УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів: Павицької Т.М., Худякова А.М.,
при секретарі судового засідання Пеклін Л.О.,
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення за апеляційними скаргами прокурора Корольовського району м. Житомира та ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 16 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2008 року прокурор Корольовського району м. Житомира звернувся до суду з цим позовом. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3, а також ОСОБА_1, ОСОБА_4 проживають в АДРЕСА_1. В цій же квартирі проживають також ОСОБА_5, ОСОБА_6 з донькою ОСОБА_7
Відповідач ОСОБА_4 вселився в дану квартиру в лютому 2008 року безпідставно, в квартирі не зареєстрований. Під час проживання відповідач створює неможливі умови для проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зокрема залякує їх, спричиняє бійки, псує санітарно-технічне обладнання, особисті речі, заважає відпочивати вночі. Тому прокурор просив постановити рішення суду про виселення ОСОБА_4 з вказаної квартири без надання іншого житла.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
__________________________________________________________________
Справа №22ц/2536 Головуючий у суді 1ї інст. Кочетов Л.Г. Категорія 42 Суддя- доповідач Заполовський В.Й .
У поданій апеляційній скарзі прокурор Корольовського району м.Житомира просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду і зупинити провадження у справі. При апеляційному розгляді справи просила скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Прокурор та апелянт ОСОБА_2 зазначають, що рішення суду є незаконним та не обгрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема, апелянт ОСОБА_2 зазначає, що суд безпідставно за її клопотанням не зупинив провадження у справі відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України. При цьому не взяв до уваги, що Верховним Судом України переглядається законність рішення апеляційного суду Житомирської області від 18.08.2009 року, яким за ОСОБА_4 визнано право користування спірною квартирою.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, прокурором Корольовського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 пред’явлено позов до ОСОБА_4 про виселення з квартири АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст.116 ЖК України.
З матеріалів справи встановлено, що у спірній квартирі проживають ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3, а також ОСОБА_1, ОСОБА_4, які являються сторонами по справі. В цій же квартирі проживають також ОСОБА_5, ОСОБА_6 з донькою ОСОБА_7 та інші особи. Квартира перебуває в комунальній власності, ніким не приватизована.
Право на проживання у зазначеній квартирі за ОСОБА_4 визнано рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18.08.2009 року (а.с. 74).
Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.
Із роз’яснень, що викладені в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” зазначено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Як вбачається з постанов про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.5,7,8,14-18,33), ОСОБА_2 неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу протиправної поведінки відповідача ОСОБА_4 Останній кожного разу таку поведінку заперечував, ці обставини встановлені не були.
За скаргою ОСОБА_2 в порядку приватного обвинувачення була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_4 про заподіяння їй тілесних ушкоджень.
Проте вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 22.10.2009 року ОСОБА_4 виправдано, його вина не встановлена (а.с.82-83).
Зі змісту цього ж вироку встановлено, що допитані в судовому засіданні при розгляді вказаної кримінальної справи свідки ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 пояснили, що проживають у спірній квартирі зі сторонами по справі. Між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 постійно виникають конфлікти, виникнення яких провокує ОСОБА_2
Зазначене частково підтверджене постановою суду від 07.05.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення по місцю проживання адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2ч1 КУпАП (а.с.79).
Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На обгрунтування позову позивачами суду надані постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 5,7,8,14-18,33), а також постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.12.2007 року, долучена до справи за клопотанням ОСОБА_2 при апеляційному розгляді справи. Проте вказані постанови не містять беззаперечливих доказів про систематичне порушення відповідачем ОСОБА_4 правил співжиття та застосування до нього у зв’язку з цим заходів запобігання і громадського впливу, які виявились безрезультатними, що робить неможливим для ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 проживання із ним в спірній квартирі.
Інші докази, які б свідчили про такі обставини, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дослідив обставини справи повно, зібраним доказам дав належну оцінку та обгрунтовано вважав, що прокурором і позивачами не доведено наявність підстав для виселення відповідача ОСОБА_4 зі спірної квартири на підставі ст.116 ЖК України.
Отже висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, а саме про відмову у позові про виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 з підстав передбачених ст.116 ЖК України грунтується на вимогах закону.
Доводи апеляційних скарг прокурора та ОСОБА_2 висновків суду не спростовують.
Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Тому рішення підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. .ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 – 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги прокурора Корольовського району м. Житомира та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді