АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“17” листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі :
головуючого – Максимовича Ю.А.
суддів - Римар Т.М., Демченко О.В.
за участю прокурора – Семенця О.А.
засудженого – ОСОБА_1
перекладача – дактилолога ОСОБА_2
захисника – адвоката ОСОБА_3
потерпілої – ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Зборівського районного суду від 23 вересня 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зборова Тернопільської області, зареєстрованого за місцем проживання АДРЕСА_2 громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалід 3-ї групи органів мови та слуху з дитинства, раніше не судимого, -
засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – утримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
____________________________________________________________________ Справа № 11 – 281, 2010 р. Головуючий у І інстанції – Снігурський В.В.
Категорія – ч.2 ст.121 КК України Доповідач – Римар Т.М.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 338 грн. 40 коп. судових витрат за проведення судово-імунологічної експертизи та 90 грн. за надання послуг перекладача, на рахунки вказані у вироку.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за злочин, який згідно вироку, вчинений за наступних обставин.
ОСОБА_1 24 травня 2010 року близько 23 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, вступив у конфлікт та бійку з своїм батьком ОСОБА_5, під час якої на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, шляхом нанесення ударів кулаками та ногами у різні частини тіла, спричинив останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до легких, середніх та тяжких тілесних ушкоджень і які внаслідок закритої поєднаної травми грудей та живота з чисельними двобічними переломами ребер з ушкодженням плеври та обох легень, ушкодженням селезінки та лівої нирки призвели до масивної внутрішньогрудної, внутрішньочеревної та внутрішньо-тканинної кровотечі і різкого обезкровлення організму, що стали безпосередньо причиною смерті ОСОБА_5
В апеляції, з врахуванням внесених в неї змін, засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити – перекваліфікувати його дії на ст.124 КК України, посилаючись на те, що перевищив межі необхідної оборони та заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_5, від яких наступила його смерть, захищаючись від нападу останнього, який перебував в стані алкогольного сп’яніння та накинувся на нього з ножем. Зазначає, що умислу на вбивство ОСОБА_5 не мав.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали подану апеляцію, потерпілу ОСОБА_4, яка просить пом’якшити покарання засудженому, міркування прокурора про обґрунтованість та законність вироку і відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт нанесення ним ударів ОСОБА_5 кулаками та ногами (а.с.265).
Під час досудового слідства також визнавав, що наносив ОСОБА_5 удари та підтвердив це під час відтворення обстановки та обставин події (а.с.104-107).
Щодо його доводів про те, що ОСОБА_5 разом з ним бив і ОСОБА_6, наносячи удари ногами, то вони були ретельно перевірені органами досудового слідства та судом і підтвердження не знайшли.
Суд першої інстанції, з врахуванням сукупності зібраних по справі доказів, вірно критично оцінив твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що в побитті потерпілого брав участь ОСОБА_6 та підставно не взяв їх до уваги, розцінивши їх як намагання засудженим зменшити ступінь своєї вини.
Винність саме засудженого в умисному спричиненні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть останнього, доведена, а його вищенаведені доводи спростовані показаннями потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6
Так, потерпіла ОСОБА_4 ствердила суду, що 24 травня 2010 року зранку її син ОСОБА_7 прийшов додому п'яний та весь день лежав у ліжку. Близько 22 год. 30 хв., коли вона зайшла в квартиру, то побачила, що її син ОСОБА_6 сидить на дивані, онук ОСОБА_1, батьком якого є її син ОСОБА_7, - на кріслі, а син ОСОБА_7 лежав спиною на дивані і в нього на лиці була кров та запухле праве око. Вона підійшла до сина ОСОБА_7 і він їй сказав: “Подивись, що наробив твій онук зі мною, ще й забрав у мене ключ”. Більше він їй нічого не говорив. Тоді вона пішла в ванну, де намочила ганчірку і почала витирати синові ОСОБА_7 обличчя. Потім дала йому води. В цей час її син ОСОБА_6 телефонував на швидку, а онук ОСОБА_1 вибіг з квартири. Перед цим внук дав їй кухонний ніж, який лежав на шафі. Внук алкоголем не зловживає і в цей день п'яним не був. Через декілька хвилин приїхала швидка медична допомога, а потім приїхали працівники міліції.
Таким чином, з наведених показань потерпілої, які були послідовними та незмінними впродовж досудового та судового слідства, вбачається, що ОСОБА_5 говорив їй про те, що його побив саме ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_6 під час досудового та судового слідства показав, що 24 травня 2010 року, близько 21 год., повертаючись додому, зустрів біля будинку племінника ОСОБА_1 – сина його брата ОСОБА_1 і вони разом пішли до квартири. Він відкрив племіннику квартиру, а сам пішов до хліва на подвір’ї будинку. Він закрив хлів, покурив і повернувся додому. На дворі він був не більше 15-20 хв. Коли повертався додому, то побачив, що в квартирі горить світло і чути крики. Зайшовши в квартиру, побачив, що в кімнаті біля столу на підлозі лежав на спині його брат ОСОБА_1 з побитим обличчям, на якому була кров, а біля нього стояв ОСОБА_1 та наносив останньому удари ногами в область живота, наніс близько 6 ударів. Він запитав, що сталося і ОСОБА_1 за допомогою жестів показав, що ОСОБА_5 кинувся на нього з ножем і показав закривавлену руку та порвану футболку зеленого кольору. Його брат ОСОБА_5 сказав, щоб він забрав ОСОБА_1, що він і зробив. Потім разом із ОСОБА_1 підняли ОСОБА_5 та поклали на диван. ОСОБА_1 зняв з себе порвану футболку та витер нею кров з обличчя ОСОБА_5 Через деякий час прийшла ОСОБА_4 і ОСОБА_5 їй сказав: “Подивись, що твій онук зі мною зробив”.
Під час відтворення обстановки та обставин події свідок ОСОБА_6, розповів та показав, як ОСОБА_5 наносив удари лежачому на підлозі ОСОБА_5 (а.с.204-207).
З протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 на дивані виявлено труп ОСОБА_5 та кров на підлозі (а.с.9-18).
Згідно висновків судово-медичних експертів кров, виявлена на місці події, на одязі ОСОБА_1, ОСОБА_5 та сліди в піднігтьовому вмісті правої руки ОСОБА_5 можуть походити як від ОСОБА_5 та і від ОСОБА_1 (а.с.129-132, 175-177, 181-184, 189-192).
За висновком судово-медичного експерта, ОСОБА_5 спричинено легкі, середні та тяжкі тілесні ушкодження, які внаслідок закритої поєднаної травми грудей та живота з чисельними двобічними переломами ребер з ушкодженням плеври та обох легень, ушкодженнями селезінки та лівої нирки, призвели до масивної внутрішньогрудної, внутрішньочеревної та внутрішньо-тканинної кровотечі і різкого обезкровлювання організму та стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 (а.с.143-148).
Наведені докази в їх сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 умисно спричинив ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть останнього, і спростовують викладені в апеляції засудженим доводи про те, що злочин він вчинив, перевищивши межі необхідної оборони, і що його дії слід кваліфікувати за ст.124 КК України.
Обов’язковою умовою кваліфікації дій по заподіянню тяжких тілесних ушкоджень, в тому числі таких, від яких наступила смерть (за відсутності умислу на вбивство), за ст.124 КК України є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони.
Перевищення меж необхідної оборони має місце тоді, коли заподіюється шкода у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, в тому числі таких, від яких наступила смерть, тому, хто посягає, при захисті від суспільно-небезпечного посягання, але з перевищенням меж необхідної оборони, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпеці посягання або обстановці захисту.
В той же час, з показань засудженого вбачається, що коли ОСОБА_5 вийшов до нього з кухонним ножем і став ним розмахувати, то він схопив цей ніж за лезо та відібрав його, після чого ОСОБА_5 схопив його за футболку та порвав її, а він у відповідь штовхнув ОСОБА_5, від чого останній впав на підлогу і вже лежачому став наносити удари кулаками та ногами.
Про те, що ОСОБА_1 наносив удари ногами лежачому ОСОБА_5 підтвердив свідок ОСОБА_6
Згідно висновку експерта в крові трупа ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в кількості 3,46%о(промілє), що свідчить про те, що він перебував в стані важкого алкогольного сп’яніння (а.с.143-148).
Таким чином, зібрані по справі докази спростовують твердження засудженого, що він вчинив злочин, перевищивши межі необхідної оборони, оскільки на самому початку конфлікту засуджений, згідно його ж показань, забрав ніж у ОСОБА_5, штовхнув його, від чого останній впав на підлогу і будь-якої загрози не становив, однак лежачому ОСОБА_5, який перебував в тяжкій степені алкогольного сп’яніння, засуджений продовжував наносити удари кулаками та ногами, спричинивши переломи всіх ребер та інші тілесні ушкодження.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з моменту, коли ОСОБА_5 впав на підлогу, він ніякої небезпеки для ОСОБА_1 не становив і останньому необхідності захищатись від ОСОБА_5 не було.
За таких обставин, будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_1 спричинив умисні тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_5, що потягли його смерть, при перевищенні меж необхідної оборони немає.
Сукупність усіх доказів у справі свідчить про те, що завдаючи удари кулаками та ногами ОСОБА_5, засуджений передбачав та свідомо допускав, що від його злочинних дій можуть настати тяжкі тілесні ушкодження.
Що ж стосується смерті ОСОБА_5, то вона не охоплювалась умислом засудженого і щодо цього наслідку його вина є необережною. А тому суд, вірно кваліфікував дії винного за ч.2 ст.121 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ст.124 КК України, як про це він порушує питання в апеляції, колегія суддів не вбачає, як і підстав для пом’якшення покарання.
Як вбачається з вироку, суд врахував як те, що вчинений ОСОБА_1 злочин є тяжкий, так і пом’якшуючі обставини та позитивні дані особи винного і призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.121 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 покарання призначено у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Зборівського районного суду від 23 вересня 2010 року стосовно нього – без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Римар Т.М.