АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Парандюк Т.С.
Суддів - Стефлюк О.Д., Храпак Н.М.
при секретарі — Леньзі О.Я.
з участю сторін — позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” про розірвання договору та стягнення внесених коштів, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” про розірвання договору від 17.12.2007 року та стягнення внесених коштів по договору у сумі 94088 грн.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що на час укладення спірного договору про пайову участь у будівництві квартири йому не були відомі істотні обставини, а саме: відсутність у відповідача проектно-кошторисної документації на будинок та дозволу на початок проведення будівельних робіт, при обізнаності з якими він не укладав би договору. На даний час будівництво не розпочате, що робить неможливе виконання умов договору про здачу його в експлуатацію у 2010 році.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09 листопада 2010 року позов задоволено.
Розірвано договір, укладений 17 грудня 2007р. Між ПП “Тернопільською фірмою “Будівельник” та ОСОБА_2.
Стягнуто із ПП “Тернопільською фірмою “Будівельник” в користь ОСОБА_2 94088 грн. ( дев”яносто чотири тисячі вісімдесят вісім гривень) внесених коштів на виконання вказаного договору та понесені судові витрати 941 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.
В апеляційній скарзі ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” просить рішення суду скасувати, яким у задоволенні вимог позивача відмовити , стягнути з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору (державного мита) за подання апеляційної скарги в сумі 470,50 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та його представника, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір підлягає розірванню, оскільки обставини, на які посилається позивач є істотними для виконання такого виду договору - про дольову участь у будівництві (відсутність проектно-кошторисної документації на будинок та дозволу на початок будівельних робіт) і які не були йому відомі на час укладення договору, а умови, визначені в ч.2 ст.652ЦК України мають місце.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов”язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали на інших умовах.
Судом встановлено, що 17 грудня 2007 року між ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до якого ПП “Тернопільська фірма “Будівельник” приймає ОСОБА_2 у пайове будівництво на двохкімнатну квартиру №54, поверх дев”ятий, під”їзд другий, проектною загальною площею 62,04 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію — 2010 року. Попередня базова вартість квартири становить двісті шістдесят вісім тисяч двадцять три грн.
У пункті 2.1 договору зазначено, що при складанні договору ОСОБА_2 вніс суму 85058 грн., що зараховується як викуплені 19,66 кв.м. і перерахунку не підлягає. Залишкову суму — вісімдесят три тис. двісті шістдесят п”ять грн. він повинен внести до кінця будівництва з фіксацією викупу квадратних метрів.
Згідно квитанцій наданих позивачем про сплату коштів по договору ним сплачено 17.12.2007р.-85 058грн., 26.12.2007р.-9030грн., а всього 94088грн. (дев”яносто чотири тисячі вісімдесят вісім грн.).
Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку виданим 28.03.2007р. приватному підприємству “Тернопільська фірма “Будівельник” належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0291га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
08.10.2008 року інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області дозволено провести підготовчі роботи з організації та облаштування будівельного майданчика під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по даній адресі.
Як вбачається з матеріалів справи, що проектно-кошторисну документацію на будівництво вказаного будинку станом на 2010р. не виготовлено, також не отримано відповідачем у інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області дозволу на початок будівельних робіт.
Наявність вказаних обставин унеможливлює виконання договору від 17.12.2007р. щодо завершення будівництва, оскільки будівництво будинку по АДРЕСА_1 станом на листопад 2010 року фактично не проводиться, збудовано лише підвальні приміщення.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції відповідає зібраним доказам, які свідчать про те, що відповідач істотно порушує умови договору і взагалі не буде їх виконувати із-за ситуації, що склалась у них, а тому у відповідності до ст. 651 ч.2 ЦК України — договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Що ж судом першої інстанції було зроблено і стягнено внесені позивачем кошти в його користь.
Колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта про те, що положення п.4 ст.3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, оскільки вказане положення закону щодо заборони на розірвання договорів не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об”єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців. У даному випадку об”єктом будівництва є будинок по АДРЕСА_1 будівництво по якому не проводиться взагалі, а позивачем по договору проведено лише часткову оплату.
Судом першої інстанції досліджено всі обставини справи повно і всебічно, зібраним доказам, дана правильна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Тернопільська фірма “Будівельник” - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 листопада 2010 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: