Справа №22ц -2620/2010р.     Головуючий у 1-й інстанції — Юрдига О.С.  

Категорія — 46     Доповідач — Гірський Б.О.    

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

  23 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:  

Головуючого  -  Ткач О.І.  

Суддів  -  Гірського Б.О., Бахметової В.Х.  

при секретарі  -  Майці Р.І.  

з участю сторін  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи — публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",  товариство з обмеженою відповідальністю “Тернопільське  міське  бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на Ѕ частину  квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою і виселення та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-  

ВСТАНОВИЛА:  

Рішенням  Тернопільського районного суду від 05 серпня 2010 року позов  ОСОБА_4 задоволено частково:  

“Визнано  квартиру АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як майно, нажите за час шлюбу.  

Визнано недійсним реєстраційне посвідчення про право власності на  вказану квартиру  в частині Ѕ частини права власності, видане Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації  від 26.10.2005 року на ім’я ОСОБА_3  

Визнано  за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Зобов’язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод в користуванні квартирою №АДРЕСА_1 та вселено його у вказану квартиру.  

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності за нею на 5/6 частин квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_4 на 1/6 частин цієї квартири та визнання його втратившим  право користування квартирою.  

Стягнуто  із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 133 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи”.  

Додатковим рішенням цього ж суду  від  01 жовтня 2010 року достягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі  658 грн. 59 коп.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05.08.2010 року скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не неправильне застосування норм матеріального права.  

  Зокрема, апелянт вказала, що суд першої інстанції правильно встановив, що квартира по АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю, оскільки була придбана ними за час шлюбу, однак при поділі даного майна не врахував, що ОСОБА_4 з 2008 року не сплачує призначені за рішенням суду аліменти на утримання малолітньої дитини і відповідно не відступив від рівності часток, як вона просила, що є необгунтовано на її думку.  

Крім того, зазначила, що грошовий внесок з боку ОСОБА_4 в купівлю квартири, яка придбана ними в кредит є мізерним, порівняно з внесками, які робила і робить вона особисто.  

    ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив і вказав, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.  

  Крім того, зазначив, що за кредитними зобов’язаннями, в зв’язку з придбанням спірної квартири, він разом з батьками виступає   майновим поручителем, приймає безпосередню участь в погашенні кредитної заборгованості, що підтверджується долученими оригіналами квитанцій про сплату кредиту, які виписані на його ім'я та ім'я батька.  

Також вказав на виконання і аліментних зобов’язань.  

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).  

Судом першої інстанції встановлено, що квартира по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін справи – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки набута ними за час шлюбу.  

При поділі даного майна, суд першої  інстанції вірно виходив з рівності часток дружини та чоловіка, як це передбачено ч. 1 ст. 70 СК України, оскільки ОСОБА_3 не було надано доказів, які б давали суду підстави, відповідно до змісту ч. 2, 3 цієї ж статті, відступити від рівності часток при поділі даної квартири.  

Крім того, ОСОБА_4 були надані суду апеляційної інстанції оригінали поштових переказів, які свідчать про виконання ним аліментних зобов’язань.  

Щодо вимог ОСОБА_4 про вселення в спірну квартиру, то суд першої інстанції вірно задовольнив і такі його вимоги, оскільки співвласник майна, в силу закону, вправі користуватися ним, а в цьому йому чиняться перешкоди з боку ОСОБА_3  

Таким чином, судом першої інстанції дана вірна правова оцінка представленим сторонами доказам та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.  

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -  

  УХВАЛИЛА:  

  апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.  

Рішення  Тернопільського міськрайонного суду від  05 серпня  2010 року залишити без змін.  

  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена  в касаційному порядку протягом двадцяти днів.  

  Головуючий :  

  Судді :