справа № 22ц-1893/2010рік головуючий у 1 інстанції – Запорожець Л.М.
категорія – спори про спадкове право (37) доповідач – Гірський Б.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі - Майці Р.Ю.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду від 24 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод в користуванні майном, –
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що він є власником зазначеної квартири, а відповідачі, які є дітьми його дружини – ОСОБА_4 від першого шлюбу, були зареєстровані у цій квартирі й проживали до жовтня 2007 року.
В травні цього ж року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому зазначили, що їхня мати ОСОБА_4 з липня 1993 року по листопад 1997 року проживала з ОСОБА_1 однією сім’єю без укладення шлюбу.
У 1996 році ними за спільні кошти була придбана квартира АДРЕСА_1 вартістю 15000 грн., титульним власником якої є ОСОБА_1, а в 1999 році ним, як співвласником зазначеного домоволодіння була приватизована частина земельної ділянки розміром 0,0281 га для обслуговування житлових та господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства.
В 1997 року вони зі згоди ОСОБА_1 прописалися у цій квартирі, а їхня мати в цьому ж році зареєструвала з ним шлюб.
Крім того, під час перебування вже у зареєстрованому шлюбі, ними в 2001 році був придбаний автомобіль Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 їхня мати – ОСОБА_5 померла.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився визнати за ними право на частину спадкового майна після смерті матері, просили визнати за ними право власності на 1/3 частки зазначених квартири, земельної ділянки та автомобіля з підстав, передбачених статтями 74, 75 СК України, 1261, 1268 ЦК України та усунути перешкоди в користуванні спільною власністю на підставах, передбачених главами 26, 28 ЦК України.
Рішенням Чортківського районного суду від 24.06.2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
"Встановлено факт перебування ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1, тобто факт спільного їх проживання однією сім’єю в період з липня 1993 року по листопад 1997 року.
Визнано спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 померлої ОСОБА_5 та ОСОБА_1, яка придбана ними під час перебування їх у фактичних шлюбних відносинах, тобто в період їх спільного проживання однією сім’єю.
Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір’ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку спадкування право власності на спадкове рухоме та нерухоме майно, яке залишилось після смерті їх матері, а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1; 1/3 частину земельної ділянки в АДРЕСА_1 та 1/3 частину автомобіля Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1, зареєстрованих на ім’я ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1; 2/3 частини земельної ділянки в АДРЕСА_1 та 2/3 частини автомобіля Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1.
Зобов’язано ОСОБА_1 сплатити в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – 11781 грн. 01 коп. в рахунок сплати їх частки в рухомому спадковому майні, а саме: автомобілі Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1.
Вселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_1 не чинити їм перешкод в користуванні вказаною квартирою шляхом передачі ключа від наявного в дверях замка або заміни його на попередній.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – 1500 грн. та 600 грн. за проведення будівельно-технічної та автотоварознавчої експертиз".
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області вирішила, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником: квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.1996 року, укладеного з ОСОБА_6 та приватизованої в березні 1999 року земельної ділянки розміром 0,0281 га за вказаною адресою для обслуговування житлових та господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства.
Крім того, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20.04.2001 року є власником автомобіля Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1.
ОСОБА_4 08.02.1997 року розірвала попередній шлюб з ОСОБА_7, від якого є спільні діти – ОСОБА_2 та ОСОБА_3
14.11.1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. померла.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що ОСОБА_4 з липня 1993 року по листопад 1997 року, проживаючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1, а з 14.11.1997 року перебуваючи з ним у зареєстрованому шлюбі, спільно нажили, з підстав, передбачених ст.ст. 70, 74 СК України, вищезазначене майно, титульним власником якого є ОСОБА_1
Тому, після її смерті, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як спадкоємці за законом першої черги, які постійно проживали з нею на час відкриття спадщини, мають право на спадкування частки в належному їй майні.
Однак, вказаний висновок суду є необґрунтованим та суперечить нормам закону.
Так, відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з п. 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Сімейного кодексу України, за нормами якого судом вирішено спір, зазначений Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов’язків, що виникли після набрання ним чинності.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення на зазначене уваги не звернув і визнав спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_1 придбану останнім в 1996 році квартиру АДРЕСА_1 та приватизовану ним за даною адресою земельну ділянку з підстав, передбачених ст.ст. 70, 74 СК України, помилково застосувавши норми сімейного кодексу України, який зворотної дії в часі не має і не поширюється на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Крім того, встановлюючи проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у фактичних шлюбних суд першої інстанції не звернув увагу на те, що остання в цей період перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а тому і з тих підстав не вправі був поширювати на даний випадок правила вищезазначених норм.
Тому, рішення суду в частині визнання квартири і земельної ділянки спільним майном подружжя та успадкування частки в цьому майні, а також в частині усунення перешкод в користуванні спільною власністю слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні таких вимог, оскільки вони не довели, відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України, що дане майно було спільною сумісною власністю їх матері та ОСОБА_1
Щодо автомобіля Форд Транзит, то даний автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1, оскільки придбаний під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, тому висновок суду про наявність правової підстави для визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на частку (по 1/6 кожному) в цьому автомобілі, після смерті матері - ОСОБА_5 є законним і обґрунтованим.
Разом з тим є необґрунтованим рішення суду про виділ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належної їм частки в автомобілі і стягнення в їх користь грошової компенсації з ОСОБА_1, оскільки такі вимоги ними не заявлялись.
Тому, і в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Також слід ухвалити нове рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1, яким визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки ним доведено, що з жовтня 2007 року вони там не проживають без поважних причин, створили свої сім’ї, що не заперечили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, а він, як власник житла, несе додаткові витрати з його утримання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
В И Р І Ш И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Чортківського районного суду від 24.06.2010 року і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину автомобіля Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1, рік випуску – 1993 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.
Визнати право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину автомобіля Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1, рік випуску – 1993 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.
В решті позовних вимог відмовити.
Понесені сторонами судові витрати покласти на них в межах сум ними понесених.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: