АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" березня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Ткач О.І.
Суддів: Бахметової В.Х, Ходоровського М.В.
при секретарі Жовняревич Т.М.
з участю ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “Імексбанк” про повернення банківського вкладу,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати і прийняти нове, яким задовольнити його вимоги про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором банківського вкладу йому було завдано моральну шкоду, яка згідно вимог чинного законодавства підлягає відшкодуванню.
Крім того, апелянт вказує, що ним як кредитором були вжиті всі можливі заходи з метою отримання суми банківського вкладу, тому відмову суду першої інстанції у стягненні з відповідача упущеної вигоди вважає неправомірною.
В судовому засіданні ОСОБА_2 подану ним апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на обставини викладені в них.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в стягненні понесених витрат на надання правової допомоги скасувати та постановити нове рішення в цій частині.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що Публічне акціонерне товариство “ Імексбанк” виконав всі умови договору банківського вкладу щодо нарахування, сплати відсотків та повернення депозитних коштів позивачу.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2007 року між сторонами було укладено договір строкового банківського вкладу фізичної особи у національній валюті “Добробуд+” №ДД-23272 , згідно якого позивач ОСОБА_2 передав банку грошові кошти в сумі 20000 грн. строком на 18 місяців і 3 дні із процентною ставкою 16,0% річних, а банк прийняв вклад та зобов’язався виплатити суму вкладу та проценти на умовах, у строк і в порядку, визначеному цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 19.06.2009 року звернувся до банку із заявою про повернення йому вкладу у день закінчення банківського вкладу без наступного продовження дії договору.
Згідно довідки № 14\04 від 12 січня 2009 року, виданої в.о. директора філії ПАТ “Імексбанк” у м. Тернополі по договору банківського вкладу фізичної особи ОСОБА_2 № ДД-23272 від 20.12.2007 року у гривнях, зі сплатою 16% річних, терміном до 23.06.2009 року, станом на 12.01.2010 року ОСОБА_2 отримав всю суму депозитних коштів, а саме 20 000 грн. та нараховані відсотки у розмірі 4804,39 грн.
Таким чином, ПАТ “Імексбанк” узявши на себе зобов’язання щодо повернення внеску ОСОБА_2 в розмірі 20 000 грн. у строк, встановлений договором, виконав їх належним чином, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення всієї суми грошового вкладу.
Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції і в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно вимог чинного законодавства, зокрема ст.1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди не поширюється на спірні договірні відносини.
Так, відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.
Наслідки порушення спірного договору встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди.
Крім того, згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” стягнення моральної шкоди можливо при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону “Про захист прав споживачів”.
Однак, згідно п.5 ч.1 ст.4 вказаного Закону передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцію (роботою чи послугою, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб) у випадках, передбачених законодавством.
Так як, ОСОБА_2 не надав доказів щодо заподіяння йому вказаної шкоди діями банку, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.
Посилання апелянта на те, що він має право на виплату упущеної вигоди за період з 24.06.2009 по 12.01.2010 рік у розмірі 2302,69 грн. колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт звернення до іншої банківської установи про укладення банківського договору чи звернення до ПАТ “Імексбанк” щодо перерахування його депозитних коштів в безготівковому порядку на депозитний рахунок іншого банку.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 в стягненні понесених ним витрат пов’язаних з отриманням правової допомоги в сумі 2000 грн., послався на, що оскільки відмовлено в задоволенні всіх заявлених ним позовних вимог, то у відповідності до ст. 88 ЦПК України слід відмовити і в стягненні витрачених коштів за надання правової допомоги.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з договору про надання юридичних послуг № 809-10 від 28 серпня 2009 року, ОСОБА_2 сплатив за послуги 2000 грн., про що свідчить квитанція № 29 від 28 серпня 2009 року ( а.с.10).
Юридична допомога в оформленні позовної заяви в суд та підготовки пакета документів ОСОБА_2 була надана та надана кваліфікована юридична допомога і при вирішенні його вимог в суді першої інстанції.
Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат, пов’язаних з розглядом справи відносяться і витрати на правову допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що саме під час судового розгляду в суді першої інстанції, відповідач добровільно виплатив позивачу суму позову - депозитні кошти .
Тому, при вказаних обставинах, позивач має право на компенсацію судових витрат і відповідно в цій частині рішення не є законним.
При визначенні розміру компенсації витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує обсяг і характер наданої правової допомоги та вважає за можливе стягнути з Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” в користь ОСОБА_2 1000 грн. понесених витрат за надання правової допомоги, враховуючи при цьому вимоги Постанову Кабінету Міністрі України № 590 від 27.04.2006 року “ Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави.”
Керуючись ст. ст.307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2010 року в частині відмови ОСОБА_2 в стягненні понесених витрат на надання правової допомоги скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” в користь ОСОБА_2 1000 гривень понесених витрат на надання правової допомоги.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Бахметова В.Х.