УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД   ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  У Х В А Л А    

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И    

28 вересня 2010 року    колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області  

в складі:  

головуючого - судді            Заполовського В.Й.,  

суддів :                                  Павицької Т.М.,   Старовойта Г.С.,                                                                  

при секретарі судового засідання   Григорович А.М.,  

з участю позивачки ОСОБА_1, представника Житомирської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирської міської ради, ОСОБА_2, Житомирської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”, третя особа – управління Держкомзему у м. Житомирі про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та спонукання до виготовлення нового державного акту на право власності на земельну ділянку, -  

          в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :  

  У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Позивачка просила визнати недійсними рішення  виконавчого комітету Житомирської міської ради №617 від 24.12.1998 року в частині передачі їй в приватну власність земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та рішення міської ради від 08.04.2009 року №142/17 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2, а також визнати недійсним державний акт на право власності  на земельну ділянку на її ім’я за вищевказаною адресою.  

  Крім того позивачка просила зобов’язати виконавчий комітет Житомирської міської ради видати їй державний акт на право власності на земельну ділянку розміром відповідно до розміру її ідеальної частки житлового будинку, а саме у розмірі 0,0422 га.  

____________________________________________________________________________

Справа № 22/4554                                            Головуючий  в суді 1 інст.:Полонець С.М. Категорія 45                                                                    Суддя-доповідач: Заполовський В.Й.   На обгрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона та ОСОБА_2 являються співвласниками будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 у розмірах: вона – 60/100 частин;  він у розмірі – 40/100 частин. Тому вважає, що  в такому ж співвідношенні має належати їм і земельна ділянка біля будинку. Проте рішенням виконкому Житомирської міської ради №617 та рішенням Житомирської міської ради №142/17, на підставі яких земельні ділянки їй та відповідачу передані у приватну власність,  розміри цих земельних ділянок визначені без врахування розміру належних їм часток у будинку.  

  Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02 червня 2010 року позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним рішення  виконавчого комітету Житомирської міської ради №617 від 24.12.1998 року про передачу їй в приватну власність земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та рішення міської ради від 08.04.2009 року №142/17 про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2,  провадження у справі закрито. Зазначене судове рішення сторонами не оскаржується.  

  Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирської міської ради, ОСОБА_2, Житомирської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”, третя особа – управління Держкомзему у м. Житомирі про визнання недійсним державного акту на право власності  на земельну ділянку на її ім’я та про спонукання до виготовлення нового державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.  

    У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.  

    Апелянт вказує, що при вирішенні спору судом не враховані вимоги ст.ст.30, 120 Земельного Кодексу України, а також роз’яснення постанови Пленуму ВС України від 16.04.2004 року №7 „Про практику застосування  земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, якими передбачено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно розміру часткам осіб у вартості будівлі.  

  Крім того вказує, що суд не витребував у відповідачів та третьої особи  докази про право користування земельними ділянками її і ОСОБА_2 та не дослідив такі докази в судовому засіданні.  

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  Передумовою виникнення права власності чи користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно чинного земельного законодавства України є рішення органу місцевого самоврядування.  

  Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 являються співвласниками будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розмір їх часток становить 60/100 та 40/100 частин відповідно.  

Згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №617 від 24.12.1998 року позивачка є власником земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,0365 га., що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 12.02.1999 року №4498.  

Відповідачу у справі ОСОБА_2 рішенням Житомирської міської ради від 08.04.2009 року №142/17 надано у власність земельну ділянку площею 0,0390 га. за цією ж адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.  

На час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та на час апеляційного розгляду справи, рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №617 від 24.12.1998 року та рішення Житомирської міської ради від 08.04.2009 року №142/17, про передачу у приватну власність землі позивачці та відповідачу, були і є чинними та ніким не скасовані. Ці обставини підтверджуються ухвалою суду від 02 червня 2010 року про закриття провадження у справі в частині позову ОСОБА_1  про визнання недійсними зазначених рішень та це підтверджено позивачкою ОСОБА_1 в ході апеляційного розгляду справи.  

Крім того, позивачкою не доведено порушення вимог „Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування  землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)” від 15.04.1993 року №28 під час виготовлення та видачі оскаржуваного державного акту, чинної на час прийняття рішення виконавчим комітетом Житомирської міської ради №617 від 24.12.1998 року.  

Разом з тим, відповідно до п.1.4 „Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування  земельною  ділянкою та договорів оренди землі” від 04.05.1999 року №43 із змінами, державний акт на право  власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування  земельною ділянкою видається на підставі рішення  Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Позивачкою не надано суду рішення одного з вищезазначених органів щодо передачі їй у приватну власність земельної ділянки відповідно до її розміру ідеальної частки житлового будинку, а саме  у розмірі 0,0422 га. по АДРЕСА_1.  

Крім того, відповідно до п.3.1 вищевказаної інструкції, державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Тому позовна вимога про зобов’язання виконавчого комітету Житомирської міської ради видати державний акт на право власності на земельну ділянку позивачці не відповідає вимогам закону, оскільки виконавчий комітет Житомирської міської ради не наділений такими повноваженнями.  

  З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, обгрунтовано вважав про відсутність підстав для визнання недійсним державного акту на право  приватної власності на земельну ділянку від 12.02.1999 року №4498 та про зобов’язання виконавчого комітету Житомирської міської ради  видати державний акт на право власності на земельну ділянку позивачці відповідно до розміру її ідеальної частки житлового будинку, а саме у  розмірі 0,0422 га.  

  За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, доводам та запереченням сторін і ухвалив законне і обгрунтоване рішення.  

  Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать  про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.  

Підстав для скасування рішення немає.                                    

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 325  ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -  

  у   х   в   а   л   и   л  а  :  

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.  

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 червня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.  

Головуючий                                      Судді