АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Декайла П.В.
суддів: Стадника О.Б., Гавриш Г.П.
з участю захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 представника потерпілого – ОСОБА_3
потерпілого – ОСОБА_4
засуджених: ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за зміненою і доповненою апеляцією прокурора Бучацького району та апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Бучацького районного суду від 3 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, не судимий
засуджений за ч.1 ст.122 КК України до 2 двох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід до вступу вироку з законну силу ОСОБА_5 залишено попередній – підписку про невиїзд.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, не судимий
________________________________________________________________________________________
Справа №11-323 2010 року Головуючий у 1 інстанції Шваюк Г.В.
категорія ч.1 ст.122 КК України доповідач Стадник О.Б.
засуджений за ч.1 ст.122 КК України до 2 двох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_6 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід до вступу вироку з законну силу ОСОБА_6 залишено попередній – підписку про невиїзд.
Стягнуто з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користь потерпілого ОСОБА_4 1 000 грн. затрат понесених на надання йому правової допомоги, з кожного в рівних частках.
Згідно вироку суду, 21 березня 2010 року біля 00 год. 30 хв. по вул. Мирній в смт. Золотий Потік Бучацького району між засудженими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з однієї сторони, та потерпілим ОСОБА_4 з іншої виник конфлікт під час якого засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умисно нанесли потерпілому ОСОБА_4 кілька ударів руками та ногами в область голови та тулуба, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів 7, 8, 9, 10 лівих ребер, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В зміненій та доповненій апеляції прокурор Бучацького району просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати і направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в решті залишити без змін, мотивуючи однобічністю та неповнотою судового слідства під час його вирішення.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким обрати засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрати на надання йому правової допомоги задовольнити повністю, мотивуючи м’якістю призначеного покарання та невідповідністю реальних витрат і страждань розміру стягнутої шкоди. Зокрема, судом не в повній мірі визначено розмір моральної шкоди, яку слід було стягнути з засуджених в його користь, не враховано моральних страждань із-за отриманих тілесних ушкоджень, зміну способу життя, втрату здоров’я та грошового заробітку. Судом безпідставно не стягнуто в його користь всі грошові витрати, понесені на отримання правової допомоги.
Після вчинення злочину засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уникали від слідства, не відшкодували йому всі грошові витрати, понесені на лікування, моральну шкоду, не просили у нього вибачення, намагалися ухилялися від кримінальної відповідальності, під час досудового та судового слідства вини не визнавали.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати і направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в решті залишити без змін, потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_3, які просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким обрати засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрати на надання правової допомоги задовольнити повністю, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх захисників, які просить вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а потерпілого ОСОБА_4 частковому задоволенню з таких підстав:
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені в судовому засіданні, належно оцінені судом, детально викладені у вироку та в апеляції не оспорюються.
Суд вірно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.1 ст.122 КК України, як умисне нанесення середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Як вбачається з матеріалів справи, суд призначив засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України , яке є необхідним і достатнім для їх виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів. Суд обґрунтовано враховав те, що засуджені ОСОБА_5та ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, щиро розкаялися у вчиненому, відшкодували збитки і прийшов до переконання про можливість обрання їм покарання у виді позбавлення волі та звільнення від йрнр відбування з випробуванням.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду в частині призначення покарання засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та задоволення апеляції потерпілого ОСОБА_4.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_4 заявив у справі цивільний позов про стягнення з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 10 000 грн. матеріальної та 50 000 грн. моральної шкоди. (а.с. 61)
З протоколу судового засідання вбачається, що в порушення вимог ст. 297 КПК України, позовної заяви потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні не оголошено і дані позовні вимоги судом не розглядалися.
Пад час судового засідання перед закінченням судового слідства, за клопотанням представника потерпілого ОСОБА_3 суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 168) позовну заяву потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1 290 грн. матеріальної та 50 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст.328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності, підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. При розгляді кримінальної справи суд зобов’язаний на основі всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи з’ясувати розмір матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, вияснити чи відшкодовано її до судового розгляду, навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Всупереч цих вимог, суд у судовому засіданні не досліджував поданих потерпілим ОСОБА_4 доказів про понесені витрати, не з’ясовував підстав і розміру заявленого цивільного позову. На думку колегії суддів така однобічність і неповнота судового слідства внаслідок недослідження таких обставин справи, з’ясування яких мало істотне значення для правильного її вирішення перешкодили суду постановити законне й обгрунтоване судове рішення є підставою для його скасування в частині вирішення цивільного позову.
За таких обставин, наведені в апеляціях прокурора та потерпілого ОСОБА_4 доводи про однобічність та неповноту судового слідства при вирішенні судом питання про цивільно – правову відповідальність засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є обґрунтованими, а тому вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню, а справа направленню в той же суд на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
При звільненні засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від призначеного основного покарання на підставі ст.75 КК України, та покладаючи на них обов’язки відповідно до ст.76 КК України, суд зазначив у резолютивній частині вироку, що контроль за їх поведінкою повинні здійснювати органи кримінально-виконавчої системи. Проте, відповідно до змін у ст.76 Кримінального кодексу України від 14 квітня 2009 року, назву вказаного органу змінено на кримінально-виконавчу інспекцію.
Тому, в порядку ст.365 КПК України, колегія суддів вважає необхідним, змінити у резолютивній частині вироку вказівку суду про те, що контроль за поведінкою засуджених здійснюють органи кримінально-виконавчої системи, замінивши їх кримінально-виконавчу інспекцію.
Керуючись ст.365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Змінену та доповнену апеляцію прокурора Бучацького району задовольнити повністю, а потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Бучацького районного суду від 3 вересня 2010 року в частині вирішення цивільного позову про стягнення з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 моральної шкоди заподіяної злочином та витрат, понесених на оплату праці адвоката в користь потерпілого ОСОБА_4 скасувати, а справу в цій частині надіслати в Бучацький районний суд на новий судовий розгляд для вирішення в порядку цивільного судочинства.
В порядку ст. 365 КПК України, в резолютивній частині вироку змінити вказівку суду про те, що контроль за поведінкою засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснюють органи кримінально-виконавчої системи, замінивши їх кримінально-виконавчу інспекцію.
В решті вирок Бучацьокого районного суду від 3 вересня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без змін.
Головуючий:
Судді: