справа № 22ц-1954/2010рік головуючий у 1 інстанції – Ігнатова Г.В.
категорія – відшкодування шкоди (34) доповідач – Гірський Б.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі - Леньга О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підгаєцького районного суду від 03 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди в розмірі 18723,04 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Позивач зазначив, що 09.07.2008 року по вул. Шевченка в м. Підгайці Тернопільської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому на праві власності автомобіля "Део Ланос" д.н. НОМЕР_1, яким він керував та транспортного засобу марки "Део Нексіа" д.н. НОМЕР_2, яким керував на відповідній правовій підставі ОСОБА_2
Винуватцем даної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2
Внаслідок ДТП транспортному засобу "Део Ланос", яким він керував, завдано механічні пошкодження, а йому завдані душевні страждання.
В зв’язку з цим просив стягнути з винуватця ДТП – ОСОБА_2 та титульного власника даного автомобіля – ОСОБА_3 кошти на відновлювальний ремонт автомобіля, а також завдану йому моральну шкоду.
В подальшому позивач збільшив розмір відшкодування і просив стягнути з відповідачів: вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 25517 грн. 08 коп.; судові витрати та витрати понесені при проведенні слідчих дій в кримінальній справі в загальній сумі 1316 грн. 67 коп.; витрати на правову допомогу в сумі 2100 грн.; витрати на придбання медикаментів в сумі 56 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Рішенням Підгаєцького районного суду від 03.02.2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 26316 грн. 78 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 2632 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 90 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн.
Додатковим рішенням цього ж суду від 24.06.2010 року зобов’язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 при відшкодуванні останнім вартості пошкодженого в результаті ДТП майна, запчастини, які не можуть використовуватися за призначенням, але мають певну цінність.
Ухвалою Пігаєцького районного суду від 18.06.2010 року виправлено описку щодо розміру відшкодування ОСОБА_2 майнової шкоди з суми 26316,78 грн. на суму 26163,46 грн. та зазначено, що з них: 25561,64 грн. – вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля; 400 грн. – послуги з евакуації автомобіля з місця ДТП; 150 грн. – за проведення слідчих дій; 45,82 грн. – судові витрати за проїзд в судові засідання; 56 грн. – за придбання медикаментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким покласти відповідальність по відшкодуванню шкоди на титульного власника автомобіля – ОСОБА_3; в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги по відшкодуванню завданої шкоди та правильно провести розподіл судових витрат, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.
В суд апеляційної інстанції сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання і не представили доказів поважності причин неявки, тому розгляд справи проводиться в порядку, визначеному ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 .07.2008 року в місті Підгайці Тернопільської області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Део Ланос" д.н. НОМЕР_1, яким керував його власник ОСОБА_1 та транспортного засобу марки "Део Нексіа" д.н. НОМЕР_2, володільцем якого, на відповідній правовій підставі, був ОСОБА_2, а титульним власником значиться ОСОБА_3
Внаслідок ДТП транспортному засобу "Део Ланос" завдано механічні пошкодження.
Вказана дорожньо-транспортна пригода трапилася з вини водія ОСОБА_2, якого вироком Підгаєцького районного суду від 30.06.2009 року притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України.
Тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2, як володілець джерела підвищеної небезпеки, який винуватий у дорожньо-транспортній пригоді, повинен нести відповідальність за завдану потерпілому ОСОБА_1, як майнову, так і моральну шкоду.
Однак, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування майнової шкоди підлягає зміні.
Так, при визначенні розміру відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля " Део Ланос" д.н. НОМЕР_1, суд першої інстанції вірно взяв до уваги акт виконаних робіт №ЗН-0012186 від 30.01.2009 року на суму 25561 грн. 64 коп., оскільки він підтверджений квитанцією про внесення коштів на рахунок виконавця ремонтних робіт – ВАТ "Тернопіль-авто" (а.с. 75), однак не врахував, що позивач ОСОБА_1 в доповненнях до своїх позовних вимог (а.с. 229) просив стягнути на відшкодування меншу суму – 25517 грн. 08 коп., яка і підлягає стягненню.
Також, слід виключити із суми відшкодування витрати на проведення слідчих дій в кримінальній справі потерпілим ОСОБА_1 в розмірі 150 грн., оскільки такі витрати при проведенні досудового слідства бере на себе держава. Крім того, на підтвердження зазначених витрат позивач не представив, відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України, будь-яких належних доказів, а надані ним квитанції (а.с. 56, 57) свідчать про вартість замовлених ним послуг таксі з пасажирських перевезень.
Крім того, підлягає зміні і проведений судом першої інстанції розподіл судових витрат.
Так, відповідно до п. 8 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року, позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при пред’явленні даного позову, тому суд першої інстанції при ухваленні рішення невірно поклав на нього сплату такого збору в розмірі 51 грн., а також сплату 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи. Крім того, суд першої інстанції невірно визначив суму сплати судового збору відповідачем ОСОБА_2 – 2632 грн., оскільки згідно п.п. а п. 1 ст. 3 зазначеного Декрету сума збору не може перевищувати 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме перевищувати 1700 грн.
Щодо посилань апелянта ОСОБА_1 про відмову йому у стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 2100 грн., то суд першої інстанції вірно врахував, що ОСОБА_4 був представником позивача ОСОБА_1 за усним дорученням і мав процесуальний статус саме представника цієї особи, а не процесуальний статус особи, яка за законом має право на надання правової допомоги і відсутні докази оплати за юридичну допомогу.
Також судом першої інстанції вірно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача судових витрат в розмірі 201 грн. 96 коп. за проїзд автомобілем в судові засідання від місця проживання, оскільки ним не було надано належного розрахунку щодо відстані проїзду та необхідної кількості бензину для подолання такої відстані автомобілем.
При визначенні розміру морального відшкодування, суд першої інстанції врахував глибину душевних страждання, яких зазнав ОСОБА_1 в зв’язку з пошкодженням його автомобіля, врахував характер правопорушення, вимоги розумності і справедливості та вірно визначив суму грошового відшкодування.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди підлягає зміні, тому слід скасувати, як похідну, ухвалу суду від 18.06.2010 року про виправлення описки в сумі розміру матеріальної шкоди, яка підлягала відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
В И Р І Ш И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Підгаєцького районного суду від 03.02.2010 року в частині визначеного судом розміру відшкодування матеріальної шкоди та в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 25973 грн. 08 коп. (25517 грн. 08 коп. – вартість відновлювального ремонту автомобіля; 400 грн. – вартість послуг з евакуації автомобіля з місця ДТП; 56 грн. – вартість придбаних медикаментів) та 45 грн. 82 коп. понесених судових витрат за проїзд автобусом в судові засідання, а всього стягнути 26018 грн. 90 коп.
Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_2 в дохід держави судового збору з 2632 грн. до 1700 грн.
Виключити вказівку суду про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
В решті рішення залишити без змін.
Скасувати ухвалу Підгаєцького районного суду від 18.06.2010 року про виправлення описки.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: