УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й.,
суддів : Павицької Т.І., Старовойта Г.С.,
при секретарі судового засідання Пеклін Л.О.,
з участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представників: відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6, відповідача Коростишівської міської ради Житомирської області - Цюрпіта В.С. та з участю третьої особи ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Коростишівської міської ради Житомирської області, управління Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області, треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору відчуження земельної ділянки і державних актів на право власності на земельну ділянку, зняття з державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визначення конкретного порядку користування земельною ділянкою , -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 у січні 2010 року звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору відчуження земельної ділянки і державних актів на право власності на земельну ділянку, зняття з державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визначення конкретного порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц/ 6278 Головуючий у суді 1ї інст. Мосійчук В.І.
Категорія 45 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.
На обгрунтування позову позивачка посилалася на те, що вона, ОСОБА_5, а також ОСОБА_10 і ОСОБА_10 являються співвласниками житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по вищезазначеній адресі, у розмірах 38/100 ; 29/100 і 33/100 частин даного будинку відповідно. До будинку належить земельна ділянка загальною площею 1100 кв. м., право на яку визначається пропорційно часткам у вартості будівлі, відповідно до вимог ч.4 ст.120 ЗК України.
Попередній співвласник 29/100 частин житлового будинку ОСОБА_3 спочатку приватизував прилеглу до будинку земельну ділянку, в тому числі і ділянку спільного користування, яку було залишено в спільному користуванні співвласників даного будинку рішенням Коростишівської міської ради №450 від 20.11.1998 року, а потім подарував відповідачці ОСОБА_5 При цьому розмір приватизованої ОСОБА_3 земельної ділянки не відповідав розміру його частки у праві власності на житловий будинок.
На даний час новий власник земельної ділянки ОСОБА_5 розпочала будівництво, що перешкоджає їй користуватися своєю часткою будинку та земельної ділянки.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих в АДРЕСА_1, виданий Коростишіською міською радою Житомирської області на ім’я ОСОБА_3 16 грудня 2004 року.
Визнано недійсним договір дарування частини житлового будинку та земельної ділянки від 17 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Владикою І.В., реєстр №4155, в частині дарування земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, площею 0,3557 га.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих в АДРЕСА_1, виданий Коростишіською міською радою Житомирської області на ім’я ОСОБА_5 09 лютого 2006 року.
Зобов’язано управління Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області зняти з державної реєстрації право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,03557 га. відповідно державного акту від 09 лютого 2006 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю під №010621100053.
Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визначення конкретного порядку користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та постановити нове рішення, яким у позові відмовити за безпідставністю.
Рішення суду апелянт вважає незаконним та необгрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт вказує, що порушень порядку приватизації земельної ділянки у частині визначення меж земельної ділянки ним не допущено, оскільки не готував проектну документацію в силу встановленого законом порядку приватизації. Суд помилково вважав, що розмір переданої йому в приватну власність земельної ділянки не відповідає розміру його частки у праві власності на житловий будинок. Зазначає, що позивачкою не надано доказів, які б свідчили про порушення порядку приватизації земельної ділянки та виникнення у зв’язку з цим перешкод у користуванні нею будинком та земельною ділянкою.
Також, на думку апелянта, судом порушено процесуальний порядок допиту свідків та порядок складання і вручення судового рішення.
Рішення суду про відмову у позові в частині визначення конкретного порядку користування земельною ділянкою сторонами не оскаржується, а тому його правильність апеляційним судом не перевіряється.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір про визнання недійсним договору відчуження земельної ділянки і державних актів на право власності на земельну ділянку, зняття з державної реєстрації права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були допущені порушення норм ст.ст.88, 103, 118, 120 Земельного Кодексу України, а тому вважав про наявність підстав для задоволення позову.
Проте з таким висновком суду не може погодитися колегія суддів апеляційного суду з врахуванням наступного.
Згідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Видача державних актів на право власності на земельну ділянку та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою регламентується "Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі" від 04.05.1999 року №43 із змінами. Пунктом 1.4 якої передбачено, що державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3, відповідач по справі, являвся співвласником житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1. Розмір його частки в будинку становив 29/100 частин. На підставі рішення Коростишівської міської ради Житомирської області від 30.09.2004 року йому передано у власність земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,03557га., що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 16.12.2004 року (а.с.22). Останній за договором дарування від 17.09.2005 року відчужив свою частину будинку та земельної ділянки ОСОБА_5
Рішенням Коростишівської міської ради Житомирської області від 20.12.2005 року та договору дарування від 17.09.2005 року вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а.с.23, 24).
Тобто, на момент розгляду справи співвласниками вказаного житлового будинку з господарськими спорудами являлися ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_10 Розміри належних їм часток становили - 38/100 ; 29/100 і 33/100 частин будинку відповідно.
Доказів про передачу у приватну власність земельної ділянки чи про право користування земельною ділянкою позивачці ОСОБА_1 останньою суду не надано та такі в матеріалах справи відсутні.
На час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та на час апеляційного розгляду справи, рішення Коростишівської міської ради Житомирської області від 30.09.2004 року та рішення від 20.12.2005 року про передачу у приватну власність землі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були і є чинними, ніким не оскаржені та не скасовані. Ці обставини підтверджені позивачкою та її представником при апеляційному розгляду справи.
Порушення вимог "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)" від 15.04.1993 року №28 під час виготовлення та видачі оскаржуваних державних актів, чинної на час прийняття рішення Коростишівською міською радою Житомирської області від 30.09.2004 року та від 20.12.2005 року позивачкою не доведено.
Не надано позивачкою і доказів про те, що розмір приватизованої ОСОБА_3 земельної ділянки не відповідає розміру його частки у праві власності на житловий будинок та про те, що зазначеною приватизацією була приватизована частина земельної ділянки, яка виділена в спільне користування співвласників даного будинку рішенням Коростишівської міської ради №450 від 20.11.1998 року, хоча відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України це є її обов’язком. Надані позивачкою на підтвердження вказаних обставин протокол №36 від 08.10.2009 року виїзного засідання постійно діючої комісії по розгляду земельних спорів та копія технічного паспорта на будинок (а.с.17-19, 21) таких доказів не містить.
Крім того, відповідно до Постанови КМ України №1088 від 17.07.2003 року „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” зняття з реєстрації права власності на землю відноситься до компетенції державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”. Тому обов’язок про зняття з реєстрації права власності ОСОБА_5 на землю покладено судом на Держкомзем у Коростишівському районі Житомирської області безпідставно.
З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір не врахував вище наведеного та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме про задоволення позову в частині визнання недійсним договору відчуження земельної ділянки і державних актів на право власності на земельну ділянку, зняття з державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
В зв’язку з цим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Коростишівської міської ради Житомирської області, управління Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області, треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору відчуження земельної ділянки і державних актів на право власності на земельну ділянку, зняття з державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визначення конкретного порядку користування земельною ділянкою.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді