Судове рішення #12880647

  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  "27" квітня 2010 року        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:  

Головуючого Ткач О.І.  

Суддів: Бахметової В.Х, Гірського Б.О.  

при секретарі Жовняревич Т.М.  

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_5, ОСОБА_4. та його представника ОСОБА_6  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Кременецького районного суду від 27 листопада 2009 року у справі за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна  спільної сумісної власності подружжя та поділ земельної ділянки та за зустрічним позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Кременецька РДА про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння, визнання права власності на будинковолодіння ,-  

ВСТАНОВИЛА:  

Рішенням Кременецького районного суду від 27 листопада 2009 року:  

“Позов ОСОБА_4. задоволено.  

Проведено поділ будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 згідно проведеної Тернопільським відділенням КНДІСЕ будівельно-технічної експертизи по першому варіанту поділу та виділено позивачу ОСОБА_4 :  

кладовку 1-2 площею 5,0 м. кв., вартістю 5469 грн.;  

кладовку 1-3 площею 4,6 м. кв., вартістю 5032 грн.;  

кімнату 1-4 площею 9,4 м. кв., вартістю 10283 грн.;  

кімнату 1-5 площею 25,5 м. кв., вартістю 48678 грн.  

Разом із будинку виділена площа - 44,5 м. кв., вартістю 48678 грн., що становить 46/100 частин ідеальних долей.  

Виділено відповідачці ОСОБА_1 приміщення в жилому будинку :  

коридор 1-1 площею 9,4 м.  кв., вартістю 10283 грн.;  

кімнату 1-6 площею 21,0 м. кв., вартістю 22972 грн.;  

кімнату 1-7 площею 11,6 м.кв., вартістю 12689 грн.,  

кухню 1-8 площею 10,7 м. кв., вартістю 11704 грн.  

Разом із будинку виділена площа - 52,7  м. кв., вартістю 57648 грн., що становить 54/100 ідеальних долей.  

Сторонам необхідно виконати проект на переобладнання з розмежуванням існуючих внутрішніх систем інженерного обладнання.  

При цьому варіанті розподілу необхідно провести наступну реконструкцію будинку (згідно додатку № 3 варіанту поділу № 1 висновку будівельно-технічної експертизи № 1912) :  

ОСОБА_4 - 1- переобладнати віконний отвір у дверний для облаштування  входу у свою частину будівлі; 2, 3, 4, 5, 6 — замурувати дверні отвори; 7, 8, 9 — пробити дверні отвори.  

ОСОБА_1 - 10 — пробити дверний отвір.  

ОСОБА_1 необхідно сплатити грошову компенсацію ОСОБА_4 в розмірі 4485 грн., що становить різницю між реальною та ідеальною долями.  

Проведено розподіл земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 згідно проведеної Тернопільським відділенням КНДІСЕ судової земельно-технічної експертизи та виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 368,00 кв.м.; ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 432,00 кв.м.  

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4. про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння та про визнання права власності на будинковолодіння відмовлено.  

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_4. судові витрати у справі, а саме: 126,75 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1300 грн. витрат на правову допомогу, 1200 грн. за проведену будівельно-технічну експертизу, 1000 грн. за проведену земельно-технічну експертизу.  

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 404,88 грн.”  

ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду про поділ спільної сумісної власності подружжя та поділ земельної ділянки скасувати, посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував позовну давність до вказаних вимог ОСОБА_4., який порушив строки на звернення до суду із зазначеним позовом.  

ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм  матеріального та процесуального права.  

Апелянти зазначають, що земельна ділянка під будівництво спірного будинковолодіння ОСОБА_4 не виділялась, а будівництво проводилась за кошти ОСОБА_2, ОСОБА_3 та на земельній ділянці, яку ОСОБА_3 успадкувала після смерті матері, тому свідоцтво про право власності на будинок, яке оформлене на ім’я ОСОБА_4. є незаконним та підлягає скасуванню.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав.  

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4. звернувся в суд із  вищезазначеним позовом , посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі з відповідачкою (з 25.05.1985 року по 16 грудня 1995 року) ними було спільно побудовано будинок, право власності на який зареєстровано за ним 21 квітня 1989 року. Після розлучення він до вересня 2006 року проживав разом із сім’єю, однак, у зв’язку з тим, що відповідачка  створила сім’ю з іншим чоловіком, змушений  був переїхати жити до батьків, тому просив суд здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя - житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки.  

Задовольняючи позов ОСОБА_4. суд першої інстанції виходив з того, що спірне будинковолодіння набуто сторонами під час шлюбу і є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому повинно бути поділено між ними в натурі згідно вимог, передбачених нормами Сімейного кодексу України.  

  З таким висновком суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи, здобутих доказах та відповідає вимогам закону.  

  Так, судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 1985 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, який було розірвано 16 грудня 1995 року.    

  З свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 21 квітня 1989 року, яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Кременецької районної ради народних депутатів № 128 від 19 квітня 1989 року “Про оформлення права особистої власності на житловий будинок” вбачається, що спірний житловий будинок з приналежними до нього будівлями та надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_4  

  Згідно 22 КпШС України “Майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користуються рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.”  

  Відповідно до ст 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.  

  Відповідно до вимог ст 29 КпШС України “ Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення.  

  Згідно ч. 2 ст. 72 СК України “До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.”  

  Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними в натурі у рівних частках, оскільки відсутні обставини, за яких є можливим відступ від засад рівності часток подружжя.  

  Крім цього, вірним є висновок суду і в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4., оскільки порушення прав позивача фактично мало місце  у вересні 2006 року у зв’язку із створенням відповідачкою нової сім’ї та відповідно неможливістю проживання у спірному будинку.  

  ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4. про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння та визнання  за ними права власності на вказане майно, посилаючись на те, що будівництво спірного житлового будинку проводилось за їхні кошти та на земельній ділянці, яку ОСОБА_3 успадкувала після смерті матері, однак, без їх відома ОСОБА_4. оформив право власності на  будинок на своє ім’я, про що вони дізналися під час розгляду в суді позову ОСОБА_4. до їхньої дочки ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя.  

  Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання за ними права власності на спірне будинковолодіння.  

  З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції.  

  Так, наявними у справі документами ( інвентарна справа №8954 про відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво житлової та господарських будівель, паспорт на забудову, генеральний план забудови земельної ділянки, виділеної ОСОБА_4,) підтверджується те, що ОСОБА_4. оформив право власності на житловий будинок правомірно. Крім цього, позивачі з часу завершення будівництва з 1988 року не приймали участі в утриманні будинку.  

  Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_3 не успадкувала земельну ділянку для обслуговування житлового будинку після смерті матері в 80 - х роках, оскільки на вказаний період часу земля не успадковувалась.  

  Крім цього документів які б свідчили, що на праві власності належить земельна ділянка, яка була виділена під забудову спірного житлового будинку апелянт ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не представила, пояснивши що нікуди не зверталась за оформленням приватної власності на землю.  

  Не були представлені ОСОБА_3 і докази, щодо будівництва спірного житлового будинку за їх рахунок, а отже суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст.11 та 60 ЦПК України підставно відмовив в їх вимогах про  визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння, визнання права власності на будинковолодіння.  

  Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасоване із підстав, зазначених в апеляційних скаргах.  

  Як вбачається з матеріалів справи, а саме з заяви апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які просять повернути сплачений ними судовий збір при подачі апеляційних скарг відповідно 62,50 грн та 125 грн., оскільки вони сплатили не на той рахунок.  

  Згідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України судовий збір повертається в інших випадках, встановлених законом.  

  Оскільки апелянтами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 двічі оплачена сума судового збору при подачі апеляційних скарг, в зв’язку з невірно зазначеним розрахунковим рахунком в грудні 2009 року, тому слід повернути зайво сплачені суми судового збору за розгляд справі в суді апеляційної інстанції.  

 

  Керуючись ст. ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-  

УХВАЛИЛА:  

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.  

Рішення Кременецького районного суду від 27 листопада 2009 року залишити без змін.  

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 62,50 грн. з розрахункового рахунку 31412537600002, код одержувача 23588119 у ГУДК України в Тернопільській області,код банку отримувача 838012, сплаченого 21 грудня 2009 року згідно квитанції № NOV7H58078.  

Повернути ОСОБА_3 судовий збір в сумі 125 грн. з розрахункового рахунку 31412537600002, код одержувача 23588119 у ГУДК України в Тернопільській області,код банку отримувача 838012, сплаченого 21 грудня 2009 року згідно квитанції № NOV7H57968.  

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

  Головуючий — підпис  

Судді — два підписи  

З оригіналом вірно:  
Суддя апеляційного суду  
Тернопільської області     Бахметова В.Х.  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація