АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“8” грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі :
головуючого – Декайла П.В.
суддів - Римар Т.М., Гавриш Г.П.
за участю прокурора – Семенця О.А.
засудженого – ОСОБА_1
захисника – адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, захисників – адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_2 на вирок Збаразького районного суду від 24 вересня 2010 року, -
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гнильче Підгаєцького району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, непрацюючого, судимого 16 червня 2004 року Підгаєцьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст.188 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавленні волі. Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 5 вересня 2005 року звільнений умовно-достроково на не відбутий термін 3 місяці 11 днів -
засуджено за ч.1 ст.187 КК України на 3 роки позбавлення волі.
____________________________________________________________________ Справа № 11 – 294, 2010 р. Головуючий у І інстанції – Олещук Б.Т.
Категорія – ч.1 ст.187 КК України Доповідач – Римар Т.М.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за злочин, який згідно вироку, вчинений за наступних обставин.
ОСОБА_1 27 серпня 2008 року приблизно о 21 год. на пероні станції Максимівна Львівської залізниці, що розташована в с. Максимівка Збаразького району Тернопільської області, на вимогу ОСОБА_4 повернути належний йому мобільний телефон марки “Самсунг Е-200”, напав на нього та заподіяв удар кулаком в обличчя, від чого останній впав на землю. Після чого продовжив наносити удари руками та ногами в різні частини тіла, спричинивши ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому 6-го лівого ребра, і відкрито заволодів телефоном ОСОБА_4 “Самсунг Е-200” та з місця злочину втік.
В апеляціях:
- захисник – адвокат ОСОБА_3 просить вирок в частині призначення покарання змінити, застосувавши ст.75 КК України. Вказує, що судом не в повній мірі враховано, що засуджений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, відшкодував заподіяну шкоду, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дочку, є єдиним годувальником в сім’ї;
- засуджений ОСОБА_1 та захисник – адвокат ОСОБА_2 в своїх апеляціях, які є аналогічними за своїм змістом, просять вирок змінити - пом’якшити покарання, застосувавши ст.75 КК України. Вказують, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання не врахував пом’якшуючі обставини: визнання вини та щире каяття, відшкодування нанесеної шкоди, позитивну характеристику та що на утриманні засудженого перебувають малолітня дитини і дружина, яка не працює. Зазначають, що потерпілий претензій не має та просить не позбавляти ОСОБА_1 волі.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, які підтримали подані апеляції та просять вирок суду в частині призначення покарання змінити - на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, міркування прокурора про обґрунтованість та законність вироку і відсутність підстав для застосування стосовно засудженого ОСОБА_1 ст.75 КК України і задоволення поданих апеляцій, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення. Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх достатності, допустимості і належності та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, що не піддається сумніву й у апеляціях.
Щодо покарання, то воно призначено ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається з вироку, суд при обранні покарання ОСОБА_1 врахував як ступінь суспільної тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжкий, так і обтяжуючі та пом’якшуючі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в апеляціях.
Разом з тим, суд врахував те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово вчиняв умисні злочини, судимість за один з яких не погашена.
Санкцією ч.1 ст.187 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років позбавлення волі.
Суд, з урахуванням всіх пом’якшуючих обставин, призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.187 КК України.
Рішення суду в цій частині є законним, справедливим, а тому підстав для його зміни і застосування ст.75 КК України, про що йдеться в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
Крім того, в порядку ст.365 КК України з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання суду на те, що при призначенні покарання він враховує, що засудженим під час злочину було застосовано насильство, оскільки насильство є невід’ємною ознакою об’єктивної сторони розбою, а тому в даному випадку ця обставина не може бути визнана обтяжуючою покарання обставиною.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_1, захисників – адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Збаразького районного суду від 24 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_1 в частині його засудження за ч.1 ст.187 КК України та призначеного покарання залишити без зміни.
В порядку ст.365 КК України виключити з мотивувальної частини цього вироку посилання суду, як на обтяжуючу покарання обставину, застосування засудженим під час злочину насильства.
Головуючий -
Судді -