АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Римар Т.М.
суддів – Стадника О.Б., Кунця І.М.
за участю прокурора – Горбуляка І.В.
захисника – адвоката ОСОБА_1
засудженого – ОСОБА_2
потерпілої – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на вирок Лановецького районного суду від 30 липня 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, має утриманні одну дитину, раніше не судимого, -
засуджено:
- за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в сумі 850 грн.;
- за ч.2 ст.296 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в сумі 4 080 грн. за
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання у виді штрафу в сумі 4 080 грн.
Міру запобіжного захисту засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередню – підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_2. визнаний винним та засудженим за злочини, які згідно вироку, вчиненні за наступних обставин.
8 червня 2009 року приблизно о 00 год. 30 хв. ОСОБА_2. разом з іншою особою, справа про обвинувачення якої виділена в окреме провадження, знаходячись біля вхідних дверей клубу, що розташований в с. Нападівка Лановецького району Тернопільської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю ігноруючи загальноприйняті правила моральності та поведінки, використавши малозначимий привід до конфлікту, висловлюючись нецензурними словами на адресу ОСОБА_5, погрожуючи їй фізичною розправою, безпричинно штовхнув останню рукою в плече, від чого вона впала на землю. Після цього, ОСОБА_2., продовжив грубо порушувати громадський порядок, виражаючи при цьому явну неповагу до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, а саме безпричинно наніс ОСОБА_5, яка підвелась на ноги, удар рукою в обличчя від чого остання знову впала на землю, де інша особа нанесла їй ряд ударів ногами та руками по тулубу та ногах, чим спричинили ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця і дрібних саден верхньої повіки лівого ока, синців правого стегна, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 15 грудня 2009 року №2773 відносяться до легких тілесних ушкоджень. Внаслідок вчинення ОСОБА_2. та іншою особою вищевказаних хуліганських дій, які продовжувались тривалий час та вперто не припинялися, було зірвано культурно-масовий захід – проведення дискотеки для молоді та пошкоджено одяг ОСОБА_5
12 вересня 2009року приблизно о 00год. 30 хв. ОСОБА_2, знаходячись на ставку, що в с. Буглів Лановецького району Тернопільської області, наніс ОСОБА_6 три удари долонею по щоці, після чого руками зловив його за плечі та відштовхнув в сторону, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді слабо вираженого блідо-синюшного синця лівої щоки та синців на внутрішній поверхні середньої третини передпліччя, які згідно висновку судово-медичної експертизи №131 від 1.12.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не викликають розладу здоров’я.
В апеляції потерпіла ОСОБА_3, просить вирок суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання скасувати внаслідок м’якості, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання, а саме - у вигляді громадських робіт, посилаючись на те, що вона та інші потерпілі не побачили в поведінці ОСОБА_2 щирого каяття, оскільки тільки під час судових дебатів засуджений визнав свою вину та погодився з тим, що вдарив ОСОБА_6 два рази. Зазначає, що призначене покарання не є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_3, яка підтримала подану апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію потерпілої ОСОБА_3 - без задоволення, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч.1 ст.125, ч.2 ст.296 КК України ґрунтується на доказах, зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні, які наведено у вироку, та в апеляції не оспорюються.
Згідно ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Суд першої інстанції зазначені вимоги закону врахував і призначив ОСОБА_2 покарання відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України: з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особи засудженого, який характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.
Також судом при призначенні покарання враховано пом'якшуючі покарання обставини, зокрема те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину у вчинених злочинах, щиро розкаявся та інші обставини, які зазначено у вироку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_2 покарання та вважає, що призначене йому покарання у вигляді штрафу є достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Щодо твердження потерпілої про те, що засуджений щиро не розкаявся у вчиненому злочині, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_2 під час судового розгляду справи у суді першої інстанції визнав свою вину у вчиненні злочину, розкаявся у вчиненому та попросив у потерпілих вибачення.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляцію потерпілої ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Лановецького районного суду від 30 липня 2010 року стосовно ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий -
Судді -