Справа №22 22ц-2624                                                   Головуючий у І інстанції – Дзюбановський  Ю.І.                    Категорія –                                                                                                 Доповідач – Козак І.О.

    У Х В А Л А  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

„ 25” листопада 2010 року      

К олегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :  

                                                       г оловуючого –      Козака І.О.  

суддів -  Хоми М.В., Демковича Ю.Й.

при секретарі – Леньзі О.Я.

з участю апелянта ОСОБА_2 та представника  

ОСОБА_3 – ОСОБА_4  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення  Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2010 року  по цивільній справі за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -  

  В С Т А Н О В И Л А :  

  ОСОБА_3  звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -  

Заявлені вимоги мотивує тим, що 29 липня 2008 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, згідно умов якого він надав ОСОБА_2 грошову позику в сумі 1000 доларів США, що еквівалентно 7901 грн. строком на 1 місяць. У встановлений договором строк відповідач позичені кошти не повернув, а тому  зобов»язаний сплатити суму боргу в сумі 7901 грн.  

Рішенням Тернопільського міськрайонного  суду від 27 вересня 2010 року  позов  задоволено та вирішено стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 борг в сумі 1000 доларів США, що еквівалентно становить 7901грн. 00 коп.  

ОСОБА_2  подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.  

Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.  

Зокрема, вказує, що в рішенні не вірно зазначено прізвище відповідача ОСОБА_5. Судом не здобуто доказів, що він отримав гроші від позивача. Крім цього, в рішенні невірно зазначено, що він визнав позов.  

Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.  

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.  

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не виконано умови договору позики та не повернуто позивачу обумовлену в договорі суму.  

З таким висновком суду слід погодитись виходячи із наступного.  

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розписки від 29 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов»язувався повернути на протязі 1 місяця ОСОБА_3 1000 доларів США.  

У відповідності до положень статтей 1046, 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.  

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлений договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред»явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред»явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.  

Відповідач в суді апеляційної інстанції вказує, що договір позики між ним та ОСОБА_3 не укладався сума 1000 доларів США виникла внаслідок інших зобов»язань.  

Однак, відповідно до ст. 1053 ч.1 ЦК України, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі – продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов»язанням.  

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається.  

Зважаючи на викладене, суд вважає, що факт повернення відповідачем позики не підтверджений матеріалами справи, оскільки, аналізуючи норми цивільного законодавства факт повернення грошових коштів може підтверджуватися розпискою, прибутковим касовим ордером юридичної особи чи іншим документом. Згідно ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов»язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов»язку.  

Будь – яких доказів, які б підтверджували виконання відповідачем своїх зобов»язань, суду представлено  не було.  

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд вирішив питання щодо якоїсь особи ОСОБА_5 не може бути прийнято до уваги, оскільки суд зробив описку, яку виправив ухвалою від 12.10.2010 року.  

В суді першої інстанції відповідач визнавав позов, а тому його твердження, про відсутність зобов»язання на повернення боргу є безпідставними. Крім того наявність боргу і його неповернення підтверджується матеріалами справи.  

При таких обставинах колегія  не вбачає підстав для скасування рішення суду.  

  На підставі наведеного, керуючись   ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України   , колегія суддів, -  

У Х В А Л И Л А:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.  

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала  набирає законної сили з моменту її  проголошення, однак може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.  

  Головуючий :  

  Судді :