєстрації.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишена попередня у вигляді застави.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець
м. Бережани, українець, гр-н.України, одружений,
пенсіонер, житель АДРЕСА_3 в силу ст.89 КК
України не судимий
засуджений за ч.2 ст.307 КК України до 5-ти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на два роки.
У відповідності до ст.76 КК України зобов’язано засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання і періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 залишена попередня у вигляді застави.
Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати.
Згідно вироку суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, перебуваючи на лікуванні в Тернопільському обласному наркологічному диспансері в період часу з 01 по 04 березня 2010 року, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, який теж разом з ним перебував на лікуванні у даному медичному закладі, з проханням підшукати особу, яка б збула йому наркотичний засіб. Погодившись на цю пропозицію ОСОБА_2 на початку березня 2010 року в АДРЕСА_2 вступив у змову із ОСОБА_3, направлену на незаконне придбання наркотичних засобів з метою їх подальшого збуту ОСОБА_1 З цією метою ОСОБА_3 16 березня 2010 року близько 10 год. за попередньою змовою із ОСОБА_2 незаконно придбав на смітнику під мостом через річку "Ценівка", що в АДРЕСА_2 макову солому, що знаходилася в поліетиленовому мішку, який ОСОБА_3 переніс до свого місця проживання по АДРЕСА_3, де разом із ОСОБА_2 зберігали вказаний наркотичний засіб з метою його збуту.
Доводячи свій злочинний намір до кінця, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою домовленістю між собою, 16 березня 2010 року в період з 14 до 15 год. в АДРЕСА_2 біля автодороги Стрий-Тернопіль незаконно збули за 1200 грн. ОСОБА_1 коробку, в якій було упаковано поліетиленовий мішок із наркотичним засобом, який згідно висновку експерта № 2-384/10 від 01.04.2010 року має ботанічні ознаки рослини мак снодійний, містить наркотичні алкалоїди опію морфін, кодеїн і є маковою соломою, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Маса макової соломи в перерахунку на суху речовину становить 1281,29 грам, що відноситься до великих розмірів.
Цього ж дня ОСОБА_1 було затримано працівниками міліції в с.Комарівка Бережанського району із вищевказаним наркотичним засобом, під час того, як він його перевозив із с. Шибалин в м. Тернопіль.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, посилаючись на ряд пом’якшуючих його вину обставин, вважає, що суд 1-ї інстанції не взяв їх до уваги, а тому призначив занадто суворе покарання. У зв’язку з цим апелянт просить пом’якшити призначене йому судом покарання та не позбавляти його волі, надавши йому можливість забезпечувати та допомагати своїй сім’ї.
В змінах до апеляції прокурор Бережанського району, посилаючись на невірне застосування ч.4 ст.70 КК України, просить вирок суду в частині призначення засудженому ОСОБА_1 покарання змінити та вважати засудженим ОСОБА_1 за ч.2 ст.309 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити йому покарання за сукупністю злочинів з урахуванням вироку Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.309 КК України до 3-х років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України та іспитовим строком 2 роки і 6-ть місяців і кожен з цих вироків виконувати самостійно.
Вирок стосовно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржений.
Заслухавши доповідача, виступ засудженого ОСОБА_1, міркування прокурора, який підтримав зміни до апеляції прокурора Бережанського району і просить вирок в частині призначення міри покарання засудженому ОСОБА_1 змінити, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, а зміни до апеляції прокурора Бережанського району підлягають до задоволення.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджуються як повним визнанням ним своєї вини, так і доказами зібраними під час проведення досудового слідства, з якими засуджений погодився, відмовившись від їх додаткового дослідження в ході судового розгляду.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.309 КК України є вірною.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1 за ч.2 ст.309 КК України, суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який засуджений за вчинення аналогічного злочину, судимість за який на даний час не знята та не погашена в установленому законом порядку, що свідчить про стійке небажання останнього стати на шлях виправлення та перевиховання. Одночасно суд 1-ї інстанції врахував також те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, його позитивну характеристику за місцем проживання та наявність на його утриманні трьох малолітніх дітей.
Проаналізувавши всі наявні обставини по справі в їх сукупності суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність призначення засудженому ОСОБА_1 за вчинений злочин покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою його засуджено.
Разом з тим призначаючи остаточне покарання засудженому ОСОБА_1, суд 1-ї інстанції невірно застосував ч.4 ст.70 КК України, оскільки в порушення вимог даної статті не призначив йому покарання за сукупністю злочинів.
Як видно з матеріалів справи вироком Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року, який постановлений після вчинення даного злочину, ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.309 КК України до 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України та іспитовим строком на 2-а роки і 6-ть місяців.
В відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 із змінами від 10.12.2004 року, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Отже, призначивши ОСОБА_1 за ч.2 ст.309 КК України покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі, суд 1-ї інстанції зобов’язаний був на підставі ч.4 ст.70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів з урахуванням вироку Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року, яким останній засуджений за ч.2 ст.309 КК України до 3-х років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України та іспитовим строком на 2-а роки і 6-ть місяців і за правилами ст.72 КК України виконувати кожен з них самостійно.
В зв’язку з цим вирок в цій частині підлягає до зміни.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Зміни до апеляції прокурора Бережанського району задовольнити повністю.
Вирок Бережанського районного суду від 14 вересня 2010 року в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_1 змінити.
Вважати засудженим ОСОБА_1 за ч.2 ст.309 КК України до 3-х років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити йому покарання за сукупністю злочинів з урахування вироку Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2010 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.309 КК України до 3-х років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України та іспитовим строком на 2-а роки і 6-ть місяців і кожен з цих вироків виконувати самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий:
Судді апеляційного суду: