Справа №22ц -2590 Головуючий у 1-й інстанції — Сливка Л.М.
Категорія — 57 Доповідач — Гірський Б.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Ткач О.І.
суддів – Гірського Б.О., Хоми М.В.
при секретарі – Майці Р.Ю.
з участю відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника ТОВ "Фірма "Гудвіл" – Фенц М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_6 до спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст”, відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області, відкритого акціонерного товариства “Акціонерний банк “Приватінвест”, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Гудвіл", треті особи: ОСОБА_7, Гусятинське районне комунальне бюро технічної інвентаризації про визнання дій незаконними, визнання недійсними експертної оцінки та прилюдних торгів з реалізації приміщень,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04.11.2005 року відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні пред’явленого нею позову.
Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 500 грн. за проведення судової експертизи.
Скасовано ухвалу суду від 14.01.2005 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на незавершене будівництво по АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що судом не враховано допущені працівниками ДВС порушення законодавства під час реалізації заставного майна, а саме те, що висновок оцінювача є неправомочним, оскільки проведений особою, яка не мала відповідних дозвільних документів на здійснення оцінки майна; не врахована вартість частини приміщення – третього поверху; реалізація майна проведена без правовстановлюючих документів.
Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що спір розглянуто без участі позивача та його представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
З матеріалів справи вбачається, що в січні 2005 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом і просила визнати незаконними дії ДВС Гусятинського районного управління юстиції щодо реалізації описаного та арештованого належного їй майна, визнати недійсним висновок про вартість нежитлового приміщення в житловому будинку та незавершеної будівництвом будівлі по АДРЕСА_1, визнати недійсними прилюдні торги з реалізації цих приміщень, які проведені СПД “Укрспец'юст” та анулювати виконавчий напис приватного нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави.
В лютому 2005 року уточнила свої вимоги і просила не розглядати позов в частині анулювання виконавчого напису приватного нотаріуса та притягнути до участі в справі в якості співвідповідача ТОВ "Фірма "Гудвіл", яка проводила оцінку об’єктів продажу на прилюдних торгах.
Відмовляючи у задоволенні пред’явленого ОСОБА_6 позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій державних виконавців по виконанню виконавчого напису нотаріуса, який позивачем не оспорюється; відповідності здійснення оцінки арештованого майна та прилюдних торгів з його реалізації нормам чинного законодавства, а також недоведеності порушення її прав, які підлягають захисту.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Так, судом першої інстанції встановлено, що спірні: нежитлове приміщення в житловому будинку по вул. Ринок, 22 в місті Копичинці Гусятинського району Тернопільської області та надбудоване над ним приміщення, яке незавершене будівництвом, були реалізовані шляхом проведення прилюдних торгів у порядку виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 02.06.2004 року про стягнення в безспірному порядку з ОСОБА_6 в користь ВАТ акціонерний банк "Приватінвест" заборгованості по кредитному договору від 04.03.2003 року в сумі 133800 грн.
Власником даного майна стала ОСОБА_3, яка у ході торгів запропонувала за нього найвищу ціну – 146000 грн.
Позивачка ОСОБА_6 в обґрунтування своїх вимог зазначала, що реалізація даних приміщень була проведена за відсутності на них правовстановлюючих документів та за заниженою оцінювачем – ТОВ "Фірма "Гудвіл" оцінкою, в зв’язку з чим і просила визнати публічні торги недійсними.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України, усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 нового ЦК.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови та порядок виконання, зокрема, виконавчих написів нотаріусів, що підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна визначено, що прилюдні торги – це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.
За змістом ч. 3 ст. 66 Закону "Про виконавче провадження", підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності є акт про проведення прилюдних торгів, затверджений начальником відповідного органу державної виконавчої служби.
При цьому в зазначеному Законі відсутні правові норми, які б давали право боржникам звертатися з позовом про визнання публічних торгів недійсними, як і відсутні зазначення умов визнання їх такими. У Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна містяться лише норми визнання публічних торгів такими, що не відбулися.
Визнання ж угод недійсними можливе лише з підстав, передбачених Цивільним кодексом.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", яка була чинна на момент пред’явлення позову, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, а суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною та настання у зв’язку з цим певних юридичних наслідків.
Позивачкою ОСОБА_6 не було зазначено, а судом першої інстанції не було встановлено обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним правочину про передачу у власність ОСОБА_3 майна, в зв’язку з проведенням прилюдних торгів.
Крім того, доводи ОСОБА_6 про відсутність правовстановлюючих документів на реалізоване майно та про занижену оцінювачем ціну майна, спростовуються матеріалами справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.03.2003 року між ВАТ акціонерний банк "Приватінвест" та ОСОБА_6 був укладений договір застави, згідно умов якого остання передала для забезпечення взятих на себе зобов’язань по кредитному договору від 04.03.2003 року та договору поруки від 04.03.2003 року, таке майно: нежитлове приміщення в житловому будинку, що знаходиться в місті Копичинці, вул. Ринок, 22 Гусятинського району Тернопільської області, яке їй належало на підставі договору дарування від 23.10.2002 року, зареєстрованого в Гусятинському БТІ 28.10.2002 року за №668 та незавершену будівництвом будівлю, готовністю 81 %, що знаходиться в місті Копичинці, вул. Ринок, 22 Гусятинського району Тернопільської області, належну їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Копичинецької міської ради 15.10.2002 року.
Тому, на дане майно були наявні правовстановлюючі документи і, відповідно до норм діючого на час укладення договору застави законодавства, воно могло підлягати продажу.
Щодо проведеної ТОВ "Фірма "Гудвіл" оцінки майна та вона узгоджується з висновком №1068 від 26.09.2005 року будівельно-технічної експертизи і навіть є вищою за експертну.
Таким чином, судом першої інстанції дана вірна правова оцінка представленим сторонами доказам та ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.11.2005 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: