АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Ткач З.Є.
Суддів: Бахметової В.Х, Гірського Б.О.
при секретарі Майці Р.Ю.
з участю представників: Приватного акціонерного товариства “УНІКА”, ОСОБА_2, ВАТ “ЕРСТЕ Банк”
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “УНІКА” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства “УНІКА”, третьої особи ВАТ “ЕРСТЕ Банк” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПрАТ «УНІКА», третьої особи ВАТ «ЕРСТЕ Банк» про стягнення страхового відшкодування, індексу інфляції, процентів та пені за прострочення грошового зобов’язання та моральної шкоди, посилаючись на те, що між нею та ПрАТ «УНІКА» 04.06.2009 року було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті, об’єктом страхування якого є автомобіль марки «ТОYОТА СОROLLA 1.6», 2008 року випуску.
3 вересня 2009 року в 22 год. 30 хв. на 290 км дороги М-19 Вишнівці -Заруддя вона на автомобілі потрапила в дорожньо-траспортну пригоду, в результаті якої її автомобіль зазнав значних пошкоджень.
Однак, після настання страхового випадку, відповідач сплатив їй страхове відшкодування лише в розмірі 65398,10 грн., посилаючись на те, що у акті виконаних робіт ТзОВ “ТерКоАвто” № ММС-ТА-К-002314 від 22.10.2009 року вартість ремонтних робіт безпідставно завищена та не відповідає дійсним нормативам заводу-виробника, а тому розмір страхового відшкодування визначався відповідачем на підставі протоколу огляду від 04.09.2009 року пошкодженого транспортного засобу марки «ТОYОТА СОROLLA 1.6», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та з урахуванням суми франшизи за страховими ризиками.
Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що виплативши страхове відшкодування в сумі 65398,10 грн., відповідач порушив її право на отримання повного відшкодування фактичної шкоди, тому просила суд стягнути з ПрАТ «УНІКА» матеріальні збитки в розмірі 34707,70 грн., пеню в розмірі 750,05 грн. за затримку перерахування, 616 грн. 49 коп. 3 % річних, 1492 грн. 44 коп. - суму інфляції та 10000 моральної шкоди.
Вимоги щодо стягнення моральної шкоди обумовила тим, що тривалий час із-за відсутності коштів не змогла відремонтувати автомобіль, в зв’язку з чим не мала можливості користуватись ним, що в умовах проживання поза містом створювало значні їй незручності.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ “УНІКА” в користь ОСОБА_2 34019 грн. матеріальної шкоди, 750,05 грн. пені, 1000 грн. моральної шкоди та 30 грн. понесених судових витрат.
Стягнуто з ПрАТ “УНІКА” в користь держави 340,19 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ПрАТ “УНІКА” просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам у справі.
Зокрема, ПрАТ “УНІКА” зазначає, що згідно умов договору страхування розрахунок суми страхового відшкодування проводиться на підставі звіту експерта або на підставі розрахунку страховика із застосуванням цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО, а також рекомендованих виробником транспортного засобу нормативів трудомісткості ремонтних робіт . Однак, у акті виконаних робіт ТзОВ “ТерКоАвто” № ММС-ТА-К-002314 від 22.10.2009 року, вартість ремонтних робіт безпідставно завищена та не відповідає дійсним нормативам виробника, крім того, виконання робіт та їх види не узгоджено зі страховиком.
В судовому засіданні представник ПрАТ “УНІКА” апеляційну скаргу підтримав, пославшись на обставини викладені в ній.
Представник ОСОБА_2 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ “УНІКА” слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вимог чинного законодавства, страховик зобов’язаний виплатити суму страхового відшкодування у понесених страхувальником розмірах за вирахуванням франшизи.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та не ґрунтується на матеріалах справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2009 року між ВАТ «Страхова компанія «КРЕДО-КЛАСИК» та ОСОБА_2 ( дівоче прізвище ОСОБА_2 ) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 020158/4002/0000023 ( далі Договір страхування ), відповідно до п. 1.1 якого на страхування було прийнято транспортний засіб - автомобіль «ТОYОТА СОROLLA 1.6», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який перебуває в заставі банку зі страховою сумою 137740 грн.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.
03.09.2009 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на 290 км а/д М-19 Вишнівці-Заруддя вказаний застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.
Згідно акту виконаних робіт ТзОВ “ТерКоАвто”, яка не здійснює гарантійне обслуговування автомобілей ТОYОТА,№ ММС-ТА-К-002314 від 22.10.2009 року,вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 100105,80 грн.
З пояснень в апеляційній інстанції представника ОСОБА_2 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 100105,80 грн. за рахунок пошкоджених деталей, які не були враховані при огляді транспортного засобу 4.09.2009 року, а були виявлені вже при проведенні ремонту.
Відповідно до п.1.7 Договору, варіант розрахунку суми страхового відшкодування обраний за № 2 ( пункт 10.1.14.2.), тобто розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі звіту ( дослідження ) експерта (або) оцінювача на підставі аварійного сертифікату страховика із застосуванням для траспортного засобу, на який поширюються гарантійні зобов’язання виробника (імпортера) дилера, - цін на запасні частини та вартості нормо-годин СТО, яка підтримує гарантійні зобов’язання щодо ТЗ, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудомісткості ремонтних робіт ( п.10.1.14.2.1.).
Суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги посилання представника ОСОБА_2, оскільки останньою не було дотримано вимог Договору страхування, а саме п. 10.1.16 в якому зазначено, що ремонтна калькуляція СТО узгоджується ( підписом представника страхувальника і аварійного комісара страховика) до початку ремонтно - відновлювальних робіт.
Позивачка, ні її представник не представили докази щодо того, що нею була узгоджена зі страховиком вартість деталей та ремонту, які не ввійшли в протокол огляду транспортного засобу 4.09.2009 року і які були виявлені в ході відновлювального ремонту.
Не був також наданий позивачкою фіскальний чек або прибутковий касовий ордер про оплату відновлювального ремонту на зазначену нею суму і належно оформлений, як цього вимагає договір страхування.
Враховуючи вищенаведене, страховик вірно розрахував розмір страхового відшкодування на основі калькуляції від 4.09.2009 року виходячи з пошкоджень, які зазнав транспортний засіб під час ДТП згідно протоколу огляду ТЗ від 4.09.2009 року ( а.с. 53-54, 55-61 ) за допомогою програми “Аудатекс” із застосуванням середньо - ринкової вартості нормо-годин та вартості запасних частин згідно даних завода-виробника, що становить 65398.10 грн. без франшизи ( страховий акт № 00028672 від 23 грудня 2009 року ), яка була і перерахована 28.12.2009 року на особовий рахунок ОСОБА_2 в банку.
Що стосується вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. з підстав, які викладені в позовній заяві, то ці її вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачкою не надано доказів коли нею подано страховику останній документ згідно п. 10 Договору, а платіж проведено на 3-й день з дня складання страхового акту, що узгоджується з п. 9.2 Правил добровільного страхування транспортних засобів та пунктів 10.5, 10.6 Договору.
Тому в зв’язку з викладеним не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_2 про стягнення пені за затримку перерахування стархового відшкодування, трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та інфляційних.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “УНІКА” задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2010 року скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства “УНІКА” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Бахметова В.Х.