У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі :
Головуючої – Демченко О.В.
Суддів – Гавриш Г.П., Стадника О.Б.
З участю прокурора – Маслюка О.П.
захисника – ОСОБА_1
засудженого – ОСОБА_2
перекладача – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Бережанського районного суду від 22 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, по національності
словен, громадянин Словенії, уродженець м. Птуй
республіки Словенія, житель АДРЕСА_1, розлучений
не судимий
засуджений за ч.1 ст.296 КК України до 5-ти місяців арешту.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишена попередня – підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 судові витрати.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 13 лютого 2009 року в період часу з 17 год. 20 хв. до 18 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись в приміщенні магазину "Оскар", що по вул. Лепких 40"б" в м. Бережанах, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4., де в той час знаходились інші покупці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, поводив себе особливо зухвало та безпричинно виражався на адресу продавця магазину ОСОБА_5 нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою, порозкидав товари, які знаходились на прилавку. Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_2 почав безпричинно ображати нецензурними словами працівників охорони ВАТ " Бережанисклозавод", які в той час зайшли в приміщення магазину і намагались його заспокоїти та вивести з магазину.
Хуліганські дії ОСОБА_2, які тривали на протязі 40 хвилин і призвели до тимчасового порушення нормальної роботи магазину, були припинені працівниками міліції, які прибули в даний магазин за викликом по телефону.
Своїми протиправними діями ОСОБА_2 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, заподіявши при цьому власнику магазину ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 234 грн.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду щодо нього скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору Бережанського району для організації проведення додаткового розслідування в зв’язку з однобічністю досудового та судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. В обгрунтування своїх доводів апелянт стверджує, що не погоджується з висновком судово-психіатричної експертизи і вважає, що судом його не можна було брати до уваги, посилаючись на те, що під час проведення судово-психіатричної експертизи не було залучено лікаря – ендокринолога ( як спеціаліста по захворюванню гіпоглікемією). Засуджений стверджує, що хворіє на дану хворобу і саме під час глікоглікемічної коми, яка сталася у нього 13.02.2009 року в магазині "Оскар" він не міг керувати своїми діями, а тому не пам’ятає що там відбувалося.
На думку апелянта висновок суду щодо доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину є безпідставним, оскільки зроблений без належного медичного дослідження його стану здоров’я.
Заслухавши доповідача, виступи засудженого та його захисника, міркування прокурора, який вважає вирок суду законним та обгрунтованим, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що подана засудженим апеляція до задоволення не підлягає.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена зібраними по справі доказами, які були ретельно досліджені в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, що спростовує твердження ОСОБА_2 в апеляції з приводу однобічності та неповноти дослідження в судовому засіданні наявних доказів по справі.
Не визнаючи своєї вини у вчиненому, ОСОБА_2 разом з тим не заперечує факту суперечки між ним та продавцем магазину "Оскар" в той день у зв’язку з тим, що остання хотіла продати йому не той хліб, який він замовляв. Проте зразу ж в цей момент йому стало погано, ймовірно через пониження рівня цукру в крові, і він впав на підлогу. Після цього ОСОБА_2 не пам’ятає жодних подій що відбувалися в приміщенні магазину, проте стверджує, що свідком всіх цих подій був ОСОБА_6., який прийшов разом з ним.
В той же час на досудовому слідстві під час допиту в якості обвинуваченого 26.02.2009 року (а.с.118-119) та під час проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 27.08.2009 року(а.с.1810184) ОСОБА_2 не заперечує факт того, що після того як він рознервувався то впав на підлогу, махав ногами та кричав і при цьому виражався нецензурними словами. Не заперечує також, що на його поведінку міг вплинути той факт, що він був випившим.
Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, його вина стверджується показами потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що 13.02.2009 року близько 17.20 год. в магазин "Оскар", де вона працює продавцем, зайшов знайомий їй з вигляду чоловік, як пізніше їй стало відомо, що це ОСОБА_2 і захотів купити один чорний хліб. Вона відповіла йому, що чорного хліба немає і дала йому в руки білий хліб. Під час цього наблизившись до нього ОСОБА_5 відчула різкий запах алкоголю від ОСОБА_2 і зрозуміла, що той перебував у нетверезому стані. В цей момент ОСОБА_2 раптово знервувався, хліб, який вона йому дала, кинув на підлогу і в присутності інших покупців почав кулаками стукати по прилавку та безпричинно виражатися на її адресу нецензурними словами, погрожуючи при цьому їй фізичною розправою.
На її прохання припинити свої протиправні дії ОСОБА_2 не реагував,а став ще агресивнішим і через прилавок намагався дотягнутися до неї і вдарити.
Налякавшись його агресивних дій ОСОБА_5 почала плакати і тікати з магазину на вулицю та голосно кликати на допомогу. Коли вона тікала то ОСОБА_2 побіг за нею слідом, розкидаючи при цьому з прилавків коробки з кондитерськими виробами, печивом, вафлями, цукерками та продовжував виражатися на її адресу нецензурними словами та висловлювати погрози. В подальшому останній впав на прилавок на розкидані ним коробки з кондитерськими виробами і так лежав.
На її крик до магазину зайшли два працівники охорони "Бережанського склозаводу" і попросили ОСОБА_2 вийти з приміщення магазину. На їх прохання останній не відреагував, а навпаки зразу ж почав виражатися в їхню адресу нецензурними словами. Тоді працівники охорони взяли ОСОБА_2 під руки і силоміць вивели його з приміщення магазину на вулицю, куди через деякий час під’їхали працівники міліції і затримали останнього. Проте ОСОБА_2 і в присутності працівників міліції продовжував свої протиправні дії, виражався на їх адресу нецензурними словами, категорично відмовлявся сідати в службовий автомобіль, чинив активний фізичний опір.
Своїми діями ОСОБА_2 зірвав нормальну роботу даного магазину і вже до кінця робочого дня 13.02.2009 року в магазині не здійснювалася реалізація товару.
Покази потерпілої ОСОБА_5 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8., які дізнавшись від свого співпрацівника, що в магазині "Оскар", що навпроти Бережанського склозаводу, п’яний чоловік вчиняє хуліганські дії, викликали працівників міліції, а самі пішли в магазин. Зайшовши в приміщення магазину, вони побачили ОСОБА_2, який лежав на прилавку магазину на коробках із печивом, а на підлозі був порозкиданий товар. Продавець магазину в цей час стояла за прилавком, була дуже налякана і плакала, а ОСОБА_2 голосно виражався на її адресу нецензурними словами, розкидуючи при цьому цукерки та інші продукти харчування. ОСОБА_7 та ОСОБА_8. підійшли до ОСОБА_2 та запропонували йому вийти з приміщення магазину і припинити хуліганські дії. Проте останній на їхнє прохання не тільки не реагував, а продовжував виражатися нецензурними словами вже на їхню адресу. Після цього вони підняли його і, взявши під руки, вивели на вулицю, куди через деякий час під’їхали працівники міліції, яким свідки пояснили обставини подій.
Крім цього дані свідки в судовому засіданні підтвердили, що коли працівники міліції запропонували ОСОБА_2 пройти в службовий автомобіль і проїхати з ними у відділ міліції, той почав погрожувати працівникам міліції фізичною розправою та обзивати їх нецензурними словами, чинив опір та намагався втекти.
Покази потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили потерпілий ОСОБА_4 та допитані в якості свідків працівники міліції ОСОБА_10, ОСОБА_9
Факт перебування ОСОБА_2 під час вчинення ним хуліганських дій в приміщенні магазину "Оскар" у стані алкогольного сп’яніння підтверджується, як поясненнями вищеназваних потерпілих та свідків, так і протоколом медичного огляду для визначення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння №76 від 13.02.2009 року (а.с.43).
Твердження ОСОБА_2 в апеляції, що звинувачення його у вчиненні хуліганських дій грунтуються на недостовірних даних, а свідки його навмисно оговарюють є безпідставним, оскільки всі вищевказані потерпілі та свідки на протязі усього досудового та судового слідства давали однакові та детальні покази про обставини вчиненого ним, що узгоджуються з усіма іншими доказами по справі, а тому підстав сумніватися у їх правдивості у колегії суддів немає.
В свою чергу як у суда 1-ї інстанції так і у колегії суддів апеляційного суду є підстави сумніватися у правдивості показів засудженого ОСОБА_2 Зокрема неправдивими є твердження ОСОБА_2 з приводу того, що очевидцем усіх подій, що відбувалися в магазині "Оскар" 13.02.2009 року був ОСОБА_6., який разом з ОСОБА_2 прийшов в даний магазин, оскільки сам ОСОБА_6. будучи допитаним в якості свідка під час проведення досудового слідства 05.03.2009 року (а.с. 69-70) категорично заперечив даний факт, ствердивши при цьому, що ОСОБА_2 в цей день він бачив лише на робочому місці, а після роботи о 17 год. він зразу ж поїхав додому і ОСОБА_2 більше не бачив і ніде з ним не був. Крім цього про те, що у магазині ОСОБА_6. разом із ОСОБА_2 того дня не було підтвердила і продавець магазину ОСОБА_5, яка дуже добре знає ОСОБА_6., а тому не помітити його не могла. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8. теж підтвердили, що коли вони зайшли в магазин то крім ОСОБА_2 та ОСОБА_5 там більше нікого не було.
Судом 1-ї інстанції цим показам ОСОБА_2 дано належну правову оцінку і визнано їх не правдивими і таким, що направлені на ухилення від відповідальності за скоєне.
Безпідставними також є твердження апелянта в апеляції щодо його посилання, як на причину можливої неадекватної поведінки, на факт його захворювання на гіпоглікемію, в результаті якої у зв’язку з різким пониженням цукру у крові він не пам’ятає, що з ним відбувається, а також на підтвердження даного факту лікарем-ендокринологом ОСОБА_11 і спростовується показами самого ОСОБА_11
Так допитаний як під час досудового так і судового слідства ОСОБА_11 дав пояснення щодо симптоматики захворювання на дану хворобу та пояснив, що діагноз гіпоглікемія ОСОБА_2 поставлений не був, у зв’язку з відсутністю даних, які б підтверджували такий діагноз, оскільки під час медичного прийому ОСОБА_2, для визначення кількості цукру в крові визначались нормальні показники. При цьому ОСОБА_2 неодноразово наголошувалося, що для визначення причин різкого пониження рівня цукру у нього в крові та встановлення причин цього, а також діагнозу захворювання йому необхідно пройти стаціонарне обстеження у спеціалізованому (ендокринологічному) відділенні. Крім цього ОСОБА_11, як лікар-ендокринолог в процесі його допиту під час досудового слідства 09.03.2010року (а.с. 221-222) пояснив, що у випадку перебування у гіпоглікемічному стані людина не контролювала б свої дії вела б себе неадекватно і свідомість при цьому мала би бути неясною. Проте ОСОБА_2 вступав в конфлікт, спорив, доказував свою правоту, вказував на конкретність товарів, які йому були необхідні. Все це вказує на те, що свідомість його була ясною і він міг керувати своїми діями, а отже на відсутність у нього гіпоглікемічного стану.
Покази ОСОБА_11 в цій частині підтверджуються висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №443 від 27.08.2009 року (а.с. 181-184) згідно якої зазначається, що в медичній документації відсутні дані про наявність захворювань, які призвели б до гіпоглікемії. В свою чергу зовнішній вигляд, характер поведінки під час злочину підтверджують стан алкогольного сп’яніння, а не гіпоглікемічного стану, лікування "гіпоглікемічного стану" в день правопорушення не проводилось, цукор крові при обстеженні в межах норми.
Також згідно даного висновку ОСОБА_2 на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння на психічні захворювання не страждав, виявляв ознаки простого алкогольного сп’яніння. ОСОБА_2 був здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними у той час, до якого відносяться інкриміновані йому діяння.
Вказаний висновок експертизи складений досвідченими фахівцями, науково обгрунтований, належним чином вмотивований, а тому підстав сумніватися у його об’єктивності у колегії суддів немає.
Все вищевикладене спростовує твердження апелянта в апеляції про те, що зазначений висновок експертизи суд 1-ї інстанції не повинен був брати до уваги та не посилатися на нього у своєму вироку.
Таким чином на підставі детального аналізу всіх наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Що стосується призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання, то воно призначене останньому у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Зокрема призначаючи покарання ОСОБА_2 суд 1-ї інстанції врахував його позитивні характеристики як за місцем проживання так і за останнім місцем роботи.
Врахував також суд, як обтяжуючу обставину те, що злочин ним вчинено в стані алкогольного сп’яніння.
Наведені обставини дали суду 1-ї інстанції підстави прийти до вірного переконання про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті, за якою його засуджено у вигляді 5-ти місяців арешту.
На думку колегії суддів визначена засудженому ОСОБА_2 міра покарання відповідає вчиненому ним та даним про його особу, є законною та обгрунтованою.
Отже за таких обставин колегія суддів не знаходить підстав до задоволення поданої апеляції та скасування вироку суду.
Керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бережанського районного суду від 22 вересня 2010 року щодо нього – без змін.
Головуючий:
Судді апеляційного суду :